Постанова № 21533455, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р. м. КиївК-12059/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2008

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009

у справі № 2-19/6555-2008А (22-а-2108/08)

за позовом приватного підприємства “Віват” (далі ПП «Віват»)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2008 позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.05.2008 №0006782301/0, а також першу податкову вимогу ДПІ від 04.06.2008 №1/1619. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що поняття господарської діяльності охоплює також і некомерційну діяльність підприємства, у звязку з чим одержання прибутку за наслідками здійснення витрат на виготовлення друкованого засобу масової інформації не є обовязковою умовою для включення таких витрат до валових витрат підприємства.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 названу постанову місцевого суду змінено; оспорювані акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано з тих мотивів, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства. В решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірна господарська операція із замовлення послуг з виготовлення газети не мала на меті отримання прибутку, а тому відображення витрат на оплату цих послуг у складі валових витрат підприємства є незаконним.

Справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 43743 грн. (у тому числі 36453 грн. за основним платежем та 7290 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок податкового органу, викладений в акті від 07.05.2008 №3539/23-2/32496843 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання ПП «Віват»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 31.12.2007, про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат підприємства витрат на випуск газети «Вісник Тавриди»з огляду на відсутність доказів використання результатів цієї операції у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, однією з обовязкових умов для віднесення витрат підприємства на оплату послуг до складу валових витрат є звязок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є направленість такої діяльності на отримання доходу. І хоча збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, позаяк при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, втім визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операції.

Втім у розгляді цієї справи позивач не надав будь-яких пояснень відносно того, в чому саме полягала господарська мета у діяльності з випуску спірної газети. Позивачем ані під час перевірки, ані в процесі вирішення цього спору не було надано жодних доказів, які б дозволили виявити факт економічної вигоди від зазначених поліграфічних послуг як підставу для висновку про звязок витрат на придбання цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Висновок судів про те, що господарська діяльність може здійснюватися і без мети отримання прибутку, є помилковим, оскільки поняття некомерційної господарської діяльності є притаманним господарським правовідносинам, тоді як у податкових правовідносинах неодмінною характерною ознакою господарської діяльності є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальних формах, як це випливає з підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, відсутність будь-яких фактичних даних на підтвердження наміру ПП «Віват»отримати економічну користь від придбаних послуг, виключає правильність висновку судів попередніх інстанцій про неправомірність донарахування відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішення, у звязку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та відмовити в задоволенні позову в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.05.2008 №0006782301/0.

Водночас суди правомірно задовольнили позовні вимоги щодо визнання протиправною першої податкової вимоги від 04.06.2008 №1/1619.

Так, зі змісту підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» випливає, що податкова вимога надсилається платникові у разі несплати ним узгодженої суми податкового зобовязання.

Враховуючи, що в даному разі позивач оскаржив в судовому порядку зазначене податкове повідомлення-рішення у десятиденний строк з моменту його отримання з урахуванням приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 названого Закону оспорювана сума податкового зобовязання не набула статусу узгодженого, в звязку з чим направлення позивачеві першої податкової вимоги не можна визнати правомірним.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2008 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 у справі № 2-19/6555-2008А (22-а-2108/08) скасувати в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 19.05.2008 №0006782301/0.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2008 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 у справі № 2-19/6555-2008А (22-а-2108/08) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко