Постанова № 21568494, 06.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 р. м.ВінницяСправа № 2а/0270/5320/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання: Щербатюк Л.Є.

за участю представників :

позивача : Мельника Ю.М.

відповідача : Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім"

до: Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Вінницяпобутхім»(ПАТ «Вінницяпобутхім», товариство, позивач) до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (ДПІ у м. Вінниці, податковий орган, відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 1.11.2011 р. по 3.11.2011 р. посадовою особою ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень», що декларувалось в період з 1.03.2011 р. по 31.03.11 р. За результатом перевірки складений акт, в якому зазначено про те, що ПАТ «Вінницяпобутхім» порушені п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. на суму 110795 грн. Наслідком проведеної перевірки та складеного акту стало прийняття податкового повідомлення рішення № 0003962330 від 22.11.2011 р., яким збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем на 110795 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Товариство не погоджується з порушеннями, викладеними у акті, мотивуючи свою позицію тим, що при проведені перевірки, перевіряючий з незрозумілих причин робить висновок про те, що згідно договору про надання послуг № 228 від 2.01.11 р. ПП «Агентство маркетингових досліджень» надавало ПАТ «Вінницяпобутхім» консультаційні, а не маркетингові послуги, які згідно ст.ст 186, 196 ПК України не є обєктом оподаткування.

Проте, на думку позивача, такий висновок спростовується документами, які під час перевірки надавались товариством, а саме: договіром про надання послуг № 228 від 2.01.2011 р., додатком до договору з переліком послуг, податковими накладними, актом здачі приймання виконаних робіт від 31.03.11 р. та звітом по наданим послугам за березень 2011 р. Так, зі змісту умов договору та додатку до нього вбачається, що послуги мають маркетинговий, а не консультаційний зміст.

Крім того, у акті перевірки вказується, що порушено порядок заповнення податкових накладних в частині заповнення номенклатури постачання товарів (товарів, послуг) продавця. Зокрема, в податкових накладних замість попередньої оплати вказано послуги згідно договору. Однак, на думку позивача, ним не порушено порядок заповнення податкової декларації, оскільки у відповідному рядку зазначено про надання послуг згідно договору, а не попередня оплата, яка стосується не переліку та виду послуг (що і є по своїй суті номенклатурою), а встановлює порядок/умови оплати.

Також позивач зазначає про те, що у період з 6.06.2011 р. по 8.06.2011 р. податковим органом вже проводилась позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень», що декларувалось у період з 1.03.2011 р. по 31.03.11 р. Тобто за той самий період і з тих самих підстав, що вказані вище. За результатом такої перевірки складено акт та податкове повідомлення-рішення, яким вже було нараховано грошове зобовязання за основним платежем на суму 110795 грн., за штрафними санкціями - 1 грн. Разом з тим, за результатом розгляду заперечень товариства, податковим органом власне рішення скасовано.

На думку позивача, у даному випадку порушена норма ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обґрунтованість висновків податкового інспектора, що проводив перевірку, які знайшли відображення у акті перевірки та, відповідно, правомірність прийняття податкового повідомлення рішення (а.с.99-100).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

В період з 1.11.2011 р. по 3.11.2011 р. на підставі наказу ДПІ у м. Вінниці № 4690/23 від 31.10.11 р. податковим ревізором-інспектором проведено позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Вінницяпобутхім» з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з приватним підприємством «Агентство маркетингових досліджень» (ПП «Агентство маркетингових досліджень», підприємство), що декларувалось в період з 1.03.11 р. по 31.03.11 р., за результатом якої складено акт № 4289/2330/30684913 від 3.11.11 р. (акт перевірки).

У висновках акту зазначено про встановлення перевіркою порушення п. 200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. (вх.. від 20.04.11 р. № 9002468137) на суму 110795 грн.

Зокрема вказано, що в результаті порушень описаних у акті ПАТ «Вінницяпобутхім» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, а саме, товариством у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 р.:

- завищено значення наступних рядків: ряд. 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на 628058 грн. (кол.А) та на 110795 грн. (кол.Б);

- занижено значення наступних рядків: ряд 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на 110795 грн; ряд 25 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення звітного періоду»на 110795 грн.

Наслідком проведеної перевірки та складеного акту стало прийняття податкового повідомлення рішення № 0003962330 від 22.11.11 р., яким збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем у розмірі 110295 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ «Вінницяпобутхім»(Замовник) та ПП «Агентство маркетингових досліджень»(Виконавець) укладено договір про надання послуг від № 228 02.01.2011 року, на виконання умов якого виписані:

- акт здачі прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 022013 від 31.01.11 р.;

- податкові накладні №874 від 22.03.11 р., №988 від 30.03.11 р, №1117 від 31.03.11 р. (загальна вартість 664770 грн., в т.ч. ПДВ 1110795 грн.).

Однак, документів, що підтверджують фактичне виконання вищезазначених послуг та повязаність наданих послуг з господарською діяльністю підприємства ПАТ «Вінницяпобутхім» до перевірки не надано.

Така позиція податкового органу ґрунтується на наступному.

По-перше, перевіркою встановлено, що в акті здачі-прийняття виконаних робіт № 022013 від 31.03.11 р. ПП «Агентство маркетингових досліджень» не зазначено найменування послуг та посадових осіб, що підписували дані акти (а.с.10).

По-друге, у податкових накладних порушено порядок їх складання, а саме, не зазначено опис (номенклатура) послуг та їх кількість, обсяг.

Також зазначено, що «підприємством порушено порядок заповнення податкових накладних в частині заповнення номенклатури постачання товарів (послуг) продавця, а саме в податкових накладних замість попередньої оплати, вказано послуги згідно договору».

По-третє, зроблено висновок, що згідно наданих документів, ПАТ «Вінницяпобутхім»на порушення п.п.196.1.14, п.196.1 ст.196 ПК України, завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2011 р. на 110795 грн., в звязку з придбанням послуг, які не є обєктом оподаткування.

При цьому, слід зауважити, що у акті перевірки не зазначено з чого перевіряючий виходив, вказуючи на наявність такого порушення (на що звертає увагу позивач).

Оцінюючи вказані у акті порушення, суд виходить з наступного.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп «е», п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначається в окремому рядку такий обов'язковий реквізит як: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

У пункті 201.2 ст. 201 ПК України вказано, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджується центральним органом державної податкової служби.

Так, відповідно до п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696№969 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: графа 3 - номенклатура постачання товарів/послуг; графа 4 - одиниця виміру товарів/послуг - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо; графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг.

При цьому, номенклатура товарів це сукупність усіх асортиментних груп товарів та товарних одиниць фірми.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

З аналізу наведеного вбачається, що в обовязковій для заповнення графі 3 податкової накладної, слід зазначати перелік/вид товарів/послуг. Тоді як у даному випадку у цій графі товариством вказано лише «послуги згідно договору №228 від 2.01.2011 р.».

Більш того, доречним є зазначити також і про наступне.

Згідно умов договору № 228 від 2.01.2011р., укладеного між ЗАТ «Вінницяпобутхім»(Замовник) та ПП «Агентство маркетингових досліджень»(Виконавець), останній зобовязаний надавати послуги, а перший прийняти та їх оплатити на умовах та в порядку, вказаних в цьому договорі. Перелік та вид послуг, які Виконавець зобовязується надати, а також термін (період) їх надання у кожному окремому випадку надання послуг зазначається в додатках до договору, які є його невідємною частиною.

В додатку до договору №1 від 02.01.2011 року перелічено 13 найменувань послуг, що надаються згідно умов угоди. Одночасно, по кожній окремій послузі вказано її найменування, протягом якого періоду має надаватись (день/маг, день, місяць) та їх вартість.

З наданої податкової накладної не вбачається які саме із перелічених у додатку до Договору послуги надавались.

Щодо акту здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2011 р., то слід зазначити про наступне.

Визначення "Первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Стаття 9 цього ж Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. У пункті 3.2 ст. 3 цього ж Закону вказано, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено, акт здачі - прийняття виконаних робіт від 31.05.2011 року має істотні недоліки, оскільки не містить обсягу наданих послуг, не конкретизовано їх обєм; не зазначено посадових осіб, що підписували акт, не вказано вид послуг та фактичний зміст. Даний акт містить лише посилання на договір. Проте, в самій цивільно-правовій угоді не зазначено суми, яку ПАТ “Вінницяпобутхім” має сплатити Виконавцю за надані послуги. В додатку №1 до даного договору зазначено вид послуг та ціна за окрему послугу в кількісному вимірі за "одну". Однак, загальна кількість наданих послуг та оплата за ці послуги зокрема за березень 2011 року договором не обумовлена.

Перелік доказів, на які посилається позивач не є вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, віднесення валових витрат, а виносячи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, ДПІ у м. Вінниці виходила з того, що змістом первинних документів, які надані до перевірки, не доведено, яким чином надані послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані вищезазначені послуги. Також, до перевірки не надано ніяких доказів направлення таких витрат на збільшення доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги. Підставою віднесення податку на додану вартість до складу дозволеного податкового кредиту є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Таким чином, згідно наданих податкових накладних та акту здачі прийнятих робіт не можливо визначити, що послуги надані ПАТ “Вінницяпобутхім” призначались для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Підприємством порушено порядок заповнення податкових накладних в частині заповнення номенклатури постачання товарів (послуг) продавця та порядок заповнення акту здачі прийнятих робіт.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Оскільки первинні документи є недостовірними, вони не можуть вважатися первинними документами, що відображають господарську операцію. За таких обставин вони не можуть бути і доказом витрат, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит. Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданої податкової накладної, яка оформлена з порушенням, сама по-собі не є підставою для включення до складу податкового кредиту.

Отже копії документів, які надані як додатки до позовної заяви не спростовують порушення зазначені в акті перевірки.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків Акту відповідача, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення на податок на додану вартість.

Додатково слід зазначити, що суд не погоджується з позицією позивача щодо подвійної відповідальності юридичної особи, оскільки, попереднє рішення скасоване самим податковим органом, отже відповідальність не застосовувалась.

Окремо суд вказує на те, що відсутність обгрунтованння висновків податкового органу щодо того, що товариству надавались консультаційні, а не маркетингові послуги та помилковість таких висновків не впливає на суть прийнятого рішення та, у даному випадку, не може свідчити про неправельність збільшення суми податкового зобов"язання.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених вище обставин, суд дійшоввисновку, що відповідач довів правомірність прийнятого рішення,а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна

06.02.2012