Постанова № 2156160, 13.10.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2008 р.

Справа № 6/96-2А.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Будсервіс"

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заступник голови суду, суддя Пахолюк В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук В.В., представник, дов. від 23.07.08р.

від відповідача: Виш А.А., зав. юридичним сектором, дов. від 29.02.08р., Дубік Р.В., зав. сектором організації податкового аудиту. дов. від 09.10.08р.

Суть спору:

Позивач- ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс», звертаючись до суду просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №00024623/0 від 01.08.2008р., №00024723/0 від 01.08.2008р. ,№00072617/0 від 01.08.2008р.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Ковельською МДПІ було здійснено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційної фірми «Будсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в результаті якої виявлено, що товариство в 2006 році здійснювало господарські операції із придбання товарів у підприємця Лапіна Олега Анатолійовича, установчі документи та свідоцтво платника ПДВ, якого скасовані рішенням господарського суду Волинської області № 2/90-74а від 05.12.2006р.

ТОВ «ВКФ Будсервіс» вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення щодо визначення податку на додану вартість в сумі 23649 грн.( в т.ч. штрафні санкції в сумі 7898 грн.), податку на прибуток в сумі 29617,50 грн.( в т.ч. штрафної санкції в сумі 9872,50 грн.) податкового зобов»язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 37082.25 грн.( в т.ч. штрафної санкції 24721.50 грн.) є незаконними, оскільки на момент оскільки, на момент вчинення усіх господарських операцій не існувало жодних рішень про скасування державної реєстрації підприємця Лапіна О. А., а тому посадові особи позивача не знали та не могли передбачити, що в майбутньому державна реєстрація даного контрагента буде скасована рішенням суду.

Як зазначає позивач, отриманий товар був оприбуткований на підприємстві. ТзОВ «ВКФ «Будсервіс»здійснило розрахунок із підприємцем Лапіним О. А., шляхом перерахування на розрахункові рахунки постачальника коштів згідно платіжних доручень.

Крім того, податковим органом не було взято до уваги, що придбані у підприємця Лапіна О. А. товари в подальшому позивачем були реалізовані іншим господарюючим суб'єктам. Дані факти підтверджуються видатковими накладними.

З посиланням на вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивач зазначає, що зазначені вимоги Закону жодним чином не вказують про те, що скасування державної реєстрації контрагентів свідчить про незаконність віднесення ТОВ ВКФ «Будсервіс»сум до валових витрат, віднесення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту та донарахованої суми з доходів фізичних осіб.

Згідно ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення та припиняється з дня внесення відомостей до Єдиного державного реєстру.

Оскільки на момент вчинення господарських операцій підприємець Лапін О.А. був наділений цивільною правоздатністю, то платник податків - ТзОВ ВКФ «Будсервіс» не допустив жодних порушень чинного законодавства.

Позивачем на підставі клопотання було долучено до матеріалів справи:

Лист-відповідь відділу податкової міліції Ковельської МДПІ, Довідку з ЄДРПОУ, яка підтверджує, що рішення про припинення підприємницької діяльності Лапіна О.А. було внесено 16.02.07р.

Відповідач- Ковельська МДПІ у письмових запереченнях за №12433/10/10015 від 08.10.08р. та в судовому засіданні проти позову заперечує. Посилаючись на вимоги чинного законодавства зазначає, що первинні документи можуть бути складені лише особою, яка наділена цивільною правоздатністю та обов»язками.

Перевіркою встановлено, що постановою господарського суду Волинської області 05.12.2006 року у справі №2/90-74А скасовано установчі документи підприємця Лапіна Олега Анатолійовича, що проживає за адресою: м.Луцьк, вул.Арцеулова, 3/28, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, видане 01.03.1995 року, ідентифікаційний номер 2506803516 та свідоцтво № 53653778 від 09.10.1997 року платника податку на де вартість за податковим номером 2506803516 з 30.08.2005р.; а також скасовано всі фінансово-бухгалтерські документи, виписані від імені підприємця Лапіна Олега Анатолійовича30.08.2005р.

Виходячи з зазначеного, Ковельська МДПІ вважає, що виходячи з вимог ст.ст.91,92 ЦК України, первинні документи можуть бути складені лише особою, яка наділена цивільною правоздатністю та обов»язками.

Водночас, матеріалами справи №2/90-74А було встановлено,що невстановлені особи, які діяли від імені підприємця Лапіна О.А., не були уповноважені ним на здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності.Таким чином, вважає відповідач, зайво віднесенні витрати на загальну суму 78979,10грн. не були підтверджені відповідними первинними документами, чим занижено податок на прибуток на загальну суму 19745 грн.

Щодо правильності нарахування та сплати ТзОВ»Будсервіс» податку на додану вартість, то право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, , зареєстрованим як платник податку в порядку, передбаченому ст..9 Закону України «Про податок на додану вартість».Посилаючись на те, що всі установчі, фінансові та бухгалтерські документи підприємця Лапіна О.А. скасовані, то товариство безпідставно відносило до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Крім того, Ковельська МДПІ вважає, що в порушення вимог пп.3.1.3. п.3.1 ст.З, пп. 4.2.1 п 4.2 ст. 4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19 ст.І9 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 - IV «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом - ТзОВ „ВКФ"Будсервіс" неутримано та неперераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 12321,00грн. із сум загального місячного оподаткованого доходу платника податку у джерела виплати, оскільки установчі документи підприємця Лапіна О.А. були скасовані.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши уповноважених

представників сторін, суд приходить до висновку , що оспорювані

податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням чинного

законодавства, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

При цьому суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 18.06.08р. по 16.07.08р. Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією було здійснено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційної фірми «Будсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р.

За результатами перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №00024623/0 від 01.08.2008р. про визначення податку на додану вартість в сумі 23649грн. ( в т.ч. штрафна санкція 7898грн), №00024723/0 від 01.08.2008р. про визначення податку на прибуток в сумі 29617,50 грн. (в т.ч. штрафна санкція 9872,50грн.)), №00072617/0 від 01.08.2008р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 37082,25 грн. ( в т.ч. штрафні санкції 24721,50грн.).

Податковий орган приймаючи податкове повідомлення-рішення за №00024723/0 від 01.08.08р. прийшов до висновку, що позивачем порушено пп. 5.3.9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині включення до складу валових витрат суми в розмірі 78979,10грн., за отриманий товар підприємцю Лапіну О.А., оскільки господарським судом Волинської області на підставі постанови від 05.12.06р. по справі 2/90-74а скасовано установчі документи підприємця Лапіна О.А., а саме: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, видане 01.03.1995 року, ідентифікацій ний номер 2506803516 та свідоцтво № 53653778 від 09.10.1997 року платника податку на додану вартість за податковим номером 2506803516 з 30.08.2005р.; а також скасовано всі фінансово-бухгалтерські документи, виписані від імені підприємця Лапіна Олега Анатолійовича 30.08.2005р.

По податковому повідомленню- рішенню №00024623/0 від 01.08.08р. про визначення податковим органом податку на додану вартість в сумі 23649 грн., останній вважає, що товариством безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних не платником податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок.

По податковому повідомленню-рішенню №00072617/0 від 01.08.08р. про визначення податкового зобов»язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 37082 грн. Ковельська МДПІ вважає, що ТзОВ ВКФ «Буд сервіс»порушило вимоги п.3.1.1. та 8.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, не здійснило сплати до бюджету податку із доходу фізичної особи Лапіна О.А.

Водночас, відповідно до ст.92 Конституції України виключно Законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно вимог чинного законодавства, факти порушень законодавства повинні бути викладені в Акті з обов’язковим посиланням на докази.

Доказами є письмові докази (первинні документи, звіти, розрахунки та інші документи, в яких засвідчені факти, що мають значення для правильного ухвалення рішення за результатами перевірки); оформлені в письмовій формі пояснення посадових осіб та інших працівників підприємства, що перевіряється, письмові висновки фахівців, залучених у ході перевірки; речові докази.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Податкові накладні, накладні, договори та рахунки-фактури є первинними обліковими документами.

В акті перевірки відображено, що по взаєморозрахунках з підприємцем Лапіним Олегом Анатолійовичем встановлено факт придбання запасних частин у останнього згідно накладних та зазначено, що за отримані запасні частини оплата проводилась з розрахункового рахунку товариства платіжними дорученнями. Фактично податковий орган стверджує, що між сторонами виникли зобов’язання на підставі укладених договорів купівлі-продажу шляхом підписання накладних, що не суперечить вимогам п.2 ст. 639 ЦК України.

Факту недійсності та безтоварності угод, укладених між сторонами податковим органом при перевірці не було встановлено.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання податкового органу на те, що товариством в порушення п.п.5.3.9., п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1999 р. «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат у 2006 р. зайво віднесені витрати на суму 78 979,10 грн., які не підтверджені відповідними первинними документами (первинні документи скасовано господарським судом) є передчасними і помилковими.

Відповідно до ст.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 даного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Оскільки, первинними документами підтверджено факт проведення господарських операцій, то товариством кошти сплачені на придбання товару правомірно віднесено до валових витрат відповідно до п.5.2.1 названого Закону.

Водночас, вказані норми Закону жодним чином не визначають, що скасування державної реєстрації контрагентів свідчить про незаконність віднесення сум до валових витрат.

Слід дійти висновку, що визнання недійсними установчих документів контрагентів та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями первинних документів.

Між тим, питання визнання угод недійсними врегульовуються Цивільним та Господарським кодексами України, згідно положень яких, норми цих кодексів не розповсюджуються на податкові правовідносини (ст..1 ЦК України, ст..4 ГК України), а отже, невиконання в даному випадку стороною за договором своїх зобов’язань у податкових правовідносинах (як зазначає Ковельська МДПІ, здійснення фінансово-господарської діяльності невстановленими особами від імені підприємця Лапіна О.А., які подавали підроблені ними податкові накладні, а до податкових органів подавали податкові декларації з нульовим значенням) не є підтвердженням наявного у нього умислу на укладення угод з іншими суб’єктами господарювання з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства і які згідно Цивільного законодавства можуть бути визнані недійсними.

Позивачем в судовому засіданні було подано копію листа Відділу податкової міліції Ковельської МДПІ № 3233/26-507 від 21.08.2008 р. на адресу директора ТзОВ «ВКФ «Будсервіс», яким повідомлено, що відносно службових осіб ТзОВ «ВКФ «Будсервіс»винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Щодо визначення Ковельською МДПІ на підставі податкового повідомлення-рішення № 00024623/0 від 01.08.2008 р. податку на додану вартість в сумі 23 649 грн. з посиланням на те, що товариством здійснено операції з підприємцем Лапіним О.А. з порушенням п.1.3 ст.1, п.п.7.2.4, п.7.2 ст.7, п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки рішенням суду скасовано всі установчі, фінансові та бухгалтерські документи, тому останній не мав права на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних операцій та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 даного Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Водночас, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 Закону (п.п.7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Слід константувати, що на час здійснення господарських операцій між товариством та підприємцем Лапіним О.А. не існувало судових рішень щодо скасування установчих фінансових та бухгалтерських документів відносно підприємця Лапіна О.А., а відтак твердження податкового органу щодо недійсності податкових накладних та відсутності права на нарахування податку на додану вартість є необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ ВКФ «Будсервіс»здійснювало діяльність, яка визначена статутними документами.

Згідно п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) –п.п.7.5.1, п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За вимогами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв’язку з вищенаведеним та виходячи з аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість», покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, оскільки саме податковим органам належать зазначені повноваження. А відтак, суб’єкти господарювання, в свою чергу, не зобов’язані та не мають права перевіряти своїх контрагентів з питань оподаткування.

Щодо визначення податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення № 00072617/0 від 01.05.2008 р. податкового зобов’язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 37 082,25 грн., чим порушено, з доводів Ковельської МДПІ, вимоги п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 та п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, податковим агентом –ТзОВ «ВКФ «Будсервіс»не утримано і не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 12 321, 00 грн. із суми загального місячного оподаткованого доходу платника податку із джерел виплати. В результаті проведеної перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 12 360,75 грн.

Водночас, згідно ст.1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент –юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента –юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування, іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Визначаючи ТзОВ «ВКФ «Будсервіс»податковим агентом по сплаті податку з доходу фізичної особи Лапіна О.А., податковий орган керувався відсутністю належної правоздатності підприємця Лапіна О.А., оскільки усі установчі документи та свідоцтво платника ПДВ були скасовані.

Однак, згідно вимог ст.91, 92 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа набуває цивільних прав і обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (виданої за станом на 13.08.2008 р.) рішення про припинення підприємницької діяльності підприємця Лапіна О.А. було внесено 16.02.2007 р., чим підтверджено, що підприємець Лапін О.А. на момент проведення господарських операцій з ТзОВ «ВКФ «Будсервіс»перебував в ЄДРПОУ, був наділений необхідною правоздатністю.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку про поверховий характер проведеної перевірки, помилковість висновків, викладених в акті перевірки, яка проводилась на ТзОВ «ВКФ «Будсервіс», а тому висновки, викладені в Акті перевірки № 873123-21745856 від 23.07.2008 р. є такими, що суперечать фактичним обставинам, а прийняті податкові повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства України.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, згідно із положеннями ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість»(п.п.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.2.6, п.п.7.5.1, п.п.7.4.5 ст.7), Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»(ст.1.15), ст.ст.91, 92, 204 ЦК України, ст.ст.69, 71, 72, 79, 86, 158-160 КАС України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №00024623/0 від 01.08.08р., №00024723/0 від 01.08.08р., №00072617/0 від 01.08.08р.

3. Судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. повернути ТзОВ «ВКФ «Будсервіс» з Державного бюджету.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заступник голови суду, суддя В.А. Пахолюк

Дата підписання повного тексту рішення 20.10.2008 р.