Постанова № 2155402, 07.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.10.2008

Справа №2-29/8806.1-2008

За заявою – Державне підприємство “Керченський судноремонтний завод”,м. Керч.

До відповідача –Державна податкова інспекція в м. Керч, м. Керч.

Про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами у справі №2-27/7377-2007А за позовом Державного підприємства “Керченський судноремонтний завод” до Державної податкової інспекції в м. Керч про скасування другої податкової вимоги.

Суддя О.І. Башилашвілі

Секретар судового засідання В.В. Романів

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Скрипченков С. В., довіреність №02/1890 від 23.09.2008р., нач. юрид. бюро.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Керченської ОДПІ про скасування другої податкової вимоги Керченської МДПІ №2/180 від 12.04.2007р.

Постановою від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А господарський суд АР Крим відмовив в задоволені позову ДП “Керченський судноремонтний завод”.

Севастопольський апеляційний господарський суд ухвалою від 10.12.2007р. залишив без змін постанову суду першої інстанції.

14.08.2008р. до господарського суду звернулось Державне підприємство «Керченський судноремонтний завод» із заявою про перегляд постанови господарського суду АР Крим від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А за нововиявленими обставинами та просить суд скасувати постанову господарського суду АР Крим від 16.08.2007р. у справі № 2-27/7377-2007А та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов ДП «Керченський судноремонтний завод» про скасування податкової вимоги Керченської МДПІ №2/180 від 12.04.2007р.

Заява мотивована тим, що на момент прийняття постанови від 16.08.2007р., суду не були відомі певні обставини, а саме: існування постанови Верховного суду від 06.05.08р., якою підтверджений факт відсутності заборгованості в рамках зовнішньоекономічного контракту, тобто вказана постанова підтверджує факт відсутності заборгованості в рамках зовнішньоекономічного контракту та необґрунтованість застосування штрафних санкцій за порушення в сфері зовнішньо економічної діяльності застосованих ДПІ в м. Керчі в АР Крим до ДП «Керченський судноремонтний завод» в період з 2004р. по 2008р., в тому числі і на підставі повідомлень – рішень №0000272200/3 від 09.09.2006р., №0000262200/3 від 09.09.2006р.

Відповідач у заперечення на позов, просить суд в задоволенні позову про скасування податкової вимоги відмовити.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Керченської ОДПІ про скасування другої податкової вимоги Керченської МДПІ №2/180 від 12.04.2007р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що друга податкова вимога не відповідає нормам Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, оскільки відсутня перша податкова вимога на цю суму, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України.

Ухвалою від 11.06.2007р. у справі 2-27/7377-2007А суд замінив відповідача по справі на його правонаступника –ДПІ в м. Керч.

Заявою від 02.07.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати другу податкову вимогу ДПІ в м. Керч №2/180 від 12.04.2007р.

Постановою від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А господарський суд АР Крим відмовив в задоволенні позову ДП «Керченський судноремонтний завод».

Севастопольський апеляційний господарський суд ухвалою від 10.12.2007р. залишив без змін постанову господарського суду АР Крим від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А.

Переглядаючи постанову господарського суду АР Крим від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А, за нововиявленими обставинами, суд встановив наступне.

Відповідач на адресу ДП «Керченський судноремонтний завод» спрямував першу податкову вимогу №1/97 в зв’язку з несплатою податкового зобов’язання у повному обсязі, в зв’язку з чим виник податковий борг: по земельному податку в сумі 6229,06 грн. відповідно до розрахунку позивача від 31.01.2007 р. №996, і по податку не віднесеному до інших категорій в сумі 5,00 грн.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 8.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Так, податковим керуючим підприємства 12.03.2007р. з відома керівника позивача Кузьміна В. М.. у присутності головного бухгалтера підприємства Чеміріс Ю. С., був складений акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави.

Податкова застава була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.03.2007 р.

В період дії першої податкової вимоги, позивачем було погашено податковий борг по податку, не віднесеного до інших категорій, а саме 28.03.2007 р., і по податку за землю - 29.03.2007 р.

Однак судом встановлено, що в лютому – березні 2006 р. відповідач провів планову комплексну перевірку дотримання позивачем по справі вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.10.2004 р. по 31.12.2005 р.

По результатам перевірки було складено акт №416\23-1/01124997 від 15.03.2006 р.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено рішення №0000262200/3 від 09.09.2006 р. про застосування штрафних (фінансових ) санкцій в сумі 340 грн. за надання недостовірних відомостей при наданні декларації про наявність валютних цінностей за кордоном, а також рішення №0000272200/3 від 09.09.2006 р., відповідно до якого у відношенні позивача було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 373716,65 грн.

Відповідно до п. п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

ДП «Керченський судноремонтний завод» звернувся з позовом до господарського суду АР Крим про визнання нечинними рішення №0000262200/3 від 09.09.2006 р. про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій в сумі 340 грн. за надання недостовірних відомостей при наданні декларації про наявність валютних цінностей за кордоном, а також рішення №0000272200/3 від 09.09.2006р., відповідно до якого у відношенні позивача було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 373716,65 грн.

По результатам розгляду вказаної справи, господарським судом АР Крим було прийнято постанову від 04.12.2006 р. по справі №2-16/16516 –2006А, відповідно до якої у позові було відмовлено.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову.

Севастопольським апеляційним господарським судом, по результатам розгляду вказаної скарги, було винесено ухвалу від 23.03.2007 р. відповідно до якої апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову ГС АР Крим від 04.12.2006 р. по справі №2-16/16516 –2006А було залишено без змін.

Не погодившись з вказаним, позивач по справі №2-16/16516–2006А звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Так при винесенні постанови від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А, суд виходив з того, що відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №2-16/16516 – 2006А було проголошено 23.03.2007 р. Таким чином, податкові зобов’язання, визначені рішенням №0000262200/3 від 09.09.2006 р. про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій в сумі 340 грн. за надання недостовірних відомостей при наданні декларації про наявність валютних цінностей за кордоном, а також рішенням №0000272200/3 від 09.09.2006 р., відповідно до якого у відношенні позивача було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 373716,65 грн., є узгодженим з цієї дати.

Відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем цілком правомірно було винесено другу податкову вимогу від 12.04.2007 р. №2/180, а вказаний у неї борг узгоджений 23.03.2007р. в сумі в сумі 383120,32 грн. Станом на 23.03.2007р. позивач не сплатив борг по першої податкової вимозі, а здійснив вказане погашення тільки 27.03.2007 р. і 28.03.2007р.

Відповідно до ст. 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Судом встановлено, що в основу постанови господарського суду АР Крим від 04.12.2006 р. по справі №2-16/16516–2006А, на яку посилався суд в постанові від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А, яка є предметом перегляду за нововиявленими обставинами у цій справі, було покладено рішення господарського суду АР Крим від 09.08-12.08.2004р. по справі №2-15/11290-2005 за позовом ДП «Керченський судноремонтний завод» до ДПІ в м. Керч про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 22.06.2005р. № 0001192200/3, яким ДП «Керченський судноремонтний завод» було визначено податкове зобов’язання зі сплати пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 22982,57 грн.

Цим рішенням по справі №2-15/11290-2005, господарський суд АР Крим частково позов ДП «Керченський судноремонтний завод»: визнав недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в частині визнання пені за порушення строків ЗЕД податковим зобов’язанням, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою від 20.10.2005р. у справі №2-15/11290-2005 Севастопольський апеляційний господарський суд, рішення суду першої інстанції змінив – позов задовольнив, спірне податкове повідомлення – рішення визнав недійсним.

Вищій адміністративний суд України ухвалою від 18.10.2006р. постанову суду апеляційної інстанції скасував, рішення суду першої інстанції залишив в силі.

Однак, Постановою від 06.05.2008р. Верховний суд України скасував ухвалу Вищого адміністративного суд України від 18.10.2006р. та залишив без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005р.

У цій Постанові Верховний суд України зазначив, що відповідно до статей 627, 628 ЦК сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

Частиною 4 статті 6 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Статті 601, 602 ЦК України не містять застереження про неможливість зарахування вимоги, яка виникла із зобов'язання про забезпечення виконання інших зобов'язань (штрафу). Таке зобов'язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальних підставах.

Таким чином, виконання зобов'язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування вимоги про сплату штрафу за прострочення строку ремонту судна в погашення вимоги про сплату заборгованості за цей ремонт за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631.

Так, суд приходить до висновку, що як постанова господарського суду АР Крим від 04.12.2006 р. по справі №2-16/16516–2006А так і постанова господарського суду АР Крим від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А, прийняті на підставі скасованої Верховним судом України, ухвали Вищого адміністративного суду.

При цьому суд встановив, що при винесенні господарським судом постанови від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А, суду не було відомо про скасування Верховним судом України ухвали Вищого адміністративного суд України від 18.10.2006р. та залишення без змін постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005р. у справі №2-15/11290-2005.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що постанова від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А підлягає скасуванню, а позовні вимоги ДП «Керченський судноремонтний завод» про скасування другої податкової вимоги ДПІ в м. Керч №2/180 від 12.04.2007р., підлягають задоволенню, оскільки суб’єктам господарювання – резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом, та відповідно позивач застосував належний спосіб припинення зобов’язань в іноземній валюті за договором із нерезидентом.

Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені – 07.10.2008р.

Повний текст постанови оформлений та підписаний – 07.10.2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167, ст. 253 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами – задовольнити.

2. Постанову господарського суду АР Крим від 16.08.2007р. у справі 2-27/7377-2007А – скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позов задовольнити.

5. Скасувати другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Керч №2/180 від 12.04.2007р.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.