Ухвала суду № 2156747, 15.10.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 жовтня 2008 р. Справа № 4/52-08/02-2а

Суддя господарського суду Білоус В.В. , розглянувши матеріали

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "СЕБ Банк", вул. Червоноармійська, 10, м. Київ, 01004

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ш. Р. Інтернешнл", вул. Фрунзе, 40, м. Київ, 04080

про визнання права власності та права одноособового користування приміщенням

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається із позовної заяви ВАТ «СЕБ Банк» звернулося із позовною заявою в якій об»єднано вимоги: 1) визнати за ВАТ «СЕБ Банк» право одноособової власності на приміщення № 36, № 37, № 38, № 39, № 42, № 43, № 44, № 52, № 53, № 54 в будинку № 15 по вул. Козицького в м. Вінниця та право одноособового користування зазначеними приміщеннями, 2) заборонити ТОВ «Ш.Р. Інтернешнл» та іншим особам чинити перешкоди в користуванні ВАТ «СЕБ Банк» приміщеннями № 36, № 37, № 38, № 39, № 42, № 43, № 44, № 52, № 53, № 54 в будинку № 15 по вул. Козицького в м. Вінниця.

Перша вимога про визнання права власності носить ознаки майнового спору. Друга вимога про чинення перешкод носить немайновий характер. На доказ сплати держмита позивачем надано платіжне доручення № 0000004744 від 24.09.2008р. про перерахування УДК у Шевченківському районі м. Києва, на рахунок № 31110095700011 в ГУДК України у м. Києві, код 820019 лише 85 грн. держмита, яке в такому розмірі згідно п. «б» ч. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито» сплачується лише із позовних вимог немайнового характеру якими в даному випадку є вимоги про заборону чинення перешкод приміщеннями.

Вимоги про визнання права власності на приміщення № 36, № 37, № 38, № 39, № 42, № 43, № 44, № 52, № 53, № 54 в будинку № 15 по вул. Козицького в м. Вінниця є позовними вимогами майнового характеру. В порушення вимог п. 5 ст. 54 ГПК України в позовній заяві не вказано доказів, які стверджують вартість майна (експертної оцінки вартості майна) на яке позивач просить визнати за ним право власності та право одноосібного користуванняі не надано доказів сплати держмита із цих позовних вимог в установленому розмірі, який відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито» має становити 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500 грн.). Із копії договору купівлі- продажу від 05.07.2007р. вбачається , що нерухоме майно , яке є предметом позову придбане за 1888700 грн. Тому держмито із позовних вимог про визнання права власності мало бути сплачене в розмірі не менше 18887 грн. До висновку про те, що держмито із позовних вимог про визнання права власності визначається від вартості спірного майна прийшов і Верховний Суд України в постанові від 25.12.2007р. № 8/219-07 та Вищий господарський суд України п. 14 інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарсько процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007р.», з урахуванням змін внесених інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21.04.2008р. № 01-8/241.

Згідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.03.93 № 7-93 «Про державне мито» державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, сплачується за місцем розгляду та зараховується до Державного бюджету України. Статтею 46 ГПК України також встановлено, що державне мито сплачується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі встановленому законодавством України.

Відповідно до роз'яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається і назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку. Згідно цього д/м за розгляд позовної заяви господарським судом Вінницької області має бути сплачене : одержувач : Держбюджет м. Вінниця, банк ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ЗКПО 34701167, рахунок № 31114095700002, код бюджетної класифікації 22090200.

З огляду на те, що предметом позовних вимог в позовній заяві № 12/5613 від 25.09.2008р. є визнання права власності на нерухоме майно , яке знаходиться в м. Вінниці, такий спір відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ГПК України підсудний господарському суду Вінницької області, а держмито витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу мають сплачуватися на : одержувач : Держбюджет м. Вінниця, банк ГУ ДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ЗКПО 34701167, рахунок № 31114095700002, код бюджетної класифікації 22090200, а не УДК у Шевченківському районі м. Києва р/р № 31110095700011 в ГУДК України в м. Києві, код 820019, як вказано в платіжних дорученнях № 0000004744 від 24.09.2008р., № 0000003551 від 30.07.2008р..

Тому суд прийшов до висновку про ненадання доказів сплати держмита та ІТЗ в установленому порядку і розмірі.

В позовній заяві не вказано доказів, які б обґрунтовували оспорювання відповідачем права власності позивача на приміщення № 36, № 37, № 38, № 39, № 42, № 43, № 44, № 52, № 53, № 54 в будинку № 15 по вул. Козицького в м. Вінниця, право одноособового користування цими приміщеннями, а також чинення відповідачем , іншими особами перешкод позивачеві в користуванні цими приміщеннями.

Вказані порушення дають підстави для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду для усунення недоліків оформлення позовної заяви.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись ст.. 4-5, 54, 57, п. 3, 4, 10 ст. 63, ст. 86, 115 ГПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву №12/5613 від 25.09.08 на 2 аркушах разом з матеріалами на 24 аркушах повернути позивачу.

У відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.10.93 р. № 7-93 державне мито у сумі 85 грн., перераховане за платіжним дорученням № 0000004744 від 24.09.2008 р. , підлягає поверненню.

У відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.93 р. № 7-93 та п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., перераховане за платіжним дорученням № 0000003551 від 30.07.2008 р. , підлягають поверненню.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - позивачу

2 - відповідачу

3 - в наряд