Постанова № 21567747, 01.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2011 р. (12:35) Справа №2а-15219/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О., за участю представників позивача Меметова Т.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування податкового повідомлення рішення,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Комунальне підприємство «Екосервіс-Кіровське» (далі позивач) до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 0000522301/0 від 21.06.2010 року (від 04.08.2010 року № 0000522301/1) про нарахування податкового зобовязання у розмірі 21847,50 гривень (в тому числі: податок на прибуток у розмірі 14565,00 грн. і штрафні санкції 7282,50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка КП «Екосервіс-Кіровське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 09.06.2007 року. За результатами перевірки складений акт №160/23-01/33176356 від 09.06.2010 року, за висновками якого встановлено, зокрема, порушення пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, у звязку з чим вибірковою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007 р. встановлено його заниження у сумі 14565,00 грн., в тому числі: за 1-е півріччя в розмірі 3000 грн. за терміном сплати 20.08.2007 р., за 3 квартали 2007 р. в розмірі 14565,00 грн. за терміном сплати 20.11.2007 року, 3а 2007 р. в розмірі 14565, за терміном сплати 20.02.2008 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000522301/0 від 21.06.2010 року (від 04.08.2010 року № 0000522301/1 за результатами адміністративного оскарження) про нарахування податкового зобовязання у розмірі 21847,50 гривень (в тому числі: податок на прибуток у розмірі 14565,00 грн. і штрафні санкції 7282,50 гривень). Позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, тому спірне рішення підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми ст. 250 ГК України, та у звязку з пропуском встановлених зазначеною нормою строків застосування адміністративно-господарських санкцій, у податкового органу не було підстав для визначення податкових зобовязань та штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням. Позивач також зауважує, що штрафні санкції за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням всупереч приписам статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були нараховані позивачеві у період дії мораторію, що виключає правомірність такого нарахування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2011 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, зазначених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору. Додатково представник позивача зазначив, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих платником податку до органу державної податкової служби документів, зокрема, податкових декларацій, тому використання податковим органом інших документів, в тому числі: акту ревізії та отриманих від Східного обєднаного контрольно-ревізійного відділу сектору в Кіровському районні КРУ в АР Крим документів не відповідає змісту невиїзної документальної перевірки, а відтак, на думку представника позивача, прийняте за результатами зазначеної перевірки спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню саме у звязку з порушенням податковим органом порядку проведення перевірки. Представник позивача також зазначив, що фактично підприємство здійснює господарську діяльність з 01.10.2007 року - після передачі правовстановлюючих документів та основних засобів від колишнього керівництва підприємства. Представник позивача вважає, що у звязку з відсутністю первинних бухгалтерських документів до 01.07.2007 року, які не були передані колишнім керівництвом, підстав для визначення податкових зобовязань, у податкового органу не було.

У судове засідання, яке відбулось 01.06.2011 року представник відповідача не зявився, причин неявки суду не повідомив.

У судових засіданнях17.05.2011 року та 26.05.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкове повідомлення - рішення Феодосійською міжрайонною ДПІ АР Крим № 0000522301/0 від 21.06.2010 року було прийнято за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

Представник відповідача зазначив, що до складу валових доходів за рядком 01.1 Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за 1-е півріччя 2007р. та 3 квартали 2007р. грошові кошти (у якості доходу отриманого на розрахунковий рахунок підприємства №2600430317401, відкритий у Кіровському відділенні № 5301 ВАТ «Ощадбанк», від здійснення робіт та надання послуг в загальному розмірі 58259,40 грн. відповідно до первинних бухгалтерських документів підприємства (копій виписок банку - Кіровського відділення № 5301 ВАТ «Ощадбанк») віднесені не були, тому відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III податковий орган самостійно визначив суму податкового зобов'язання платника податків та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III визначив суму штрафних санкцій, оскільки дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань з податку на прибуток, заявлених у податкових деклараціях.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Екосервіс-Кіровське» є юридичною особою, зареєстрованою Кіровською районною державною адміністрацією АР Крим 09.12.2004 року (дата первинної реєстрації), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 47-01-20-68/№95 від 20.11.2007 року, Статутом підприємства.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Екосервіс-Кіровське» зареєстровано в податкову органі 09.12.2004 року, про що видана довідка форми №4-ОПП від 24.12.2007 року №81.

Таким чином, Комунальне підприємство «Екосервіс-Кіровське» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка КП «Екосервіс-Кіровське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 09.06.2007 року.

За результатами перевірки складений акт №160/23-01/33176356 від 09.06.2010 року, за висновками якого встановлено, зокрема, порушення пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, у звязку з чим вибірковою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007 р. встановлено його заниження у сумі 14565,00 грн., в тому числі: за 1-е півріччя в розмірі 3000 грн. за терміном сплати 20.08.2007 р., за 3 квартали 2007 р. в розмірі 14565,00 грн. за терміном сплати 20.11.2007 року, 3а 2007 р. в розмірі 14565, за терміном сплати 20.02.2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000522301/0 від 21.06.2010 року про нарахування податкового зобовязання у розмірі 21847,50 гривень (в тому числі: податок на прибуток у розмірі 14565,00 грн. і штрафні санкції 7282,50 гривень).

Судом встановлено, що позивач не погодився з зазначеним податковим повідомленням рішенням та в порядку адміністративного оскарження подав скаргу до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим, за результатом розгляду якої скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин платники податку на прибуток, обєкти, базу та ставки оподаткування були визначені в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (надалі Закон №334/94-ВР).

Тому подальше Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, які втратили чинність з 01.01.2011 року у звязку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Визначення терміну "доходи" для цілей податкового обліку наведено у пп. 1.21 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94 зокрема, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до п. 3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Визначення терміну «валовий доход» містить пункт 4.1. ст. 4 Закону №334/94-ВР, відповідно до якого валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1. ст.4 Закону №283/97-ВР).

Відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону №334/94-ВР скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3. ст. 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, підставою для відображення у податковій декларації з податку на прибуток в рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» та відповідно нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток виникають з настанням будь-якої з подій, визначених у п.11.3.1 п.11.3 ст.11 вказаного Закону.

Разом з тим, з аналізу наведених норм також випливає, що відтворення показників господарської операції в податковому обліку з податку на прибуток є наслідком здійснення такої господарської операції в господарській діяльності платника податку.

З акту перевірки вбачається, що до складу валових доходів за рядком 01.1 Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за 1-е півріччя 2007р. та 3 квартали 2007р. грошові кошти (у якості доходу отриманого на розрахунковий рахунок підприємства №2600430317401, відкритий у Кіровському відділенні № 5301 ВАТ «Ощадбанк», від здійснення робіт та надання послуг в загальному розмірі 58259,40 грн. відповідно до первинних бухгалтерських документів підприємства (копій виписок банку - Кіровського відділення № 5301 ВАТ «Ощадбанк») віднесені не були у червні 2007р.від ПММП «Дюн» за трубу п/т Ф.150 в розмірі 6000 грн. (без ПДВ) ВІДПОВІДЕ: документу № 587 від 19.06.2007р.; повернення кредиторської заборгованості згідно акту звірки від 01.06.2007 року в розмірі 6000 грн. (без ПДВ) відповідно до документ 156 від 27.06.2007р.; у липні 2007р.: повернення кредиторські заборгованості згідно акту звірки від 01.06.2007 року в розмірі 3172 грн. (без ПДВ) відповідно до документ162 від 13.07.2007р.; з каси підприємства у якості виручки від реалізації в розмірі 20 грн. (без ПДВ) відповідно до документу № 1 від 17.07.2007р.;у серпні 2007р.:з каси підприємства у якості виручки від реалізації в розмірі 3000 грн. (без ПДВ) відповідно до документу № 1 від 13.08.2007р.;у вересні 2007р.: за матеріали згідно рахунку № 213 від 27.08.2007р. в розмірі 31267,40 грн. (без ПДВ) відповідно до документу № 1 від 03.09.2007р.; за матеріали згідно рахунку № 213 від 27.08.2007р. в розмірі 8800 грн. (без ПДВ) відповідно до документу № 2 від 14.09.2007р. у зв'язку з чим було встановлено заниження валових доходів за 1-е півріччя 2007р. в розмірі 12000 грн., за 3 квартали 2007р. в розмірі 58259,40 грн. та за 2007р. в розмірі 58259,40 грн.

Зазначені обставини підтверджуються також випискою з банківського рахунку позивача. Крім того, слід зазначити, що вказані обставини не спростовані позивачем. На вимогу суду позивачем не надані докази на підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток за півріччя 2007 року, за три квартали 2007 року, за 2007 рік зазначених сум, не надані первинні бухгалтерські документи, які спростовують висновки податкового органу щодо визначення податкових зобовязань, зокрема, нездійснення господарських операцій, що виключає підстави для відображення показників цієї господарської операції в податковому обліку.

Більш того, під час судового засідання представник позивача зазначив, що дійсно попереднім керівництвом не було включені зазначені суми до податкової декларації та у звязку із зміною керівництва і відсутністю первинних бухгалтерських документів: головної книги, журналів реєстрації касових документів, рахунків та платіжних доручень, чекових книжок, журналів-ордерів з обліку касових та банківських операцій, по розрахункам з дебіторами та кредиторами, договорів на виконання робіт, послуг та інших були відсутні підстави для визначення таких зобовязань за 2007 рік.

Суд звертає увагу позивача, що Закон N 2181-III, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, - є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи, що під час перевірки було встановлено заниження обєкту оподаткування, що підтверджується матеріалами справи, а також приймає до уваги, що позивачем не надані докази на підтвердження відсутності підстав для віднесення зазначених сум до складу валових доходів, суд зазначає, що відповідачем вірно визначені податкові зобовязання з податку на прибуток, у звязку з встановленням порушень податкового законодавства не відображенням у 1-ем півріччі 2007р. та за 3 квартали 2007р. грошових коштів (у якості доходу отриманого на розрахунковий рахунок підприємства №2600430317401, відкритий у Кіровському відділенні № 5301 ВАТ «Ощадбанк», від здійснення робіт та надання послуг) в загальному розмірі 58259,40 грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що тільки з 01.10.2007 року підприємство здійснює господарську діяльність та на відсутність первинних бухгалтерських документів, оскільки відповідно до ст. 67 Конституції України Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Обовязок щодо сплати податків та зборів, правильного відображення у податковій звітності податкових зобовязань також встановлений нормами податкового законодавства, а відтак відсутність первинних бухгалтерських документів та зміна керівництва у даному випадку не має правового значення та не звільняє платника податку від сплати податкових зобовязань.

Суд також вважає помилковим посилання позивача на розповсюдження на спірні правовідносини положень ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) виходячи з наступного.

Закон N 2181-III, як зазначено в абзаці 1 його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону N 2181-III штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III, у разі, донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання платнику податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону N 2181-III.

Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом N 2181-III, застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 20.01.2009 року.

Щодо посилання представника позивача на відкриття відносно позивача процедури банкротства та введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно наведеного в статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначення, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В силу вимог пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

Втім у наведеній нормі йдеться про заяву кредитора стосовно вимог, що виникли до порушення справи про банкрутство, як це випливає зі змісту статті 7, пункту 15 статті 11, статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулюють питання погашення зобов'язань або стягнення податкового боргу, які виникли до порушення провадження про банкрутство боржника та визнані господарським судом конкурсними вимогами.

В даному разі, як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові зобов'язання є поточними вимогами податкового органу у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", позаяк виникли після введення мораторію.

За змістом абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог пункту 4 статті 12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

У звязку з чим, на нарахування, здійснене Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією спірним повідомленням - рішенням, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмеження не поширюються, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а нараховані (виявлені) були після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання до моменту введення мораторію.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Отже, нарахування податкових зобовязань, в тому числі штрафних санкцій після порушення провадження є поточними вимогами кредитора у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, оскільки порушення податкової дисципліни, які слугували підставою для донарахування позивачеві оспорюваних податкових зобов'язань, мали місце після введення мораторію, то застосування штрафних санкцій в силу факту таких правопорушень слід також визнати правомірним.

Зазначена правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 04.03.2008 року у справі N 08/33, від 11.12.2007 року у справі N 07/159, в Ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі N К-28328/06 від 11.11.2010 року, N К-1984/08 від 01.04.2010 року.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення невиїзної документальної перевірки та відсутності повноважень у податкового органу на прийняття спірного податкового повідомлення рішення за результатами невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно з п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно пп. 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, з системного аналізу наведених норм законодавства, можливо зробити висновок, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих платником податку до органу державної податкової служби документів, зокрема, податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, як зазначено вище, податковий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки здійснює звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації.

Згідно з п.3 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу.

З положень п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) випливає, що платник податків зобовязаний надати пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації.

З положень п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) також вбачається, що платник податків зобовязаний надати пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби у випадку, якщо виникне потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.

Таким чином, судом встановлено, що обовязок платника податків надати документальне підтвердження виникає у випадку, якщо податковим органом виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації або якщо виникне потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.

Крім того, відповідно до податкових роз'яснень, наданих ДПА України від 06.07.2009 р. N 14082/7/23-4017/354 "Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків - юридичними особами", фінансова, податкова та статистична звітності формуються на підставі даних бухгалтерського обліку та мають тісний взаємозв'язок між собою, тому для проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) вкрай необхідно досліджувати регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність. Як зазначено в акті перевірки, документи щодо не відображення сум отриманих грошових коштів від здійснення робіт та надання послуг, що повинні бути враховані у складі валових доходів та зазначені в податковій декларації на прибуток за 2007 рік, позивачем надані не були.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що дослідження під час невиїзної перевірки виписок з банківського рахунку, які свідчать про заниження обєкту оподаткування, є цілком правомірним, відповідає визначеної меті невиїзної документальної перевірки та повноваженням податкового органу.

Відповідно до п.п. “б”п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, твердження представника позивача щодо порушення відповідачем порядку перевірки, що, на думку позивача, є підставою для скасування податкового повідомлення рішення прийнятого за результатами такої перевірки, не ґрунтується на нормах податкового законодавства та встановлених судом обставин, і, на думку суду, не впливає у даному випадку на визначення податкових зобовязань, адже представник позивач не заперечував проти факту заниження податкових зобовязань та не надав доказів на підтвердження необґрунтованості віднесення зазначених сум до складу валового доходу та, як слідство, неправомірності визначення податкових зобовязань з податку на прибуток за звітні податкові періоди.

У звязку з чим, виходячи з приписів ст. 2, п. 1 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в України" та встановлених судом обставин, слід зазначити, що факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений на підставі документів податкової і бухгалтерської звітності, а тому окреме порушення в частині порядку проведення перевірки не є підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги посилання представника позивача на акт від 05.10.2009 року №1564/23-01/22256846 про результати планової виїзної перевірки КП «Екосервіс-Кіровське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за висновками якого не встановлено заниження податку на прибуток за 2007 рік, оскільки зазначені обставини не позбавляють позивача права та відповідно до вимог податкового законодавства є обовязком податкового органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, в межах строку, передбаченого ст. 15 Закону №2181

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що під час встановлення податкових зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основник принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

У звязку зі складністю справи судом 01.06.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 06.06.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >