Рішення № 21548743, 22.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.12 р. Справа № 37/108пд

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»,

ЄДРПОУ 30645586, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»,

ЄДРПОУ 31730064, м.Львів

про визнання недійсними угод та визнання відсутнім права на стягнення лізингових

платежів

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Уханьова О.О.

Суддя Демідова П.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-по дов.

від відповідача: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 16.02. по 22.02.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів, про:

- визнання недійсними угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоди від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.;

- визнання відсутнім права на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10 грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84 грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по листопад 2008р.

В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач письмовими поясненнями щодо відсутності правових підстав для нарахування відповідачем лізингових платежів, заявив про помилковість первісного визначення періоду нарахування спірних вимог, остаточно визначаючи його проміжком часу з вересня 2008р. по січень 2009р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. задоволено повністю позовні вимоги по справі №37/108пд:

- визнано недійсними укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м.Львів угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоду від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.;

- визнано відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м.Львів права на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10 грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84 грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по грудень 2009р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. по справі №37/108пд залишено без змін.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. по справі №37/108пд скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Підставою для скасування судового рішення по справі №37/108пд Вищим господарським судом України вказано відсутність в судових рішеннях жодних правових підстав недійсності оскаржуваних угод, невідповідність обраного позивачем способу судового захисту, а також неналежне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання. Крім цього, як вказує касаційна інстанція, доводи відповідача про ті обставини, що лист №539 від 15.08.2008р. ним не виготовлявся та не підписувався керівником, також були залишені судами без перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на припинення з 20.08.2008р. дії договорів фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. внаслідок односторонньої відмови відповідача від цих договорів листом №539 від 15.08.2008р. та неможливість подальшого розірвання вже припинених договорів спірними угодами, неправомірність нарахування лізингових платежів за період після припинення лізингових правовідносин за ініціативою відповідача.

Відповідач під час нового розгляду справи в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, які були викладені ним в апеляційній скарзі від 21.06.2011р. №301, Зокрема, за твердженням відповідача, йому нічого невідомо з приводу листа №539 від 15.08.2008р., який він ніколи не складав та не підписував, внаслідок чого відповідач не припиняв достроково дію договорів лізингу. Крім цього, за думкою відповідача, відсутні жодні правові підстави для визнання оспорюваних угод недійсними. Одночасно, відповідач також вказує на невідповідність обраного позивачем способу захисту своїх прав, передбаченим законом способам захисту цивільних прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

10.10.2007р. між відповідачем та позивачем був підписаний договір фінансового лізингу №347/1007 (а.с.7-9 т.1), згідно умов п.1.1 якого відповідач передає, а позивач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: три нових автомобіля марки Мерседес - Бенц, модель Actros 3541 (а.с.10 т.1).

16.10.2007р. між відповідачем та позивачем був підписаний договір фінансового лізингу №348/1007 (а.с.21-26 т.1), згідно умов п.1.1 якого відповідач передає, а позивач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: один Бульдозер Комацу D155АХ-6 (а.с.27 т.1).

05.11.2007р. між відповідачем та позивачем був підписаний договір фінансового лізингу №355/1107 (а.с.38-40 т.1), згідно умов п.1.1 якого відповідач передає, а позивач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: пять нових автомобілів марки Мерседес - Бенц, модель Actros 4140 K (а.с.41 т.1).

05.11.2007р. між відповідачем та позивачем був підписаний договір фінансового лізингу №356/1107 (а.с.55-57 т.1), згідно умов п.1.1 якого відповідач передає, а позивач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: пять нових автомобілів марки Мерседес-Бенц, модель Actros 4140 K (а.с.59 т.1).

Вказані вище договори фінансового лізингу містять наступні ідентичні умови:

Згідно з п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів фінансового лізингу на позивача покладені грошові зобовязання із сплати шляхом перерахування належних до сплати сум періодичних лізингових платежів на розрахунковий рахунок відповідача за користування майном, що включають відшкодування частини вартості майна, винагороду відповідача та інші витрати, передбачені договором. При цьому розмір, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіках, викладених у додатку №3 до кожного з договорів, які (додатки) є його невідємною частиною.

Додатками №3 (а.с.12, 28-29, 44, 60 т.1) сторонами визначені розміри, спосіб, форма та строки внесення лізингових платежів, згідно яких після внесення першого лізингового платежу позивач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця (починаючи з листопада 2007р. відносно договорів, укладених 10.10.2007р. і 16.10.2007р., та з січня 2008р. відносно договорів, укладених 05.11.2007р.) лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

Пунктом 9.1 кожного з договорів фінансового лізингу передбачено право відповідача односторонньо достроково припинити дію договору письмовим повідомленням, зокрема, якщо позивач не сплачує лізингові платежі протягом одного чергового строку.

В перебігу правовідносин за вказаними договорами фінансового лізингу сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни до істотних умов договору, зокрема розміри, спосіб, форма та строки внесення лізингових платежів (встановлювалися нові редакції графіків лізингових платежів), а також реквізитів сторін тощо (а.с.а.с.13, 15, 30, 32, 42, 43, 45, 47, 58, 61, 62, 65 т.1).

15.08.2008р. відповідач листом №539 (а.с.121 т.1) звернувся до позивача з повідомленням про дострокове припинення в односторонньому порядку договорів фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. з 29.08.2008р. у звязку із несплатою лізингових платежів більш ніж за два лізингові періоди.

Виходячи зі змісту складених позивачем актів звірення розрахунків за вказаними договорами фінансового лізингу (а.с.а.с.129-131 т.1), надісланих відповідачеві (а.с.а.с.131а, 132 т.1), та розрахунках суми стягуваного боргу (а.с.а.с.74, 76, 78, 80 т.1) за позовними заявами ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» про стягнення заборгованості за договорами фінансового лізингу (а.с.а.с.73, 75, 77, 79 т.1), за обліковими відомостями сторін, ТОВ «Донспецпром»:

·за договором №347/1007 від 11.10.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договору не сплачував лізингові платежі за три місяці поспіль з травня по серпень 2008р. включно, маючи при цьому заборгованість і за попередні періоди;

·за договором №348/1007 від 16.10.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договору не сплачував лізингові платежі за пять місяці поспіль з квітня по серпень 2008р. включно, маючи при цьому заборгованість і за попередні періоди;

·за договором №355/1107 від 05.11.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договорів не сплачував лізингові платежі за чотири місяці поспіль з травня по серпень 2008р. включно, маючи при цьому заборгованість і за попередні періоди;

·за договором №356/1107 від 05.11.2007р. на момент складання повідомлення про відмову від договорів не сплачував лізингові платежі за пять місяців поспіль з квітня по серпень 2008р. включно.

В подальшому сторонами з мотивів невиконання позивачем зобовязань були укладені угоди (далі - спірні угоди а.с.а.с.20, 37, 54, 72 т.1):

·від 29.01.2008р. - про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору №347/1007 від 11.10.2007р.,

·від 22.12.2008р. про дострокове припинення з моменту підписання акту прийому-передачі майна договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р.;

·від 29.01.2008р. про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р.;

·від 29.01.2008р. про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.

При цьому, за поясненнями сторін, фактично угоди про припинення лізингових правовідносин за договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р. та №356/1107 від 05.11.2007р. були укладені відповідного числа і місяця 2009р., а не 2008р., який вказано помилково.

Цими ж угодами сторонами були погоджені строки передачі предметів лізингу, акти про що (повернення лізингодавцю) були складені:

- 26.01.2009р. і 09.02.2009р. (а.с.17-19 т.1) відносно предмету лізингу за договором №347/1007 від 11.10.2007р.;

- 25.12.2008р. (а.с.36 т.1) відносно предмету лізингу за договором №348/1007 від 16.10.2007р.;

- 26.01.2009р. і 10.02.2009р. (а.с.49-53 т.1) - відносно предмету лізингу за договором №355/1107 від 05.11.2007р.;

- 26.01.2009р. (а.с.67-71 т.1) відносно предмету лізингу за договором №356/1107 від 05.11.2007р.

Виходячи із остаточних редакцій графіків лізингових платежів за розглядуваними договорами фінансового лізингу, за період після визначеної в листі №539 від 15.08.2009р. дати і по останній місяць, обсяг грошових зобовязань позивача зі сплати лізингових платежів на користь відповідача визначався:

- за договором фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р. (з 12 по 16 лізинговий період включно а.с.16 т.1) сумою 505454,10 грн.;

- за договором фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р. (з 11 по 14 лізинговий період включно а.с.54 т.2) сумою 508329,84 грн.;

- за договором фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р. (з 10 по 14 лізинговий період включно а.с.48 т.1) сумою 929566,80 грн.;

- за договором фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р. (з 10 по 14 лізинговий період включно а.с.66 т.1) сумою 929566,80 грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком відповідно повну чи часткову зміну умов зобовязання, або його припинення. Аналогічні положення відносно договорів закріплені приписами ч.3 ст.651 та ч.2 ст.653 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, п.9.1 кожного із вказаних вище договорів фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. сторони передбачили можливість відмови лізингодавця від договору у разі прострочення оплати одного чергового платежу; таке право також безпосередньо закріплене ч.2 ст.7 Закону України „Про фінансовий лізинг” (далі Закон) і покладене у залежність від наявності прострочення (повністю або частково) лізингового платежу понад 30 днів.

При цьому, як встановлено ч.3 ст.7 Закону відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч.2 ст.806 цього Кодексу та ч.1 ст.2 Закону.

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи документів, ним було отримане повідомлення, викладене у листі №539 від 15.08.2008р. (а.с.121 т.1), про дострокове припинення в односторонньому порядку договорів фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. з 29.08.2008р. у звязку із несплатою лізингових платежів за графіками більше ніж за два лізингові періоди.

Відповідач проти наявності цього повідомлення заперечує, посилаючись на ті обставини, що такий лист з його боку ніколи не виготовлявся та на адресу позивача не направлявся.

З метою повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, ухвалами від 22.12.2011р., 17.01.2012р. судом було зобовязано позивача представити для огляду в судовому засіданні оригінал листа від 15.08.2008р. №539.

В судовому засіданні 02.02.2012р. позивачем було повідомлено суд про втрату ним оригіналу витребуваного судом документу внаслідок крадіжки, на підтвердження чого надано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 11.05.2011р. (а.с.50 т.3).

Таким чином, за висновками суду, спір підлягає розгляду за наявними в матеріалах справи документами (зокрема, копією листа від 15.08.2008р. №539).

Ухвалою від 02.02.2012р. судом було зобовязано сторони представити для огляду витяги з журналів реєстрації, відповідно, вхідної та вихідної кореспонденції.

Згідно витягу з книги обліку вхідної кореспонденції за 2008р. ТОВ «Донспецпром» міститься відмітка про отримання 20.08.2008р. від ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» повідомлення за №539 щодо дострокового припинення дії договорів.

Одночасно, журнал реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» не містить у собі відомостей щодо реєстрації листа №539 від 15.08.2008р.

Оригінали вказаних журналів оглянуті судом та сторонами в судовому засіданні 16.02.2012р.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено належними доказами своїх заперечень щодо складання листа від 15.08.2008р. №539 (зокрема, при візуальному огляді на повідомленні №539 від 15.08.2008р. наявні підпис директора ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» відповідача та печатка останнього).

При цьому, про направлення відповідного повідомлення відповідачем також свідчать відомості обліку позивача та розрахунки позовних вимог відповідача, згідно яких на момент надсилання означеного листа позивач дійсно мав заборгованість перед відповідачем більш ніж за два лізингових періоди поспіль за кожним із згаданих договорів.

Таким чином, за висновками суду, відмова відповідача від договорів лізингу 347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. зумовила припинення лізингових правовідносин між сторонами за вказаними договорами з 29.08.2008р.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачене право сторін за своєю згодою змінити або розірвати договір.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як було встановлено судом вище, відмова відповідача від договорів лізингу зумовила припинення 29.08.2008р. зобовязань сторін за договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р. згідно ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України

Проте, всупереч вимог ст.ст.651, 653 Цивільного кодексу України сторонами було підписано угоди:

·від 22.12.2008р. про дострокове припинення з моменту підписання акту прийому-передачі майна договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р.;

·від 29.01.2008р. про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р.;

·від 29.01.2008р. про дострокове припинення з 30.01.2009р. договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При розгляді спорів про визнання угод недійсними, у відповідності з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту угоди вимогам закону, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

За висновками суду, на момент вчинення спірних угод зумовлений ними правовий наслідок припинення лізингових правовідносин - вже давно настав, внаслідок чого існує первісна юридична неможливість настання обумовлених цими правочинами правових наслідків, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ч.5 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України

За таких обставин, враховуючи, що вказані вище угоди суперечать нормам ст.ст.651, 653, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, останні підлягають визнанню судом недійсними, а позов в частині вимог про визнання недійсними угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоди від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоди від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р. задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності угод, останні є такими з моменту їх вчинення.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до приписів ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, п.2 ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Позивачем у позові також заявлені вимоги про визнання відсутнім права на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу: №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10 грн., №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84 грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по січень 2009р.

Відповідно до ч.2 ст.202 Господарського кодексу України та ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для нарахування і стягнення після 29.08.2008р. лізингових платежів за договорами фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., №348/1007 від 16.10.2007р., №355/1107 від 05.11.2007р., №356/1107 від 05.11.2007р.

При цьому, застосовуючи обраний позивачем спосіб захисту свого права суд не переглядає судові рішення по справах №№37/217, 37/218, 37/219, 37/220, 44/42пд, 44/43пд, 44/44пд, 44/45пд, а лише визначає наявність або відсутність у відповідача права на нарахування лізингових платежів у певний період.

Таким чином, враховуючи відповідність обраного позивачем судового способу захисту свого права вимогам, встановленим ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, позов в частині вимог про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення лізингових платежів за договорами фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84 грн. за лізинговий період з вересня 2008р. по грудень 2008р., №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10 грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по січень 2009р. також підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

Клопотання ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» від 17.01.2012р. про призначення судової технічної та почеркознавчої експертизи судом залишено без задоволення, враховуючи недоцільність проведення судової експертизи по справі внаслідок втрати позивачем оригіналу листа від 15.08.2008р. №539.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів задовольнити повністю.

Визнати недійсними з моменту підписання угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №347/1007 від 11.10.2007р., угоду від 22.12.2008р. до договору фінансового лізингу №348/1007 від 16.10.2007р., угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №355/1107 від 05.11.2007р., угоду від 29.01.2008р. до договору фінансового лізингу №356/1107 від 05.11.2007р.

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів права на стягнення лізингових платежів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м.Донецьк за договорами фінансового лізингу: №348/1007 від 16.10.2007р. в сумі 508329,84 грн. за лізинговий період з вересня 2008р. по грудень 2008р., №347/1007 від 11.10.2007р. в сумі 505454,10 грн., №355/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн., №356/1107 від 05.11.2007р. в сумі 929566,80 грн. за лізинговими періодами з вересня 2008р. по січень 2009р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 22.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.02.2012р.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Демідова П.В.

Суддя Уханьова О.О.