Ухвала суду № 21539202, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК-31547/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Парицької Н.О., Сєтова М.О.,

представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі та заяву Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року

у справі № 2а-1799/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000650805/0 від 30 грудня 2008 року, № 0000650805/1 від 04 березня 2009 року у повному обсязі (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 14 квітня 2009 року).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2008 року № 0000650805/0 і від 04 березня 2009 року № 0000650805/1, прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Дніпроенерго»судові витрати в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Запорізької області підтримала вимоги касаційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Дніпроенерго», посилаючись на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела перевірку з питання правильності визначення та повноти нарахування ВАТ «Дніпроенерго»податкових зобовязань з податку на додану вартість за період серпень та вересень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 246/08-05/00130872 від 22 грудня 2008 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.4 підпункту 5.3 пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3107349,00 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2008 року на 1531867,00 грн., за вересень 2008 року на 1575482,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ВАТ «Дніпроенерго» неправомірно не включено до рядка 3 «Операції, що не є обєктом оподаткування»Декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, операції з отримання субвенцій з різниці у тарифах на теплову енергію на загальну суму 16466251,26 грн., у тому числі по періодах: серпень 2008 року 8517331,16 грн., вересень 2008 року 7948920,10 грн.

30 грудня 2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000650805/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Дніпроенерго»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 4192740,00 грн., з яких 3107349,00 грн. за основним платежем, 1085391,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, на наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, в податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000650805/1 від 04 березня 2009 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що отримання позивачем субвенцій з бюджету за послуги з постачання теплової енергії відповідно до положень пункту 3.2 статті 3, статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»не віднесено до операцій, які не є обєктом оподаткування податком на додану вартість та звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у звязку з чим ВАТ «Дніпроенерго»правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 3107349,00 грн. у відповідних податкових пераодах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Статтею 54 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) запроваджено механізм цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року № 440 «Про реалізацію статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» було затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії (послуг із водопостачання та водовідведення), що постачалися населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання.

Відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є обєктом оподаткування, на які розповсюджується дія підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 вказаного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас, придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що отримання підприємством з бюджету субвенції на погашення відємної різниці між затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами, за якими теплова енергія поставляла споживачам, та її фактичною вартість, не підпадає під наведене у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначення операцій, які не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, а отже й підстав для застосування платником цього податку вимог підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 цього Закону немає, у звязку з чим визначення податковим органом ВАТ «Дніпроенерго»податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 4192740,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі та заява Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі та заяву Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева