Рішення № 21548325, 21.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.12р.Справа № 17/5005/283/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Евробуд", м. Полтава

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне

підприємство "Автодорсервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 583589,96 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 28.10.11р.;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому враховуючи уточнення позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Евробуд" (далі відповідач-1) суму 345996,10 грн. основного боргу, 24074,75 грн. пені, 32259,23 грн. інфляційних, 7046,28 грн. 3% річних за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 14/10/09 від 14.10.09р. забезпеченого порукою згідно договору від 14.10.09р., та суму 174213,60 грн. збитків понесених за кредитним договором № 10445-20/09-1 на відкриття відновлюваної кредитної лінії в національній валюті від 25.08.09р.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання не зявилися. В той же час, останні належним чином повідомлені про місце, час та дату розгляду справи, але не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направили своїх представників у призначене судове засідання.

Разом з тим, відповідачем-2 надіслано на адресу суду заяву, за змістом якої останній просить прийняти рішення за відсутності його представника, а також проти задоволення уточнених позовним вимог не заперечує.

Зважаючи на те, що відповідач-1 мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представників відповідача -1, -2, оскільки останні повідомлені про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,-

встановив:

14.10.2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем-1 (покупцем) було укладено договір поставки товару № 14/10/09 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобовязується поставити автомобільним транспортом на його замовлення у власність покупця паливо пічне промислове марка ТПП1 та бітум нафтовий дорожній (продукцію/товар), де вартість загальної кількості товару та вартість транспортування вказуються у специфікаціях, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити вартість продукції та транспортування на протязі 30-ти банківських днів з дати поставки кожної партії товару, де датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що взяті на себе Договірні зобовязання виконувались позивачем належним чином, тоді як відповідач-1 поставлену продукцію за період з 06.11.09р. по 08.03.10р. оплатив частково, у звязку із чим у останнього утворилась основна заборгованість в розмірі 345996,10 грн., яка підтверджується документами долученими до матеріалів справи та визнається господарським судом.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати суми основного боргу, обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, на підставі умов п.п. 7.3 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 27.11.09р. по 30.04.10р. розмір пені на суму 24074,75 грн., за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року розмір інфляційних на суму 32259,23 грн., за період з 27.11.09р. по 30.04.10р. розмір 3% річних на суму 7046,28 грн., що відображається в розрахунку заявника.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство»господарський суд задовольняє їх частково, а саме: за такі ж періоди, що були взяті позивачем, пеню у сумі 24074,75 грн., 3% річних у сумі 5021,01 грн., інфляційні у сумі 20172,78 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Окрім того, на забезпечення виконання зобовязання відповідача-1 по Договору, 14.10.09р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (відповідачем-1 у справі).

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель(лі) відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Також, за умовами названого договору поруки передбачена солідарна відповідальність

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 суми 174213,60 грн. збитків понесених за кредитним договором № 10445-20/09-1 на відкриття відновлюваної кредитної лінії в національній валюті від 25.08.09р., укладеного між позивачем та Дніпропетровським центральним відділенням Акціонерного банку «Київська Русь».

Позивач вказує, що згідно листа АБ «Київська Русь»сума відсотків за користування кредитом, яку позивач вимушено сплатив банку на протязі часу прострочення виконання грошових зобовязань відповідачем-1 склала 174213,60 грн., які в розумінні ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України є реальними збитками та в силу положень п. 8 ч. 1 ст. 16 ЦК України підлягають відшкодуванню винною особою.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В той же час, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (ч. 1 ст. 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; та вина правопорушника.

Тоді як, позивачем не доведені ні факт понесення ним збитків, ні наявність протиправної поведінки відповідача-1 та його вини, ні наявність безпосереднього причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача-1 і збитками, завданими позивачу.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору покладається на сторони (позивача та відповідача-1) пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки вимоги про стягнення з відповідача-2 витрат по справі є безпідставними, так як позивач вимушений був звернутися до суду саме внаслідок порушення відповідачем-1 взятих на себе зобовязань.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Евробуд" (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, 3/215; ЄДРПОУ 36362748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Дарницька, 21/52; ЄДРПОУ 34916397) суму 345996,10 грн. (триста сорок пять тисяч девятсот девяносто шість грн. 10 коп.) основного боргу, 24074,75 грн. (двадцять чотири тисячі сімдесят чотири грн. 75 коп.) пені, 20172,78 грн. (двадцять тисяч сто сімдесят дві грн. 78 коп.) інфляційних, 5021,01 грн. (пять тисяч двадцять одна грн. 01 коп.) 3% річних, 7905,29 грн. (сім тисяч девятсот пять грн. 29 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог до відповідача-1 відмовити.

В позовних вимогах до відповідача-2 відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ______