Постанова № 21566738, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

30 січня 2012 р. (14:53) Справа №2а-16307/11/0170/2 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотек"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 пред-к, дов. № 60 від 22.12.2011 р.

від відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотек» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправним дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (далі відповідач), які полягають у викладені в Акті перевірки № 14205/23-2/3208856 від 04.10.2011р. висновків про безтоварність та нікчемність правочину, укладеного між Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 та позивачем за серпень 2011 р., скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0010792301 від 17.11.2011 р. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення податковим органом планової виїзної перевірки було помилково встановлено порушення платником податків вимог чинного законодавства, в наслідок чого неправомірно прийняте рішення про нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість та протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник позивача вважав, що позовні вимоги мають бути задоволенні з підстав, визначених у позові . Відповідач у судове засідання 30.01.2012 р., явку представника не забезпечив, пояснень на позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, про день та час проведення судового засідання був сповіщений належним чином.

Представник позивача наполягав на розгляді справи на підставі залучених до неї документів.

Суд , вислухавши думку представника позивача, приймаючи до уваги повідомлення сторін про день та час розгляду справи, відсутність клопотання відповідача про перенос судового засідання, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період часу з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р. , за результатами якої 04.10.2011 р. склав акт №14205/23-2/32088856 . У зазначеному акті зафіксоване порушення позивачем , зокрема, п.п.7.2.3, п. 7.2. , п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ за серпень 2010 р. на 106083,33 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 17.10.2011р. прийнято податкове повідомлення рішення №0010792301 , згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на 106083,33грн. , застосовані штрафні санкції у розмірі 26520,83 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення позивачем господарських операцій , яки перевірялись відповідачем, платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сума, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялась більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складалась із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Працівники відповідача в акті №14205/23-2/32088856 від 04.10.2011р. зазначили, що перевіркою встановлено взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, по операціям з яким сплачений ПДВ у розмірі 106083,33 грн. віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2010 р. Відповідно до акту перевірки Новомосковської ОДПІ від 19.07.2011 р. за № 274/173/2856506178 у звязку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ФОП ОСОБА_2 з ПП «Джокер-Інвест» відсутні обєкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам- покупцям , яким був позивач у серпні 2010р. У акті перевірки відповідач зазначив,що відповідно до відомостей ,яки надійшли з інших органів ДПІ , у серпні 2010 р. основним постачальником товарів ФОП ОСОБА_2 було ПП «Джокер-Інвест», яке мало у відповідному періоді взаємовідносини з ПП «Стелсі-V». Останнє за юридичною адресою не знаходиться , нею остання декларацію по ПДВ подана за 2009 р., подані декларації по ПДВ за 2010 р. не визнані податковою звітністю.

З огляду на зазначене вище податковим органом зроблений висновок про те,що операції з ПП «Стелсі-V»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення , місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна , які економічно необхідні для їх виконання, ним не встановлено факту передачі товарів(послуг) підприємствам - покупцям , в наслідок чого вказане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Податковий орган вважає, що по ланцюгу постачання ПП «Стелсі-V» , ПП «Джокер-Інвест», ФОП ОСОБА_2 не встановлено факту передачі товару (послуг), правочини , укладені між вказаними контрагентами, є нікчемними, в наслідок чого при формуванні позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 у серпні 2010 р. встановлено завищення податкового кредиту у сумі 106083,34 грн.

На вимогу суду позивачем надані докази, яки свідчать про укладення 03.08.2010 р. з ФОП ОСОБА_2 договору № ДГ-0810-01 , предметом якого було постачання на адресу першого товарів відповідно до його заявок.

До матеріалів справи залучені копії податкових накладних №632 від 03.08.2010р., №659 від 13.08.2010р., №677 від 26.08.2010 р., товарно - транспортних накладних, актів приймання - передачі, рахунків, яки свідчать про отримання позивачем від ФОП ОСОБА_2 товару відповідно на 216200 грн.( в тому числі ПДВ 36033,33грн.), 224200 грн. (в тому числі ПДВ 37366,67 грн.), 196100 грн. ( в тому числі ПДВ 32683,33грн.), копії документів щодо оплати його вартості. Позивачем суми ПДВ, сплачені ФОП ОСОБА_2 при здійснені розрахунків за придбані у нього товари , були віднесені до податкового кредиту за серпень 2010 р.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання товару від ФОП ОСОБА_2 , доказували б наявність у платника податків взаємовідносин з ПП «Стелсі-V» , ПП «Джокер-Інвест».

Судом встановлено, що на час формування податкового кредиту за серпень 2010 р., позивачем отриманий товар та сплачена його вартість.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних , проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час проведення операцій , ПК України, суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ , сплачені ФОП ОСОБА_2 .

Виходячи зі змісту акту перевірки, приймаючи до уваги наданні позивачем докази отримання товару від ФОП ОСОБА_2 , оплати його вартості, суд вважає обґрунтованим включення суми ПДВ у розмірі 106083,33 грн. до складу податкового кредиту за серпень 2010 р.

З огляду на зазначене суд вважає , що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №14205/23-2/32088856 від 04.10.2011р. про порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв в період часу, за який був сформований податковий кредит по ПДВ, та ПК України не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення рішення відповідача №0010792301 від 17.10.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено вище, на час проведення перевірки, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби , порядок їх проведення.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок оформлення результатів перевірки визначений у ст.86 ПК України . Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст. 86 ПК України).

Відповідно до п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Матеріалами справи не підтверджено порушення відповідачем порядку проведення планової перевірки, вчинення ним дій, яки суперечать чинному законодавству України. За таких обставин суд вважає ,що не існують підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо складання будь-яких висновків за результатами проведення цієї перевірки.

На думку суду незгода позивача з висновками, зафіксованими в акті перевірки, не є згідно зі ст. 70 КАС України належним доказом протиправності дій відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.01.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 06.02.2012 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0010792301 від 17.10.2011 р.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.