Рішення № 21527491, 16.01.2012, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа № 2-1816/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2012смт. Комінтернівське Комінтернівський районний суд Одеської області в складі: судді Доброва П.В.

при секретаріЄмельяненко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання ОСОБА_2 відшкодувати заподіяну нею матеріальну шкоду в сумі 28,888 гривень 54 коп.,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з дійсним позовом 23.06.2011 року й в обґрунтування позовних вимог послалася на наступне.

01 жовтня 2009 року між нею, суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою, приватним підприємцем ОСОБА_3 і ОСОБА_2, як працівником по формі, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001р. № 260 укладено трудовий договір, зареєстрований в державній службі зайнятості Комінтернівського району Одеської області 05 жовтня 2009 року.

ОСОБА_2 згідно умов діючого трудового договору зобов'язалась виконувати роботу продавця в магазині ФОП ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_1», з дотримання правил торгівлі.

Відповідно до пункту 7 договору ОСОБА_2 зобов'язалась при вирішенні питань, не передбачених цим договором, керуватися загальними нормами законодавства про працю України.

Працюючи, відповідач належно не викопувала свої обов'язки працівника, не додержувалась трудової дисципліни, вимог нормативних актів в торгівля, не дбала про схоронність майна власника, працювала не чесно і не сумлінно, допустила нестачу цінностей на суму 28.888 гривень 54 копійки, яку в добровільному порядку повернути відмовилася.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги в повному обсязі, та пояснила, що умови праці у СПД ОСОБА_3 були поганішими ніж зазначено у договорі, тривалість робочого дня була значно довшою, ніж це передбачено Законом, а крім того їй доводилося виконувати також іншу роботу, не передбачену договором з позивачкою, внаслідок чого вона надала заяву про звільнення. Проте, позивач ОСОБА_3 не розірвала з нею договір, в той час як в магазині позивачки працювали інші люди в період дії зазначеного трудового договору. На погляд відповідача позовні вимоги до неї необґрунтовані та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши позивачку, відповідачку, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, є суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію виданим Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 29 березня 1990 року, реєстраційний номер 04057155ФО0010248.

01 жовтня 2009 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 по формі, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001р. № 260 укладено трудовий договір №15140900160. зареєстрований в державної служби зайнятості Комінтернівського району Одеської області 05 жовтня 2009 року.

ОСОБА_2 згідно умов трудового договору № 15140900160, зареєстрованого в державної служби зайнятості Комінтернівського району Одеської області 05 жовтня 2009 року зобов'язалась виконувати роботу продавця з дотримання правил торгівлі в магазині ФОП ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до пункту 7 трудового договору № 15140900160, зареєстрованого в державної служби зайнятості Комінтернівського району Одеської області 05 жовтня 2009 року ОСОБА_2 зобов'язалась при вирішенні питань, не передбачених цим договором, керуватися загальними нормами законодавства про працю України.

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 належно не виконувала свої обов'язки працівника, допустила нестачу цінностей на суму 28.888 гривень 54 копійки.

На підтвердження даних обставин суду надано відомость фактичної наявності матеріальних цінностей,від 19.04.2011 року, Акт інвентаризації від 19.04.2011 року та Акт результатів по магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», чим завдала значну матеріальну шкоду.

Згідно статті 134 Кодексу законів про працю України працівник несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини у випадках, коли:

1)між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до етапі 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття па себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2)майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3)шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування:

6) відповідно до законодавства па працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Проте, з наданих суду документів на підтвердження недостачі по магазину, належному СПД ОСОБА_4 не вбачається, що недостача матеріальних цінностей сталася саме з вини відповідачки ОСОБА_2 та внаслідок її недбалості чи навмисного розкрадання.

З пояснень відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що вона також працювала в іншому магазині, якій належить СПД ОСОБА_3 в той час, як позивачка брала на роботу інших працівників.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що між позивачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 акт прийому-передачі матеріальних цінностей при прийнятті на роботу не підписувався та не складався.

Згідно ст.. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Виходячи з викладеного вище суд вважає, що встановити факт недостачі достовірно не має можливості. Крім того судом не встановлено, що шкода, на наявність якої посилається позивачка ОСОБА_3 заподіяна саме протиправними діями (бездіяльністю) працівника ОСОБА_2

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачка не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а отже є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 135, 139, 149 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214.215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання ОСОБА_2 відшкодувати заподіяну нею матеріальну шкоду в сумі 28,888 гривень 54 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П. В. Добров