Рішення № 21550023, 14.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р. Справа № 5016/4240/2011(3/249)

за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт»

54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23

До відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб

України»«Миколаївський портовий елеватор»

54002, м. Миколаїв, вул. Слобідська, 122/1

про стягнення заборгованості в сумі 7793,70 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6842,76 грн. та пеню в розмірі 950,94 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 105-Р про надання комунальних послуг від 15.11.2005 року, додаткових угод, рахунків виставлених на адресу відповідача на загальну суму 6842,76 грн., претензії від 06.07.11 р., актів виконаних робіт, норм ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України, норм ст. 526, 525, 629, 509, 11 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобовязань.

Відповідач в судове засідання з невідомих причин двічі не зявився, відзив по суті позову не надав, вимоги ухвали суду від 26.12.11 р не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотніх сторонах ухвал та поштові повідомлення.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

14.02.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

встановив:

15 листопада 2005 року між сторонами був укладений договір № 105-Р «про надання послуг»згідно з предметом якого, Порт (позивач по справі) зобовязався надавати послуги з користування водою, а Споживач (відповідач по справі) зобовязався приймати ці послуги та сплачувати їх вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 та п. 2.1.3 договору до зобовязань Порту увійшло, зокрема, надавати щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним приймально-здавальні акти на підпис Споживачу. Надавати споживачу рахунки для сплати за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього договору.

Згідно з пунктами 2.2.1 та 2.2.2 договору Споживач зобовязався приймати і оплачувати надані послуги згідно з умовами цього договору. Підписувати до 5-го числа місяця наступного за звітним приймально - здавальний акт, наданий Портом.

Розділом 3 договору сторони обумовили, що Порт щомісячно оформлює рахунок за послуги щодо користування водою, а Споживач оплачує згідно з рахунком, до 7 числа місяця, наступного за звітним, який він повинен отримати до 5 числа в порту.

15.08.08 р. до вказаного договору сторони уклали додаткову угоду № 1, якою внесли зміни до редакції пунктів 2.1.1, 2.1.4, 3.1 основного договору.

Додатковою угодою № 2 від 28.03.11 року сторони дійшли згоди вважати договір від 15.11.2005 р. № 105-Р розірваним з 28.03.11 р.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, за правилами п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вимог договору від 15.11.05 р. позивач надав відповідачу послуги (за користування водою та каналізацією), про що були складені акти виконаних робіт: № 04990471 від 31.01.11 р., № 76980471 від 31.12.10 р. на загальну суму 6842,76 грн.

Слід зазначити, що сторони при складанні цих актів претензій один до одного не висловили. Акти підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

На підставі вищевказаних актів виконаних робіт Порт виставив споживачу рахунки: № 04990471 від 31.01.11 р., № 76980471 від 31.12.10 р. на загальну суму 6842,76 грн., які останній отримав нарочно, що підтверджується журналом реєстрації рахунків у гривні за 2011 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2012 року між сторонами було проведено звірку та складено відповідний акт, який свідчить про те, що відповідач не розрахувався за послуги та погодився з наявністю боргу за наведеними рахунками по договору від 15.11.2005 року перед позивачем в розмірі 6842,76 грн. (3589,02+3253,74).

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, не надав суду належних доказів які б свідчили про відсутність на час розгляду справи заборгованості перед позивачем за спірний період по отриманим послугам.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення останнього до суду дійсно складає в розмірі 6842,76 грн.

За правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до боржника з претензією № 09/1246 від 06.07.11 р. вимагаючи останнього погасити існуючу заборгованість за договором. Але, ці звернення позивача відповідачем були залишенні без належного реагування.

Відповідно до приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Умовами пункту 4.1 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату рахунків Порту, Споживач оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої суми.

Згідно приписам ст. 610 та п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, на підставі наведених норм та обставин, враховуючи наявність та розмір основного боргу відповідача перед позивачем, останній цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення пеню в розмірі 950,94 грн.

Таким чином, на підставі наведеного, суд проаналізувавши фактичні обставини справи у відповідності до вимог чинного законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб

України»«Миколаївський портовий елеватор» (54002, м. Миколаїв, вул. Слобідська, 122/1, код ЄДРПОУ 00954969) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт»(54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) 6842,76 грн. основного боргу, 950,94 грн. пені та 1411,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 15.02.2012 року.