Рішення № 21549299, 16.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12 Справа № 5015/7500/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення», м. Київ,

До відповідача: Приватного підприємства «Інтер Лайф», м. Львів,

про стягнення 50335 грн. 59 коп. заборгованості за Договором № 070, 1325 грн. 27 коп. пені, 256 грн. 51 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився,

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення»до Приватного підприємства «Інтер Лайф»про стягнення 50335 грн. 59 коп. заборгованості за Договором № 070, 1325 грн. 27 коп. пені, 256 грн. 51 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.01.2012 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку: позивач 05.01.2012 року рекомендованою поштою № 02660 0042047 6 та 12.01.2012 року рекомендованою поштою № 02094 0704044 5; відповідач 28.12.2011 року рекомендованою поштою № 79037 0203117 1 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Судове засідання 10.01.2012 року відкладено на 31.01.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

31.01.2012 року судове засідання відкладено на 16.02.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 16.02.2012 року зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві..

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34727117, знаходиться за адресою: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27-А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 780230, Статутом ТзОВ «Інтегровані маркетингові рішення», затвердженим протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Інтегровані маркетингові рішення»від 22.03.2010 року № 1-10, про що 22.03.2010 року внесено запис до ЄДРПОУ № 106785000500, Довідкою Головного управління статистики у місті Києві з ЄДРПОУ серії АБ № 168885, Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 977968 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Інтер Лайф»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36659987, знаходиться за адресою: 79037, Львівська область, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, корп. 2, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРПОУ від 18.01.2012 року № 12770964 (докази в матеріалах справи).

15.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення»(надалі позивач, продавець) та Приватним підприємством «Інтер Лайф»(надалі відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 070 (надалі - договір) із протоколом розбіжностей до договору (надалі протокол розбіжностей).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 15.06.2010 року № 070 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору продавець на умовах договору зобов'язується поставляти та передавати покупцю у власність товари торгової марки TRISA (ТРІЗА), номенклатура та асортимент яких визначена сторонами в специфікації (додаток № 1 до договору), а покупець зобов'язується приймати й оплачувати Товар. Продавець зобов'язується поставляти Товар партіями згідно із замовленнями покупця, які оформляються та підтверджуються у відповідності з умовами договору.

Розділом 2 договору визначено умови оформлення замовлень та порядок їх підтверджень.

Так, у відповідності до пунктів 2.1.-2.3. договору поставка товару здійснюється на підставі письмового замовлення покупця на відвантаження товару (надалі - замовлення), форма якого встановлена у відповідному додатку до договору. Замовлення направляється продавцю електронною поштою або по факсу, або особисто з врученням під розпис уповноваженій особі за місцем знаходження продавця. При формуванні замовлення, покупець виходить з того, що поставка товару здійснюється партіями.

Загальна заборгованість покупця перед продавцем за товар, який був раніше доставлений продавцем за попереднім замовленням, разом із вартістю товару, що повинен бути відвантажений згідно із новим (наступним) замовленням, не повинна перевищувати 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., сума з ПДВ (надалі - «кредитний ліміт»).

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що мінімальна вартість підтвердженого продавцем замовлення на відвантаження партії товару складає не менше як 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (надалі - «мінімальна вартість замовлення»).

У відповідності до пункту 2.8. договору сторони погоджуються, що продавець поставляє товар покупцю за умов, що не існує простроченої заборгованості покупця перед продавцем; сума замовлення не перевищує межі кредитного ліміту; сума замовлення відповідає мінімальній вартості Замовлення; замовлений товар є в наявності у продавця, і продавець погодив замовлення в кількості та асортименті та зазначив у відповідному рахунку-фактурі.

Згідно із пунктом 2.9. договору поставка товару покупцю здійснюється продавцем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня надання продавцем відповідного рахунку-фактури, якщо інше не визначено сторонами у відповідному додатку до договору.

Пунктом 2.10. договору встановлено, що поставка товару покупцю здійснюється на умовах СРТ (перевезення оплачено до…) у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2000 місто Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 172.

Розділом 3 договору встановлено кількість, асортимент, вартість товару та порядок розрахунків.

У відповідності до пункту 3.1. договору номенклатура, асортимент, комплектність, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається сторонами на кожну поставку товару окремо та зазначається у рахунку-фактурі і накладній на відвантаження товару, які є невід'ємною частиною договору. Товар, зазначений у накладній на відвантаження товару, визначається як партія товару.

Згідно пункту 3.4. договору покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі рахунку-фактури не пізніше двадцяти восьми календарних днів з моменту поставки товару, якщо інше не визначено сторонами у відповідному додатку до договору.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що оплата за товар здійснюються покупцем в національній валюті України, в безготівковій формі, платіжним дорученням на поточний рахунок продавця, який зазначений в рахунку-фактурі.

Відповідно до пунктів 3.6.-3.8. договору загальна вартість товару визначається шляхом складання сум всіх рахунків-фактур, наданих продавцем на поставлений товар у відповідності до та протягом строку дії договору. Днем оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок продавця.

При здійсненні оплати покупець зобов'язаний у платіжному дорученні вказувати номер та дату рахунку, на підставі якого здійснюється оплата.

Пунктом 3.12.договору встановлено, що продавець надає покупцю знижку на товари торгової марки TRISA (ТРІЗА), вказані у специфікації, у розмірі сімнадцяти відсотків

Розділом 4 договору встановлено порядок і строки приймання-передачі товару.

Так, згідно пункту 4.3. договору перехід права власності на товар та ризик випадкової загибелі (псування) відбувається в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця або перевізнику.

У відповідності до пункту 4.4. договору передача товару по кожному із замовлень покупця продавцем поетапно. Приймання-передача товару по кожному з етапів оформлюється шляхом підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

Пунктом 4.7. договору встановлено, що товаросупровідні документи (накладна на відвантаження товару), підписані покупцем або його уповноваженою особою, є підтвердженням прийняття покупцем партії товару (згідно ціни, кількості, асортименту) та належного виконання продавцем свого зобов'язання з поставки такої партії товару. Факт та дата приймання-передачі товару по кількості підтверджується накладними на відвантаження товару, підписаними продавцем та покупцем (їх уповноваженими представниками).

Розділом 5 договору встановлено права та обовязки сторін за договором.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору продавець зобовязаний, серед іншого, підготувати для поставки товар, що зазначений в рахунках-фактурах відповідно до замовлення покупця з урахуванням вимог договору; оформити необхідну супроводжувальну документацію; передати покупцю товар та супроводжувальну документацію.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що продавець має право вимагати оплати за поставлений товар та відшкодування збитків, заподіяних неправомірними діями покупця.

Згідно пункту 5.3. договору покупець зобовязаний, зокрема, прийняти й оплатити товар і додаткові послуги продавця, якщо такі послуги надавались покупцю; нести ризик випадкової загибелі і псування майна з моменту поставки товару; нести ризик випадкової загибелі і псування майна з моменту поставки товару; прийняти супроводжувальну документацію на товар.

Розділом 6 договору встановлено відповідальність сторін.

Згідно пункту 6.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов'язань, що випливають з договору та які призвели до заподіяння збитків іншій стороні, винна сторона відшкодовує спричинені таким невиконанням або неналежним виконанням збитки у порядку та в розмірах, передбачених чинним законодавством України та договором.

Відповідно до пункту 6.3. договору під збитками треба розуміти проведені стороною додаткові витрати, втрата або пошкодження майна, що виникли в результаті порушення умов договору іншою стороною, а також упущена вигода.

Пунктом 6.6. договору встановлено, що у випадку порушення з вини покупця строків оплати вартості товару (несплати, неповної оплати) покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який сплачується неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення виконанні нарахування неустойки здійснюється незалежно від строку на який виконання зобов'язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов'язання.

Згідно пункту 6.10. договору оплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє сторін від виконання зобов'язань за договором.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі виникнення спорів при виконанні сторонами договору, сторони вживають всіх заходів для їх вирішення шляхом переговорів.

У випадку неможливості їх врегулювання шляхом переговорів сторони звертаються до господарського суду згідно чинним законодавством України.

Розділом 9 договору встановлено строк дії договору.

Згідно пункту 9.1. договору він набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2010 року.

У відповідності до пункту 9.2. договору договір автоматично продовжує свою дію на послідовні періоди і один рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про зміну умов або розірвання договору якнайменше за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії для відповідного періоду.

Протоколом розбіжностей до договору сторони, серед іншого, дійшли згоди про:

-викладення пункту 2.10. договору у наступній редакції: поставка товару покупцю здійснюється на умовах DDP (склад покупця за адресою, вказаною в замовленні) у відповідності до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2000.

-пункту 3.4. договору в наступній редакції: покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі рахунку-фактури в наступному порядку: протягом двох робочих днів з моменту реалізації (відвантаження та оплати) товару, тобто з моменту поступлення грошових коштів за реалізований покупцем товар, якщо інше не визначено сторонами у відповідному додатку до договору, покупець щомісяця, не пізніше пятого та двадцятого числа місяця, наступного за звітним, надає продавцю звіти про обсяги реалізованого (відвантаженого та оплаченого) товару.

-пункт 3.6. договору в наступній редакції: загальна вартість товару визначається шляхом складання сум всіх рахунків-фактур та накладних на відвантаження товару, наданих продавцем на поставлений товар у відповідності до та протягом строку дії цього договору.

-пункт 4.3. договору в наступній редакції: перехід права власності на товар та ризик випадкової загибелі (псування) відбувається в момент передачі товару уповноваженому представнику

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, в період з 16.06.2010 року по 08.12.2010 року передав, а відповідач отримав товар на суму 106 471 грн. 76 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та завіреним мокрими печатками юридичних осіб сторін договору видатковими накладними від 16.06.2010 року № МР-0003471, від 14.07.2010 року № МР-0004183, від 10.08.2010 року № МР-0004755, від 06.10.2010 року № МР-0005992, від 21.10.2010 року № МР-0006368, від 21.10.2010 року № МР-0006536, від 08.12.2010 року № МР-0007595 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, сплатив 34538 грн. 89 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 71932 грн. 87 коп., (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

Видатковим накладними на повернення товару від 04.05.2011 року № ПП-Л000029, № ПП-Л000030, № ПП-Л000031, № ПП-Л000032, № ПП-Л000033, № ПП-Л000038, від 29.08.2011 року № ПП-Л000081, № ПП-Л000082, № ПП-Л000083, № ПП-Л000084, № ПП-Л000085, № ПП-Л000086 відповідач повернув позивачу товар на суму 21597 грн. 28 коп. (докази в матеріалах справи).

05.10.2011 року з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено Вимогу від 04.10.2011 року вих. № 04/10-263 про сплату заборгованості за куплений товар в розмірі 57 952 грн. 46 коп. або повернення залишків нереалізованого товару в семиденний строк, яку відповідачем залишено без реагування (докази в матеріалах справи).

07.11.2011 року позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано на адресу відповідача повторну Вимогу від 04.11.2011 року, б/н, про погашення заборгованості з оплати поставленого товару в розмірі 50335 грн. 59 коп., яку відповідачем залишено без відповіді.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати поставленого товару перед позивачем становить 50335 грн. 59 коп., станом на час розгляду справи в суді сторонами доказів погашення вказаної заборгованості не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з господарського договору купівлі-продажу від 16.06.2010 року № 070 із протоколом розбіжностей до договору.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки та може встановлюватися за будь-яке порушення зобовязання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобовязання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 325 грн. 27 коп. пені, яка нарахована у відповідності до пункту 6.6. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 256 грн. 51 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач у своєму листі, поданому до суду 30.01.2012 року за вх. № 1973/12, заперечує факт наявності заборгованості перед позивачем, покликаючись на пункт 3.4. договору, згідно якого покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі рахунку-фактури в наступному порядку: протягом двох робочих днів з моменту реалізації (відвантаження та оплати) товару, тобто з моменту поступлення грошових коштів за реалізований покупцем товар, якщо інше не визначено сторонами у відповідному додатку до договору, покупець щомісяця, не пізніше пятого та двадцятого числа місяця, наступного за звітним, надає продавцю звіти про обсяги реалізованого (відвантаженого та оплаченого) товару.

Однак вказані твердження відповідача спростовуються тим, що позивачем у Вимозі від 04.10.2011 року, вих. № 04/10-263 та від 04.11.2011 року, б/н вказується на необхідність виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором належним чином шляхом повернення залишків нереалізованого товару або коштів, належних до оплати за поставку такого товару.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 52692 грн. 37 коп. тоді, як матеріалами справи підтверджуються позовні вимоги позивача в розмірі 51917 грн. 37 коп., що складаються із 50335 грн. 59 коп. суми основної заборгованості з оплати поставленого товару за договором, 1325 грн. 27 коп. пені та 256 грн. 51 коп. трьох відсотків річних.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44, 49, 75, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Інтер Лайф»(79037, Львівська область, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, корп. 2; код ЄДРПОУ 36659987) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення»(02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27-А; код ЄДРПОУ 34727117) 50335 грн. 59 коп. суми основної заборгованості, 1325 грн. 27 коп. пені, 256 грн. 51 коп. трьох відсотків річних та 1411 грн. 50 коп. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

4.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

16.02.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.