Постанова № 21567737, 08.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2011 р. (15:09) Справа №2а-2337/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О., за участю представників позивача Станько С.А.;

представника відповідача Шилін В.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ КІНГ 99”

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “ КІНГ 99” (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0023081502/0 від 06.01.2011 року на суму 1375,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість декларації з ПДВ за жовтень 2010 року по підприємству. За результатами перевірки складений акт № 20529/15-2 від 17.12.2010 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.7.2 п.п.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 1375,00 грн. за жовтень 2010р.; бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 1375,00 грн. вважається не підтвердженою, а такою, що необхідно віднести до складу відємного значення податкового кредиту наступних відповідних періодів (рядок 26 Декларації). На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення № 0023081502/0 від 06.01.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 1375,00 грн. Позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, тому спірне рішення підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих платником податку до органу державної податкової служби документів, зокрема, податкових декларацій. Позивач підкреслює, що відповідно до п.п.7.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Позивач зазначає, що податковим органом не була проведена позапланова виїзна перевірка, тому підстав для висновку щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на 1375,00 грн. за жовтень 2010р. та необхідність віднесення зазначеної суми до складу відємного значення податкового кредиту наступних відповідних періодів (рядок 26 Декларації) без дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, у податкового органу не було, адже під час невиїзної документальної перевірки здійснюється перевірки тільки показників податкової декларації без дослідження інших документів. Таким чином, на думку позивача, не дотримавшись передбаченого законодавством порядку, податковий орган прийняв безпідставне та необґрунтоване рішення щодо того, що бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 1375,00 гривень вважається непідтвердженим, а таким, що необхідно віднести до складу відємного значення податкового кредиту наступних відповідних періодів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивач підтримав адміністративний позов, з підстав, зазначених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0023081502/0 від 06.01.2011 року було прийнято за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям таких повідомлень рішень, яким позивачеві визначено, що бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 1375,00 гривень вважається непідтвердженим, а таким, що необхідно віднести до складу відємного значення податкового кредиту наступних відповідних періодів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “КІНГ 99”є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №439149 та довідкою з ЄДРПОУ № 05.3 6- 06/1632.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “КІНГ 99” зареєстровано в податковому органі, є платником ПДВ з 21.06.1999 року.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “КІНГ 99” є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

17.12.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість декларації з ПДВ за жовтень 2010 року по підприємству.

За результатами перевірки складений акт № 20529/15-2 від 17.12.2010 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР завищення суми бюджетного відшкодування на 1375,00 грн. за жовтень 2010р.; бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 1375,00 грн. вважається не підтвердженою, а такою, що необхідно віднести до складу відємного значення податкового кредиту наступних відповідних періодів (рядок 26 Декларації).

На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення - рішення № 0023081502/0 від 06.01.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 1375,00 грн.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування та відсутність повноважень у податкового органу на прийняття спірного податкового повідомлення рішення за результатами невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно з п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з п. 1.2.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 р. N 350 (у редакції наказу ДПА України від 20 жовтня 2009 р. N 568) документальна невиїзна перевірка (камеральна) з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування - перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.3.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 р. N 350 (у редакції наказу ДПА України від 20 жовтня 2009 р. N 568) документальна невиїзна перевірка включає в себе, у т.ч.:

доперевірочний аналіз з обов'язковим дослідженням питання наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, у тому числі достовірності здійснення операцій з імпорту товарів; перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації;

визначення наявності та стан усунення розбіжностей (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) в податкових періодах, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення.

Відповідно до п.п. “в”п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Отже, з системного аналізу наведених норм законодавства, можливо зробити висновок, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих платником податку до органу державної податкової служби документів, зокрема, податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, як зазначено вище, податковий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки здійснює звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації.

Судом встановлено, що під час проведення невиїзної (камеральної) перевірки декларації позивача за жовтень 2010 року будь-які арифметичні або методологічні помилки виявлені не були, так як про них не зазначено в акті перевірки.

З матеріалів справи, зокрема акту перевірки, вбачається що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення є ненадання позивачем до податкового органу первинних бухгалтерських документів на підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування.

Зокрема в акті перевірки зазначено, що згідно діючого законодавства на адресу підприємства направлено лист № 52914/10/15-2 від 30.11.2010 року, в якому зазначено про необхідність надання для проведення невиїзної документальної перевірки правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування первинних бухгалтерських документів.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що до перевірки не були надані жодні фінансово-господарські документи: податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки банку, платіжні доручення, що підтверджують факт сплати ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), договори постачання, що не дає можливості підтвердити правомірність формування податкового кредиту за вказаний період 2010 року та достовірність сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

У звязку з чим, податковий орган за результатами проведення перевірки дійшов висновку, що в порушення п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на 1375,00 гривень за жовтень 2010 року; бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 1375,00 гривень вважається непідтвердженим, а таким, що необхідно віднести до складу відємного значення податкового кредиту наступних податкових періодів (рядок 26 декларації).

Щодо надіслання запитів платнику податків податковим органом під час проведення документальної невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу.

З листа ДПІ у м. Сімферополі в АРК №52914/10/15-2 від 30.11.2010 року вбачається, що податковий орган для проведення невиїзної документальної перевірки запитує надати документи, а не пояснення платника податків.

З положень п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) випливає, що платник податків зобовязаний надати пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації.

З положень п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) також вбачається, що платник податків зобовязаний надати пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби у випадку, якщо виникне потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.

Таким чином, судом встановлено, що обовязок платника податків надати документальне підтвердження виникає тільки у випадку, якщо податковим органом виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації або якщо виникне потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.

Суд зауважує, що з листа ДПІ у м. Сімферополі в АРК №52914/10/15-2 від 30.11.2010 року, направленого на адресу позивача,не вбачається вищевказаних підстав, при яких надання документального підтвердження є обовязковим.

Згідно з п.п.7.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. “б”п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що законом прямо передбачено можливість проведення податковим органом позапланової виїзної перевірки платника за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства та саме за наслідками її проведення передбачена можливість прийняття податкового повідомлення - рішення.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що органи податкової служби здійснюють перевірку обґрунтованості заявленої суми бюджетного відшкодування наступним чином:

-проведення камеральної перевірки декларації;

-у разі розбіжностей - надіслання запиту про надання документів;

-на підставі вивчення наданих документів, а також у разі їх відсутності (ненадання платником податків) - проведення позапланової виїзної перевірки;

-лише за наслідками позапланової виїзної перевірки - прийняття податкового повідомлення рішення.

Як вже було зазначено вище, згідно приписів Закону N 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III, із змінами та доповненнями (надалі - Закон N 2181-III), до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що документальні невиїзні перевірки - це камеральні перевірки, змістом яких є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів (для тих декларацій, де це передбачено). Тобто, податковий орган, перевіривши надану звітність та виявивши невідповідність наданої звітності, звітності контрагентів, повинен був ініціювати позапланову документальну перевірку. Натомість, відповідач фактично здійснив позапланову перевірку, без наданих первинних документів та назвав її невиїзною перевіркою.

Вказані дії свідчать про порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205 (надалі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4, згідно з якими висновок акта перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт - це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем, не дотримано передбаченого законодавством порядку на проведення позапланової виїзної перевірки, під час проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки протиправно наданій висновок про неможливість підтвердити достовірність сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у звязку з не наданням платником податку фінансово-господарських документів та протиправно прийнято податкове повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податковим органом порушено встановлений законом порядок та процедуру (на момент проведення невиїзної документальної перевірки позивача) проведення невиїзної документальної перевірки, у звязку з чим суд не може визнати податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0023081502/0 від 06.01.2011 року, винесене за результатами проведення такої перевірки, законним та обґрунтованим.

Щодо обґрунтованості висновків перевірки про порушення позивачем п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у звязку з завищенням суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на 1375,00 гривень за жовтня 2010 року, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи суду надані документи, що підтверджують суму бюджетного відшкодування ТОВ “КІНГ 99”, а саме:

-договори постачання, оренди,

-рахунки на оплату, платіжні доручення, що підтверджують факт сплати позивачем отриманих послуг,

-податкові накладні за вересень 2010 року

-реєстр отриманих та виданих ТОВ “КІНГ 99” податкових накладних за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року,

-акти виконаних робіт,

-податкові декларації.

Однак, приймаючи до уваги той факт, що податковим органом не проводилася позапланова виїзна перевірка, не досліджувалися вищевказані документи, суд не має права підміняти податковий орган, визнаючи достовірність сум ПДВ, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за жовтень 2010 року у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги допущення податковим органом порушення встановленого законом порядку та процедури (на момент проведення невиїзної документальної перевірки позивача) проведення перевірок, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0023081502/0 від 06.01.2011 року належить визнати протиправними та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 08.06.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 14.06.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 0023081502/0 від 06.01.2011 року.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КІНГ 99”(ЄДРПОУ 30395385) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >