Постанова № 21567682, 19.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2011 р. (12:08) Справа №2а-2810/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О., за участю представників: від позивача Черевко О.Б., Шимчишина Г.Л.

від відповідача Гришин Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектраль-Тур”до

Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Спектраль-Тур”(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000197502/0 від 08.11.2010р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2010 року За результатами перевірки був складений акт № 1053/15-2/32511452 від 20.10.2010 року, відповідно до якого встановлено, що підприємством необґрунтовано завищено суму залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23 та 23.4. декларації), тим самим завищено залишок відємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) на суму 2153665,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації) на суму 359707,00грн. За висновками акту на підставі пп. 7.7.5, пп. 7.7.7., п. 7.7., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 359707,00 грн., та зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2153958,00 гривень. Висновки акту перевірки ґрунтуються на висновках акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спектраль- Тур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. №1624/23-1/32511452 від 30.06.2009 року, яким встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 2513665,22 грн., у тому числі по періодах: за червень 2008 року 194666,67 грн., за вересень 2008р. 2318998,55 грн. На підставі акту № 1053/15-2/32511452 від 20.10.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №000197502/0 від 08.11.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 377692,35 гривень. Позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, на думку позивача, датою виникнення права у платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, та строк давності для включення сплаченої (нарахованої) суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту складає 1095 днів, який позивачем не пропущений, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що спірне податкове повідомлення рішення було прийнято за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі закону та в межах повноважень податкового органу, тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не має.

Представник відповідача підкреслив, що суми податку на додану вартість за податковими накладними № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. включені до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2008р., за податковими накладними №62 від 30.06.2007 року, №66 від 29.07.2007 року, №14 від 18.03.2008 року включені до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008р., тобто не в тому податковому періоду, в якому вони були виписані, що було встановлено та відображено в акті позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спектраль- Тур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. №1624/23-1/32511452 від 30.06.2009 року, за висновками якого встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 2513665,22 грн., у тому числі по періодах: за червень 2008 року 194666,67 грн., за вересень 2008р. 2318998,55 грн.

Представник відповідача зауважує, що право на включення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість відповідно до п.п. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7, п.п. 1 п. 7, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» виникає у платника податку тільки у тому податковому періоді, у якому виписані, а не отримані, податкові накладні.

Представник відповідача також зазначає, якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п.7.2.6, п.7.2, ст. 7 Закону і не звернувся до податкового органу зі скаргою у відповідному податковому періоді, на який припадає оформлення податкової накладної, то такий платник податку не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену завчасно отриманою (у відповідному податковому періоді, на який припадає оформлення податкової накладної) податковою накладною.

Таким чином, на думку представника відповідача, якщо податкова накладна отримана платником податку не у періоді виникнення податкових зобовязань, то такий платник податку втрачає право на формування у подальшому (у інших податкових періодах) податкового кредиту. Крім того, представник відповідача підкреслив, що журнал реєстрації вхідної кореспонденції не є належним доказом на підтвердження отримання податкової накладної, оскільки відповідно до Листу ДПА України № 24259/7/16-1517-26 від 04.11.2009р., таким документом є поштове повідомлення.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку з прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектраль-Тур» є юридичною особою (ЄДРПОУ 32511452), зареєстрованою виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 22.07.2003р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №440789, є платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами Феодосійської міжрайонної податкової інспекції АР Крим була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт № 1053/15-2/32511452 від 20.10.2010 року, відповідно до якого встановлено, що підприємством необґрунтовано завищено суму залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) період, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23 та 23.4. декларації) тим самим завищено залишок відємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) на суму 2153665,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації) на суму 359707,00грн.

За висновками акту, на підставі пп. 7.7.5, пп. 7.7.7., п. 7.7., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 359707,00 грн., та зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2153958,00 гривень.

Висновки зазначеного акту перевірки ґрунтуються на висновках акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спектраль-Тур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. №1624/23-1/32511452 від 30.06.2009 року, яким встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 2513665,22 грн., у тому числі по періодах: за червень 2008 року 194666,67 грн., за вересень 2008р. 2318998,55 грн. На думку податкового органу, відповідно до п.п. 7.2.1., 7.2.6, п.7.2, , п.п. 7.51 п. 7.5., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач не має права на включення сум податку на додану вартість за податковими накладними № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. - до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2008р., за податковими накладними №62 від 30.06.2007 року, №66 від 29.07.2007 року, №14 від 18.03.2008 року - до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008р., оскільки зазначені податкові накладні отримані не в тому податковому періоді, в якому вони були виписані, та відсутні належні докази на підтвердження факту отримання податкових накладних з запізненням, що позбавляє права платника податку на формування податкового кредиту.

У звязку з чим, враховуючи зазначені обставини, на думку податкового органу, позивач у декларації за серпень 2010 року повинен був самостійно зменшити суму залишку відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 23) на суму 2513665,00 грн. та відобразити податкові зобовязання з податку на додану вартість за звітний податковий період серпня 2010 року у сумі 359707,00 грн.

На підставі акту № 1053/15-2/32511452 від 20.10.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000197502/0 від 08.11.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 377692,35 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але скарга була залишена без задоволення, а сума визначеного податкового зобовязання з ПДВ без змін.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій ТОВ «Спектраль-Тур», суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій на час виникнення спірних правовідносин були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Подальше посилання на Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, які втратили чинність з 01.01.2011 року у звязку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтерконтиненталь» у період, коли ним були виписані податкові накладні, було зареєстровано платником податку на додану вартість, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Інтерконтиненталь» було юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість позивачу за звітний період серпня 2010 року за спірним податковим повідомленням-рішенням є також висновки акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спектраль-Тур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. №1624/23-1/32511452 від 30.06.2009 року, яким встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 2513665,22 грн., у тому числі по періодах: за червень 2008 року 194666,67 грн., за вересень 2008р. 2318998,55 грн., у звязку з чим, зазначена сума виключена із складу податкового кредиту звітного періоду червня, вересня 2008 року. Враховуючи, що за результатами зазначеної перевірки податковим органом не прийнято податкове повідомлення рішення, а зазначені висновки акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спектраль-Тур» від 30.06.2009 року стали підставою для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2010 року від 20.10.2010 року та визначення податкових зобовязань саме за спірним податковим повідомленням-рішенням, суд надає правову оцінку встановленим під час позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спектраль-Тур» від 30.06.2009 року обставинам.

З матеріалів справи вбачається, що за податковими накладними № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. суми ПДВ включені до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2008р., за податковими накладними №62 від 30.06.2007 року, №66 від 29.07.2007 року, №14 від 18.03.2008 року - до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2008р.

Фактично податкові накладні № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. були отримані позивачем у червні 2008 року, що підтверджується відповідними записами у журналі реєстрації вхідної кореспонденції за 20.06.2008 року вх. № 125, 126, 127, реєстром отриманих та виданих накладних за червень 2008 року, та включені до декларації з податку на додану вартість відповідно у податковому періоді червня 2008 року згідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 р..

Судом встановлено, що податкові накладні №62 від 30.06.2007 року, №66 від 29.07.2007 року, №14 від 18.03.2008 року отримані позивачем у вересні 2008 року, що підтверджується відповідними записами у журналі реєстрації вхідної кореспонденції за 12.09.2008 року вх. № 191, 192, 193, реєстром отриманих та виданих накладних за вересень 2008 року, та включені до декларації з податку на додану вартість відповідно у податковому періоді вересня 2008 року згідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 р..

Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Посилання представника відповідача на ту обставину що право на включення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість відповідно до п.п. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7, п.п. 1 п. 7, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач має тільки у тому звітному періоді, в якому були виписані податкові накладні, а також на відсутність права на формування податкового кредиту, якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п.7.2.6, п.7.2, ст. 7 Закону і не звернувся до податкового органу зі скаргою у відповідному податковому періоді, що, на думку представника відповідача, позбавляє права платника податку на включання до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими платником податку не у період виникнення права на формування податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Враховуючи це, суд вважає за необхідне зазначити, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обовязок.

Крім того, у даному випадку взагалі відсутня відмова постачальника від надання податкових накладних, а отримання їх позивачем в іншому податковому періоді відповідно до вимог положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є підставою для включення зазначених сум до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, в якому отримані податкові накладні за умовою дотримання строків, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Акт перевірки №1624/23-1/32511452 від 30.06.2009 року не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність належних доказів на підтвердження факту отримання податкових накладних у червні та вересні 2008 року з посиланням на Лист ДПА України № 24259/7/16-1517-26 від 04.11.2009р., відповідно до якого таким документом є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом, який встановлює обовязкові для виконання правила поведінки, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини, а є окремою думкою податкового органу щодо застосування п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка, на думку суду, не кореспондується з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та загальними засадами права.

Таким чином, враховуючи, що податковим органом не було спростовано факт отримання податкових накладних позивачем у червні та вересні 2008 року, підстав для виключення зазначених в податкових накладних сум з податкового кредиту у звітних податкових періодах червня та вересня 2008 року та відповідно, нарахування податкового зобовязання за звітний період серпня 2010 року у податкового органу не було.

Крім того, відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Дані положення Закону встановлюють право платників податків на виправлення показників раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Тобто, позивач за наявністю у нього відповідних податкових накладних на загальну суму 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) має право на включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів і даний строк станом на час включення позивачем зазначених сум до складу податкового кредиту у червені та вересні 2008 року не сплинув.

Таким чином, враховуючи, що податковий кредит з ПДВ у розмірі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) підтверджений належними доказами - податковими накладними, які отримані у червні та вересні 2008 року, у суду немає правових підстав для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит у сумі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) у податкових періодах червень, вересень 2008р.

Суд також зазначає, що правова позиція відповідача взагалі робить неможливим одержання позивачем податкового кредиту, правильність та повнота сплати сум ПДВ за яким відповідачем не заперечується. Таким чином, порушується баланс інтересів держави та платників податків у відносинах зі сплати та нарахування ПДВ, оскільки у разі необґрунтованої відмови від формування податкового кредиту та, як наслідок, бюджетного відшкодування ПДВ, у держави виникають безпідставно одержані доходи за рахунок субєктів підприємницької діяльності, що не відповідає смислу та меті Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, висновок відповідача, що зафіксований в акті перевірки № 1053/15-2/32511452 від 20.10.2010 року щодо порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим позивач у декларації за серпень 2010р. повинен був самостійно зменшити суму залишку відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 2153958,00 грн. та збільшити суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 359707,00 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає нормам законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Суд також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ у червні, вересні 2008 року, виписані контрагентами на підставі та на виконання умов договорів на отримання товарів та послуг, що підтверджується матеріалами справи, зазначені податкові накладні відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг.

Фактичне отримання товару (послуг) для подальшого використання у господарській діяльності товариства підтверджуються матеріалами справи, а саме: виписками з банківського рахунку, копіями актів виконаних робіт, копіями видаткових накладних. Не заперечував проти фактичного здійснення господарської операції позивачем у судовому засіданні і представник відповідача, зазначивши, що під час позапланової виїзної перевірки у червні 2009 р. зазначені обставини були перевірені та будь-яких порушень у цій частині не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Такім чином судом достовірно встановлено товарність цих операції.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів, що позивач та контрагент позивача діяли узгоджено протиправно, суми податкового кредиту за господарськими операціями, були фіктивними, що діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, не надані докази протиправного характеру укладених договорів. Таким чином, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту з ПДВ за червень, липень 2008р. та, як слідство, нарахування податкових зобовязань з ПДВ за серпень 2010 року згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, нарахованого у звязку із виключенням суми сплаченого (нарахованого) ПДВ з податкового кредиту у червні, вересні 2008 року, який був сформований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим від № 000197502/0 від 08.11.2010р. порушує основні принципи адміністративної юстиції, у звязку з чим є протиправним.

Разом з тим суд зазначає, що згідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, у звязку з чим для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 000197502/0 від 08.11.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 377692,35 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.05.2011 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.05.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 000197502/0 від 08.11.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектраль-Тур”(98186, АРК, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Леніна, 144-б) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >