Рішення № 2156318, 02.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2008

Справа №2-15/9038-2008

За позовом Приватного підприємства «Вета» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 8, к. 45, ідентифікаційний код 19010018)

До відповідача Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, АР Крим, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5 ідентифікаційний код 32173773)

Про стягнення 148181,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Борецька Л.Р., довіреність № 23 від 28.08.2008 р., у справі

Від відповідача – Козлова Т.Ю., довіреність № 42/923 від 18.09.2008 р., у справі

Обставини справи: Приватне підприємство «Вета» звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про стягнення 148181,81 грн., в тому числі 127504,00 грн. основного боргу, 1328,00 грн. 3% річних, 9383,00 грн. інфляційних втрат, 9966,00 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт за договором підряду № 04-10-07 від 16.10.2007 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 127504,00 грн., що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Вета» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання 1328,00 грн. 3% річних, 9383,00 грн. інфляційних втрат, 9966,00 грн. пені.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, суму заборгованості визнає.

За такими обставинами суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

16.10.2007 р. між Приватним підприємством «Вета» (Підрядник) (позивач) та Дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (Замовник) (відповідач) був укладений договір підряду № 04-10-07. (а.с. 21-23)

Пунктом 1.1 Договору передбачено Підрядник зобов’язується виконати капітальний ремонт будівлі № 62 на базі відпочинку «Мрія» в смт. Чорноморське АР Крим, а Замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та сплатити обумовлену Договором ціну. Склад робіт визначений локальним кошторисом.

Згідно з пунктом 1.2 Договору вартість робіт за Договором визначається твердою договірною ціною, складеною на підставі кошторису, в сумі 163251 тис. грн.. Дата початку робіт - жовтень 2007 року. Дата закінчення робіт – квітень 2008 р. (пункти 1.3, 1.4 Договору).

01.12.2007 р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору підряду, згідно з якою вартість робіт за Договором визначається динамічною договірною ціною, складеною на підставі кошторисів, у розмірі 181955 тис. грн.. Дата закінчення робіт – квітень 2008 року.(а.с. 36)

01.06.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору підряду, згідно з якою вартість робіт за Договором визначається динамічною договірною ціною, складеною на підставі кошторисів, у розмірі 192524 тис. грн.. Дата закінчення робіт – червень 2008 року.(а.с. 44)

Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі

До початку робіт Замовник перераховує аванс у розмірі 50000,00 грн. (пункт 3.2 Договору)

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що замовник приймає виконану роботу в дводенний термін з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт від Підрядника. Оплата за виконані роботи здійснюється в триденний термін після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. При виникненні у Замовника незгоди з варіантом акту Підрядника, він зобов’язаний у зазначені строки прийняти та оплатити безспірну частину.

На виконання умов Договору позивачем були виконані роботи, обумовлені договором на загальну суму 181697,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами Актами приймання виконаних підрядних робіт, доданими до матеріалів справи:

За грудень 2007 року, підписаний 28.12.2007 р. на суму 54193,00 грн.

За січень 2008 року, підписаний 31.01.2008 р. на суму 42391,00 грн.

За лютий 2008 року, підписаний 29.02.2008 р. на суму 40777,00 грн.

За квітень 2008 року, підписаний 30.04.2008 р. на суму 19748,00 грн.

За червень 2008 року, підписаний 30.06.2008 р. на суму 24588,00 грн.

Позивачем було частково сплачено вартість виконаних робіт у розмірі 54193,00 грн.

Проте, відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної оплати виконаних позивачем робіт за Договором 04-10-07 від 16.10.2007 р., в результаті чого за ним склалася заборгованість за виконані роботи у розмірі 127504,00 грн., що і послужило підставою для звернення Приватного підприємства «Вета» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Сторонами були підписані відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт без будь-яких заперечень.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем Приватним підприємством «Вета» виконано своє зобов’язання за договором, здійснені роботи на загальну суму 181697,00 грн., що підтверджено підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» за виконані роботи, яка підтверджена документально, становить саме 127504,00 грн. , що підтверджено представленим відповідачем графіком погашення заборгованості.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати виконаних позивачем робіт у розмірі 127504,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9383,00 грн. інфляційних втрат, та 1328,00 грн. 3% річних. за прострочення виконання зобов’язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість у розмірі 127504,00 грн., сума інфляційних втрат за період з 04.02.2008 р. по 31.07.2008 р. у розмірі 9383,00 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз».

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» 3% річних за період з 04.02.2008 р. по 31.07.2008 р. у розмірі 1328,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9966,00 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,25%, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення, до повного виконання зобовязань за дійсним Договором.

Таким чином, загальна сума пені, яка підтверджується матеріалами справи, є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача, становить 9966,00 грн.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, АР Крим, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5 ідентифікаційний код 32173773) на користь Приватного підприємства «Вета» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 8, к. 45, ідентифікаційний код 19010018, р/р 26001443365011 в Кримському РУ Приватбанка МФО 384436) 127504,00 грн. заборгованості, 9383,00 грн. інфляційних втрат, 1328,00 грн. 3% річних, 9966,00 грн. пені, 1481,81 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.