Постанова № 2155367, 18.09.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.09.2008

Справа №2-27/15759-2006А

За позовом – Керченське ВП ВКГ, м. Керч, вул.. Години, 2в.

Довідповідача - ДПІ в м. Керч АР Крим, м. Керч, вул.. Борзенко, 40.

Про скасування податкового повідомлення – рішення.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – Узлякова, дор. у справі.

Від відповідача - Базилевич, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення – рішення №0001252301/1 від 19.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8150 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що штрафні санкції були нараховані за затримку сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів за період 4 квартал 2001 р. Позивач вказує, що штрафні санкції нараховані після спливу строку позовної давності. Більш того, вказав, що період, за який була нарахована пеня, не входив в перевіряємий.

На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Позивач у доповненнях до позовної заяви вказав на те, що позивачем сплачувалися тільки поточні платежі, що і вказувалося у платіжних дорученнях як призначення платежу. Тобто вважає, що у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Відповідач у запереченнях на пояснення позивача повідомив про те, що податковий борг повинен погашатися у порядку календарної черговості його виникнення.

Ухвалою ГС АР Крим від 16.01.2007 р. провадження по справі було зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційних скарг по справам №2-22/14798-2006А і №2-16/13393-2006А.

Ухвалою від 25.07.2007 р. провадження по справі було поновлено.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяк М. І. від 15.08.2007 р., справа передана до розгляду судді господарського суду АР Крим Воронцової Н.В., з привласненням справі номеру 2-27/15759-2006А, в зв’язку з закінченням строку повноважень судді ГС АР Крим Мокрушина В. І.

Ухвалою від 03.09.2007 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.

Представником позивача було заявлено клопотання від 18.12.2007 р. про зупинення провадження по справі та призначення судово – бухгалтерської експертизи. Вказане обґрунтовує тим, що часть первинних бухгалтерських документів, на яких базуються вимоги позивача і заперечення відповідача, знищено в зв’язку з закінченням строку зберігання.

Оскільки в ході розгляду справи виникли питання, потребуючі спеціальних знань, суд дійшов висновку призначити по справі судово – бухгалтерську експертизу, яку доручив ТОВ “Науково – дослідна лабораторія судових експертиз”, про що було винесено ухвалу від 18.12.2007 р.

Від експертної установи матеріли справи було повернено з висновком №1 судово – бухгалтерської експертизи.

При таких обставинах справи, суд ухвалою від 07.05.2008 р. провадження по справі поновив.

Відповідач проти висновків експертизи заперечує.

Позивач з висновками експертизи згоден.

Також позивач заявою від 14.08.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Керч №0001252301/1 від 19.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8150 грн.

Також заявою від 18.09.2008 р. позивач знов уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення Керченської МДПІ №0001252301/1 від 19.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8150 грн.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В період з 30.03.2006 р. по 27.04.2006 р. Керченською МДПІ, правонаступником якої є ДПІ в м. Керч, було проведено планову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2005 р.

По результатам перевірки було складено акт перевірки №762/231/19195199 від 06.05.2006 р.

В ході проведення вказаної перевірки було встановлено факт несвоєчасної сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів за період 4 квартал 2001 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення №0001252301/0 від 22.05.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8150 грн., на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з адміністративною скаргою до відповідача, по результатам розгляду якої було винесено рішення №6794/10/25-0 від 19.06.2006 р., відповідно до якої первісна скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення – рішення №0001252301/0 від 22.05.2006 р. без змін.

Також було винесено податкове повідомлення – рішення №0001252301/1 від 19.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8150 грн.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в АР Крим, по результатам розгляду якої було винесено рішення №6555/7/25-007 від 29.08.2006 р., відповідно до якої первісна скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення – рішення №0001252301/0 від 22.05.2006 р. без змін.

Також було винесено податкове повідомлення – рішення №0001252301/2 від 06.09.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8150 грн.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з позовом до суду.

При таких обставинах справи позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Як вже вказувалося, під час проведення вищевказаної планової перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., п. 17.3 якої визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до наданої відповідачем особової картки платника за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2005 р. позивач нарахував збір за спецводокористування в загальній сумі 2126941,30 грн. та перерахував заборгованість по вказаному збору в загальній сумі 500146 грн.

Таким чином, заборгованість станом на 01.01.2006 р. по вказаному збору склала 2016692,50 грн.

Відповідно до бухгалтерських документів позивача за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2005 р. позивачем було перераховано заборгованість по збору за спецводокористування в загальній сумі 282054 грн.

Однак необхідно вказати, що порушення своєчасності сплати вказаного збору було виявлено відповідачем за період з 4 квартала 2001 р. по 2 квартал 2003 р. і саме за цей період було нараховано штрафні санкції.

Як вже вказувалося вище, планова перевірка у відношенні позивача було проведена за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2005 р.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

При цьому у вказаному Положенні не передбачено право органу державної податкової служби виходити за межи періоду, який він повинен перевіряти у відповідності до встановленого плану. Виникає питання, яким чином відповідач міг встановити порушення у періоді, який ним не перевірявся.

До того ж треба вказати, що відповідно до п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, враховуючи той факт, що акт перевірки було складено 06.05.2006р., а період у якому було виявлено порушення складав з 4 кварталу 2001 р. по 2 квартал 2003 р., то суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено строки давності, у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 18.09.08 р.

Постанову було виготовлено у повному обсязі 23.09.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення – рішення Керченської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0001252301/1 від 19.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 8150 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь Керченського виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства, м. Керч, вул.. Години, 2в, ( п/р 26034500383811 в КО КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЗКПО 19195199 ) 3,40 грн. судового збору.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.