Постанова № 21566515, 06.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

06 лютого 2012 р. о 16:08 Справа №2а-6877/10/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін: від позивача - Ліпницька Г.Ю., від відповідача - Ярмола С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим <Список ><Позивач в особі >

до Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про стягнення 1274989,92 грн.

Суть спору: 26 травня 2010 року Державна податкова інспекція в м. Євпаторії АР Крим (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт" (далі - відповідач) про стягнення 1274989,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки відповідача було встановлено відсутність у відповідача ліцензії на здійснення діяльності, повязаної з перевезенням пасажирів, вантажів, наданням буксирувальних послуг. Відповідач без наявності ліцензії отримав від здійснення зазначених видів господарської діяльності дохід на суму 1274989,92 грн., який позивач просить стягнути в дохід бюджету в порядку статті 240 Господарського кодексу України.

Ухвалами суду від 01.06.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.06.2010 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-2313/08/7/0170; ухвалою суду від 19.01.2012 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, посилаючись на помилковість розрахунку суми одержаного прибутку (доходу), про стягнення якого заявлені вимоги. Так відповідач зазначає, що податковий орган безпідставно врахував суми доходу, одержаного від перевезення морського піску, оскільки підприємство не здійснювало його перевезення, а здійснювало видобування піску з дна моря і доставку до берега, у межах єдиного технологічного циклу. Крім того, позивач вважає нормативно не обґрунтованими вимоги про стягнення доходу, отриманого внаслідок здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 01125583.

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, за її наслідками складено акт від 16.10.2009 року №2027/23-2/01125583. За висновками даного акту, зокрема, встановлено, що відповідач, в порушення пункту 32 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" у період з 01.04.2008 року по 18.06.2008 року здійснював діяльність по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів морським транспортом, з буксирувальних послуг буз наявності відповідної ліцензії. Від проведення вказаних видів господарської діяльності відповідач за вказаний період отримав кошти у сумі 1274989,92 грн.

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (тут і далі нормативно-правові акти у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до вимог статті 9 цього Закону, ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності, зокрема: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом (пункт 32 статті 9 Закону).

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Здійснення контролю за наявністю ліцензії за здійснення деяких видів підприємницької діяльності, згідно пункту 4 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", також віднесено до функцій державних податкових інспекції.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують певні функції, а саме: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно із частиною третьою статті 14 Господарського кодексу України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 240 ГК України прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що органи державної податкової служби мають право на звернення до суду із вимогами про стягнення у дохід бюджету коштів, одержаних без установлених законом підстав, до яких, зокрема, відносяться кошти, отримані від здійснення діяльності, що підлягає ліцензуванню, без наявності відповідної ліцензії.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Вилучення прибутку (доходу) в порядку, передбаченому статтею 240 ГК України є само адміністртивно-господарською санкцією. Згідно ж із частиною першою статті 250 ГК України (у редакції, чинній на час допущення позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Порушення правил здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання тривало у період з 01.04.2008 року по 18.06.2008 року.

Тобто з останнього дня цього періоду до дати складення акту перевірки (тим більше до дати звернення позивача до суду або ж до дати судового розгляду справи) минув період, що є більшим за календарний рік.

Згідно із частиною другою статті 250 (у редакції, згідно із Законом України від 02.12.2010 року N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України") дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Однак частиною другою статтю 250 ГК України доповнено згідно із Законом України від 02.12.2010 року N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності 01.01.2011 року.

Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № І-рп/99 зазна чається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпо середня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

У вказаному Рішенні також зазначено, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011 року) підлягає застосуванню норма статті 250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

Аналогічну правову позицію (щодо необхідності застосування строків, передбачених статтею 250 ГК України, до правовідносин щодо стягнення в дохід бюджету сум адміністртивно-господарських санкцій за рішенням суду) висловлено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 року у справі №К-9991/10258/11.

Враховуючи факт завершення граничного строку накладення адміністративно-господарських санкцій, встановленого законом, чинним на час виникнення спірних відносин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 06.02.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 10.02.2012 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Циганова Г.Ю.

<Текст >