Постанова № 21566714, 02.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2012 р. (17:10) Справа №2а-11501/11/0170/9 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Гаманка Є.О.,

при секретарі судового засідання Сироватському М.С.,

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кооперативу «Монтажник»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Кооператив «Монтажник» - позивач звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Кримпро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000538301 від 25.05.2011 року, відповідно до якого позивачу нараховано податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 30230,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7557,50 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача за грудень 2010 року у сумі 30230,00грн., по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой», який, в свою чергу мав взаємовідносини з придбання товару з ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родина ХХІ», які не мають достатніх умов для здійснення господарської діяльності.

Позивач зазначає, що укладена із ПП «Севелітстрой» угода мала реальний характер, податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечення на позов до суду не надав.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Кооператив «Монтажник», ЄДРПОУ 22295450, є юридичною особою, зареєстрованою 13.12.1994 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 42), Статутом підприємства (а.с.34-41), Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 43).

Таким чином, судом встановлено, що Кооператив «Монтажник» є юридичною особою, яка зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 28.04.2011р. по 11.05.2011 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Севелітстрой» за грудень 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 11.05.2011 року №5857/23-4/22295450 (а.с. 7-17).

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем п п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п. 7.4, п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року в умі 30230,00грн.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (надалі ПК), що діє з 01.01.2011 року.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності як фінансова (п.111.1 ст.111 ПК). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 ПК).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі даного акту, відповідно до підпункту 54.3.2 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 року №0000538301 про нараховування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 30230,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7557,50 грн.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

В акті перевірки вказано, що підставою для нарахування податку на додану вартість стали висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Севелітстрой» у грудні 2010 року на суму 30230,00грн.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року віднесені суми з ПДВ у розмірі 30230,00 грн. по операціям з ПП «Севелітстрой» з придбання товару, що підтверджується наданою до перевірки податковою накладною № 1904 від 28.12.10р. (а.с. 22), та № 1903 від 27.12.2010р. (а.с. 29).

Податковий орган вказав в акті перевірки, що податковий кредит позивача сформований за рахунок взаємовідносин з ПП «Севелітстрой», яке, в свою чергу мало взаємовідносини з ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина ХХІ».

Згідно актів перевірки ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина ХХІ» встановлено, що підприємствами сформовано податковий кредит по відсутніх документах з метою одержання податкової вигоди, і, відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям.

Відсутність матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина ХХІ».

Отже, як зазначається у акті перевірки, ПП «Севелітстрой» надавались податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Враховуючи те, що ПП «Севелітстрой» не має достатніх трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Таким чином, операції з придбання ПП «Севелітстрой» від ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина ХХІ» є нікчемними, також нікчемними є операції з реалізації на адресу покупців.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з розділом ІІІ Наказу від 11.09.2008 N 584 Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», у ході проведення перевірки необхідно дослідити факт взаємовідносин між суб'єктами господарювання та вплив таких взаємовідносин на податкові зобов'язання і висвітлити, зокрема, такі питання:

1. Чи знаходиться суб'єкт господарювання на обліку в ДПІ, з якого часу.

2. Чи є платником ПДВ.

3. Чи звітує (звітував) суб'єкт господарювання взагалі, яким чином надавав (надає) звітність.

4. Чи звітував суб'єкт господарювання у період виконання договорів з вказаним суб'єктом господарювання.

5. За який період надано останню звітність до ДПІ.

6. Які показники задекларовані у звітності за період виконання договору.

7. Якщо суб'єкт господарювання не звітує до ДПІ, то з яких причин та якого періоду.

8. Визначити перелік договорів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену продукцію.

9. Визначити походження продукції, що поставляється, перелік договорів, за якими здійснюються розрахунки за цю продукцію.

10. У розрізі договорів визначити:

назву товарів (робіт, послуг), що поставлялись (надавались);

кількісні та вартісні показники товарів (робіт, послуг), які поставлялись (надавались): ціна за одиницю, кількість та вартість за періодами;

перелік виписаних накладних (актів виконаних робіт, інше);

перелік виписаних податкових накладних із зазначенням номера, дати та суми;

відображення податкових накладних у реєстрі виданих податкових накладних з урахуванням коригування (із зазначенням дати та номеру запису);

перелік актів приймання-передачі, вантажно-митних декларацій, платіжних доручень із зазначенням сум сплаченого ПДВ при імпорті, а у разі застосування вексельної форми відстрочення сплати ПДВ при імпорті товарів (робіт, послуг) - номер та дата векселя, порядок відображення ПДВ у податкових деклараціях;

відображення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському та податковому обліку суб'єкта господарювання за періодами;

форму розрахунків, наявність заборгованості на певну дату;

спосіб та засіб перевезення, реквізити перевізника, розрахунку з перевізником та інше.

Перевірка здійснювалася лише на підставі наданих у податкових декларацій з податку на додану вартість даних, з урахуванням обставин, наведених у акті перевірки ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родина ХХІ» , що не є достатнім для визначену правочину нікчемним.

Висновки відповідача, що укладені позивачем із своїми контрагентами правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також про недійсність даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 р. про обсяги придбання та продажу, а отже і про недійсність задекларованих позивачем податкового кредиту та зобовязань, ґрунтуються лише на інформації, яка була зазначена у базі даних ДПІ, податковій декларації - без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

На підтвердження отримання послуг від ПП «Севелітстрой» позивачем надані наступні документи:

Договір № 115/803 від 01.12.10р. (а.с. 20),

Рахунок № б/н від 27.12.10р. (а.с. 21),

-Податкова накладна № 1904 від 28.12.2010р. (22),

-Акт прийомки виконаних робіт за грудень 2010р. (а.с. 23-26),

Договір № 116/804 від 01.12.10р. (а.с. 27),

Рахунок № б/н від 27.12.10р. (а.с. 28),

-Податкова накладна № 1903 від 27.12.2010р. (29),

-Акт прийомки виконаних робіт за грудень 2010р. (а.с. 30-33),

Згідно даних судово-економічної експертизи (Висновок № 01-24/10), документами первинного бухгалтерського обліку Кооперативу «Монтажник» підтверджується фактичне виконання зобовязань за договором № 115/803 від 01.12.10р. № 116/804 від 01.12.10р. Виконання ПП «Севелітстрой» робіт за зазначеними договорами повязано з виконанням Кооператив «Монтажник» своїх зобовязань за договором № б/н від 01.12.10р. та за договором № 1016-1с від 17.11.10р.

Згідно з даними експертизи, Кооператив «Монтажник» повністю розрахувалося з ПП «Севелітстрой» на загальну суму 209300,00 грн.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон про ПДВ).

У звязку з чим суд розяснює, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За п. 7.4.5. Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана стаття надає право платнику податків сформувати податковий кредит у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включена сума у розмірі 30230,00 грн. по операціям з ПП «Севелітстрой» з придбання товару, що підтверджується наданою до перевірки податковою накладною № 1904 від 28.12.10р. (а.с. 22), та № 1903 від 27.12.2010р. (а.с. 29).

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо обгрунтованості формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушень щодо його заниження у розмірі 30230,00грн.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000538301 від 25.05.2011 року не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000538301 від 25.05.2011 року без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000538301 від 25.05.2011 року, відповідно до якого нараховано податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 30230,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7557,50 грн., прийнятого відносно Кооперативу «Монтажник».

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.02.2012р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено 07.02.2012 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000538301 від 25.05.2011 року, відповідно до якого нараховано податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 30230,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7557,50 грн., що прийнято відносно Кооперативу «Монтажник».

3. Стягнути на користь Кооперативу «Монтажник» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.