Постанова № 21567547, 27.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2011 р. (15:34) Справа №2а-2531/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О., за участю: представника позивача - Кульков М.В.

представника відповідача Мельник І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Відкрите акціонерне товариство «Завод «Фіолент»(далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 року №0000550700/0 на суму 218,00 гривен; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 року №0000580700/0 на суму 400,00 гривен.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Завод «Фіолент» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року. За результатами перевірки складений акт №19/07-00/1409586 від 03.02.2010 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.7.1, 7.2.3., 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. внаслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010р. на 218грн., зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010р. на 400грн., що привело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації перевіряємого періоду) у вказаній сумі за листопад 2010р. На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення - рішення №0000550700/0 від 17.02.2011р. та №0000580700/0 від 17.02.2011р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 218 грн., та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 400 грн. Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, тому спірні рішення підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що висновок відповідача стосовно того, що позивач не мав права на віднесення до сум бюджетного відшкодування, сум ПДВ, отриманих і сплачених у зв'язку з придбанням продукції у ТОВ «Київпрофметал», відносно якого за допомогою результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сформовані данні про платника і встановлений стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження по підприємству ТОВ «Київпрофметал»), не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Позивач підкреслює, що зменшення суми бюджетного відшкодування та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року здійснено податковим органом з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки всі суми ПДВ, що включені у декларацію за жовтень та листопад 2010 року підтверджені податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами, визначені правильно, тобто податковий орган необґрунтовано зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 218,00 гривень за листопад 2010 року, яка правомірно включена та підлягає відшкодуванню та зменшив суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010р. на 400грн., що привело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації перевіряємого періоду).

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкові повідомлення рішення, оскаржувані позивачем, були прийняті за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

Представник відповідача зазначив, що до складу податкового кредиту листопада 2010 року та до складу сум бюджетного відшкодування за листопад 2010 року платником податків віднесено суми ПДВ підтверджені невірно оформленими податковими накладними контрагентом позивача - ТОВ «Київпрофметал», який не знаходиться за місцем реєстрації, а відтак, на думку представника відповідача, зазначена обставина виключає можливість віднесення сум ПДВ, вказаних в податкових накладних, до складу податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування. Представник відповідача зазначив, що станом на 27.01.2011 р., на виконання вимог «Примірного Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів», затвердженого Наказом ДПА України від 18.04.2008р №266, за допомогою результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, сформовані дані про платника у листопаді 2010 року і встановлений стан „10" (запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) по підприємству ТОВ «Київпрофметал», ЄДРПОУ 36688067). Представник відповідача підкреслив, що відповідно до норм діючого законодавства, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями). Представник відповідача підкреслив, що відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Представник відповідача зауважує, що відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту. Таким чином, на думку представника відповідача, відображене у податкових накладних місце знаходження продавця ТОВ "Київпрофметал", (м. Київ, вул. Марини Раскової, 4А) не може вважатися місцем розташування юридичної особи, та є порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної, у звязку з чим у позивача не виникло право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ.

В обґрунтування правової позиції представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям таких повідомлень рішень, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Завод «Фіолент» є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 14309585), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 28.01.1994 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 431850, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 005095 від 14.02.2008.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків та зборів, в тому числі податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.12.2009 року №100256547, виданого СДПІ ВПП в м. Сімферополі.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ «Завод «Фіолент» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаній виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Завод «Фіолент» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.

За результатами перевірки складений акт №19/07-00/1409586 від 03.02.2010 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.7.1, 7.2.3., 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. та зменшена суму бюджетного відшкодування за листопад 2010р. на 218грн., зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010р. на 400грн., що привело до зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації періоду що перевірявся) у вказаній сумі за листопад 2010р.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення - рішення №0000550700/0 від 17.02.2011р. та №0000580700/0 від 17.02.2011р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 218 грн., та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 400 грн.

Перевіряючи обґрунтованість зменшення ВАТ «Завод «Фіолент» сум бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Подальше посилання на Закон України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначеного Закону діяли на час перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України «Про податок на додану вартість», яким і повинен керуватися податковий орган.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає сплата сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Враховуючи зазначене, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ВАТ «Завод «Фіолент» мав господарські відносини з ТОВ «Київпрофметал» на підставі договору купівлі-продажу №563 від 14.04.2010 року. Відповідно до умов договору продавець був зобовязаний поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в доданих до договору документах (рахунків на оплату згідно замовлень покупця, або по наданій Продавцем і узгодженої з Покупцем специфікації).

На виконання умов договору, на підставі замовлення від 18.10.2010 року вих. №3215, продавцем був виписаний рахунок на оплату №1062 від 19.10.2010 року на загальну суму 1305,41 гривень, в тому числі ПДВ 217,57 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №4809 від 20.10.2010 року на суму 1305,41 грн., в тому числі ПДВ -217,57 гривень (передоплата за лист с-но рахунок №1062 від 19.10.2010 року) відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у жовтні 2010 р. за продукцію на загальну суму 1305,41 грн., в тому числі ПДВ 217,57 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 217,57 гривень була сплачена ВАТ «Завод «Фіолент», зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця ТОВ «Киіфпрофметал».

На виконання умов договору, на підставі замовлення від 07.09.2010 року вих. №3100, продавцем був виписаний рахунок на оплату №1168 від 09.11.2010 року на загальну суму 2400,00 гривень, в тому числі ПДВ 400,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №4516 від 11.11.2010 року на суму 2400,00 грн., в тому числі ПДВ -400,00 гривень (передоплата за лист з-но рахунка №1168 від 09.11.2010 року) відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у листопаді 2010 р. за продукцію на загальну суму 2400,00 грн., в тому числі ПДВ 400,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 400,00 гривень була сплачена ВАТ «Завод «Фіолент», зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця ТОВ «Киіфпрофметал».

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «Киіфпрофметал» була отримана податкова накладна № 420 від 20.10.2010 року на суму 1305,41 грн., в т.ч. ПДВ на суму 217,57 грн.

Зазначена сума податку на додану вартість, згідно податкової накладної №420, була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді жовтня 2010 року, та заявлена до бюджетного відшкодування у листопаді 2010 року, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та встановлено актом перевірки.

Судом також встановлено, що позивачем від ТОВ «Киіфпрофметал» була отримана податкова накладна №459 від 11.11.2010 року на суму 2400,00 грн., в т.ч. ПДВ 400,00 грн.

Зазначені суми податку на додану вартість, згідно отриманої податкової накладної №459, була включена позивачем до складу податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Київпрофметал» у період, коли ним були виписані податкові накладні, був зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Київпрофметал» був юридичною особою, зареєстрованою як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Фактичне отримання товару для подальшого використання у господарської діяльності ВАТ «Завод «Фіолент», а відтак здійснення господарської операції, підтверджуються матеріалами справи, а саме: копією договору, копіями замовлень, копіями рахунків, копіями платіжних доручень, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які свідчить про факт перевезення отриманої продукції, лімітне-забірними картами, приходними ордерами, видатковими накладними, які свідчать про отримання продукції з метою подальшого використання у господарської діяльність та свідчать про реальність та товарність господарської операції.

Таким чином, сума податку на додану вартість, сплаченого при попередній оплаті вартості товарів за договором купівлі-продажу, правомірно включена позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ Київпрофметал», яке на час укладення договору та складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку у порядку встановленому чинним законодавством.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання продукції у ТОВ Київпрофметал», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на невідповідність податкових накладних вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з тих підстав, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, що, на думку представника відповідача свідчить про недійсність податкових накладних, що, в свою чергу, виключає право платника податку на формування податкового кредиту за цими податковими накладними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Київпрофметал» зареєстроване як юридична особа за юридичною адресою м. Київ, вул. Марини Раскової, 4А, будь-яких відомостей щодо відсутності за юридичною адресою підприємства відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» внесено не було, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, за змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таких обставин судом не встановлено.

Більш того, суд зазначає, що самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, якщо такі є, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, за підтвердження здійснення господарських операцій іншими первинними документами.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Як встановлено судом податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, що позивач та контрагент позивача діяли узгоджено протиправно, суми податкового кредиту за господарськими операціями, були фіктивними, що діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, не надані докази протиправного характеру договору тощо.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд звертає увагу відповідача, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже неодноразово висловлювала правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування. Зокрема, у постановах від 26 грудня 2006 року у справі N 21-262 во 06, від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500 во 08, від 11 жовтня 2006 року у справі N 21-593 во 06 викладено висновок, що Законом N 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

У правових позиціях, що містяться у згаданих вище постановах Верховного Суду України, звернуто увагу на юридичні підстави для зменшення суми бюджетного зобов'язання, тобто, на необхідність доведення податковим органом недійсності відомостей, наведених у податкових накладних, наприклад, у випадку, коли власне самі операції не проводилися.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010р. згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірні податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.04.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 29.04.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 17.02.2011 року №0000550700/0 на суму 218,00 гривен.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 17.02.2011 року №0000580700/0 на суму 400,00 гривен.

4.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >