Рішення № 21507751, 13.12.2011, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 13.12.2011

Справа № 2-3195/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

при секретарі: Ровенській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” до арбітражного керуючого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, фізична особа підприємець ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Надра»звернувся до суду з позовом до арбітражного керуючого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якому вказав, що 19.04.2011 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено Договір купівлі-продажу за реєстровим № 664, укладений між ФОП ОСОБА_5 від імені якого діяв арбітражний керуючий ОСОБА_1 і ОСОБА_4, від імені якого діяла ОСОБА_2, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купив нежилі приміщення № 24, 25, 26 загальною площею 156,4 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом «Договір купівлі продажу»). Зазначене майно було обєктом договору іпотеки № 1460 від 21.04.2004 р., укладеного між позивачем і ФОП ОСОБА_5 в забезпечення виконання кредитного договору № ЕС 760000 від 20.04.2004 р., укладеного між тими ж особами. Відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області по справі № 16/283/10 ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом, ліквідатором призначено ОСОБА_1 При здійсненні ліквідаційної процедури ОСОБА_1 допущено низку порушень законодавства України. Також, нерухоме майно, продаж якого здійснено за Договором купівлі-продажу, знаходилось у орендному користуванні позивача. Крім того, на час посвідчення Договору купівлі-продажу існувало обтяження нерухомого майна іпотекою, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі іпотек. Позивач зазначає, що Договір купівлі-продажу завдав йому значних збитків в звязку з продажем майна банкрута за заниженою ціною. У звязку з чим, посилаючись на вимоги ст.ст. 5, п. 1 ст. 12, п. 5 ст. 44, ст. 55 Закону України «Про нотаріат», п. 5.6. ст. 3 Закону України «Про іпотеку», п. 20, 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20\5 від 03.03.2004 р., ч. 5 ст. 60 ГК України, ч. 1 ст. 111 ЦК України, ч. 9 ст. 7, ч. 3 ст. 25, ст. 29, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач просить визнати Договір купівлі-продажу недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просить задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, а також пояснив, що Договір купівлі-продажу укладено відповідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Жодних порушень законодавства України при проведенні ліквідаційної процедури, він як арбітражний керуючий не допустив. Позивачем заявлено скаргу до Господарського суду Запорізької області на його дії з тих же підстав, що і зазначені в позові. Під час розгляду цієї скарги судом досліджувались обставини, повязані з виконанням ОСОБА_1 повноважень арбітражного керуючого і реалізацією майна банкрута для задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2011 р. по справі № 16/283/10 скаргу позивача відхилено, доводи скарги визнано необґрунтованими та непідтвердженими наданими доказами; суд дійшов висновку, що порушень у діях арбітражного керуючого при виконанні ним повноважень ліквідатора у даній справі не вбачається. Просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просить відмовити у його задоволенні в звязку з тим, що позов не містить посилання на підставу визнання Договору купівлі-продажу недійсним, що суперечить ч. 3 ст. 215 ЦК України. Посилання на неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обовязків не є належними доказами недійсності Договору купівлі-продажу, оскільки безпосередньо не можуть свідчити про наявність підстав для визнання договору недійсним. Крім того, твердження про протиправні дії ОСОБА_1 під час здійснення процедури банкрутства спростовуються ухвалою господарського суду Запорізької області по справі № 16283/10 від 22.11.2011 р. Наявність відносин оренди не є згідно зі ст. 770 ЦК України перешкодою для продажу майна і також не є підставою для визнання Договору купівлі-продажу недійсним. Укладання Договору купівлі-продажу не вплинуло на обсяг прав позивача як орендаря майна за договором оренди, який є чинним і на цей час. Дії нотаріуса (відповідача ОСОБА_3) щодо нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу вважає правомірними, оскільки на час посвідчення запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, яке є обєктом Договору купівлі-продажу, було скасовано на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. по справі № 16/283/10. Вважає безпідставним посилання позивача на продаж нерухомого майна за заниженою ціною, оскільки ця ціна є більшою ніж визначена експертом і склалась за результатами торгів , тобто на конкурентних засадах.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, в подальшому в судове засідання не зявився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Третя особа ОСОБА_5 позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Встановлено, що 20.04.2004 р. між позивачем і третьою особою ФОП ОСОБА_5 укладено Кредитний договір № ЕС 76000, згідно якого позивач надав ФОП ОСОБА_5 кредит у сумі 500000,00 доларів США.

В забезпечення виконання третьою особою ФОП ОСОБА_5 зобовязань за Кредитним договором № ЕС 76000 від 20.04.2004 р. між ним і позивачем 21.04.2004 р. укладено договір іпотеки з реєстровим № 1460 обєктом якого є нежитлові приміщення № 24, 25, 26 за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі № 16/283/10 фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, визначено, що арешт накладений на майно ФОП ОСОБА_5 та інші обмеження щодо розпорядження майном ФОП ОСОБА_5 слід скасувати. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2011 р. по справі № 16/283/10 відповідно до ст. 89 ГПК України виправлено описку в Постанові від 20.12.2010 р., абз. 7 резолютивної частини Постанови викладено в наступній редакції: «Арешт, накладений на майно ФОП ОСОБА_5 та інші обмеження щодо розпорядження майном ФОП ОСОБА_5 скасувати».

У порядку ст. 89 ГПК України Постанову від 20.12.2010 р. було розяснено Господарським судом Запорізької області ухвалою від 08.04.2011 р. в частині скасування арештів та інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута. Згідно з цим розясненням дія зазначеної постанови розповсюджується на все, без виключення, належне банкруту майно, що перебуває під будь-яким обтяженням ( арештом, забороною відчуження, заставою, іпотекою, тощо). Згідно з ч. 7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»продажу підлягає все майно громадянина-підприємця.

Постанова Господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. по справі № 16/283/10 переглядалась за заявами позивача в апеляційному і касаційному порядках і її залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р., постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 р.

19.04.2011 р. на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. по справі № 16/283/10 нотаріусом ОСОБА_3 вилучено записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, про що зроблено витяги з реєстру № 31128295, № 31128425, № 31128804, № 31128588.

19.04.2011 р. арбітражним керуючим ОСОБА_1, що є ліквідатором ФОП ОСОБА_5 і ОСОБА_4, від імені якого діяла ОСОБА_2, укладено Договір купівлі-продажу. В п. 1. цього договору зазначено, що Покупець отримав право на придбання майна за ціною 425000,00 гривень на підставі Протоколу проведення відкритих торгів з продажу майна, затвердженого Директором Товарної біржі «Запорізький торгівельний майданчик» від 23.02.2011 р.

22.11.2011 р. Господарським судом Запорізької області по справі № 16/283/10 винесено ухвалу за скаргою позивача на дії ОСОБА_1, якою скаргу залишено без задоволення.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в звязку з наступним.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини ,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, необхідною умовою визнання оспорюваного правочину недійсним є наявність встановлених нормами законодавства України підстав. Проте, позовна заява не містить посилання на наявність обставин з якими законодавство України повязує визнання недійсним правочину.

В обґрунтування позову позивач посилається на неповідомлення ОСОБА_1 позивача про включення грошових вимог позивача до реєстру вимог кредиторів, відсутність комітету кредиторів, самовільний без погодження з позивачем як заставоутримувачем продаж відповідачем ОСОБА_1 майна банкрута третьої особи.

Щодо цього суд зазначає наступне. Враховуючи особливості банкрутства фізичних осіб-підприємців, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», нормами цього закону не передбачено необхідності створення комітету кредиторів у процедурі банкрутства (ліквідації) фізичної особи-підприємця. Відповідно до п.3 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. Позивачем не надано доказів щодо звернення до відповідача ОСОБА_1 з відповідною вимогою. Тому порушень з боку ОСОБА_1 щодо нескликання комітету кредиторів суд не вбачає.

Норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є спеціальними, тобто переважними до інших, при здійсненні провадження у справах про банкрутство. За імперативними приписами ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»наслідком визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є, між, іншим, скасування арешту чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Тобто, суд приходить до висновку, що з визнанням боржника банкрутом всі без виключення обтяження його майна скасовуються за законом незалежно від будь-яких обставин, у тому числі й відсутності на те згоди обтяжувачів та їх про це обізнаності. З відкриттям ліквідаційної процедури банкрута та призначенням судом ліквідатора настають певні обовязки для останнього. Зокрема, у відповідності до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, укладання договорів купівлі-продажу з метою реалізації майна банкрута є результатом одного з етапів ліквідаційної процедури з формування грошової маси. При цьому самостійне обрання відповідачем ОСОБА_1 способу реалізації майна є правомірним, оскільки комітет кредиторів банкрута у справі про банкрутство третьої особи не створювався. Тому суд вважає невірною позицію позивача з приводу визначення неправомірними дій відповідача ОСОБА_1 щодо продажу без погодження з позивачем майна банкрута.

Крім того, питання, повязані з виконанням відповідачем ОСОБА_1 функцій з управління та розпорядження майном банкрута третьої особи, здійснення оцінки і реалізації майна банкрута, повідомлення про визнання або відхилення вимог позивача, створення комітету кредиторів банкрута по справі № 16\283\10 були предметом позапланової перевірки комісією, створеною Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області. До перевірки, зокрема, надано протокол проведення товарною біржею «Запорізький торгівельний майданчик»відкритих торгів з продажу майна від 23.02.2011 р., лот нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1; лист відповідача ОСОБА_1 до позивача, відповідно до якого грошові вимоги банку визнані у повному обсязі та включені до третьої черги задоволення. За результатами перевірки відділом підсумовано, що при виконанні відповідачем ОСОБА_1 повноважень ліквідатора ФОП ОСОБА_5 у справі про банкрутство Господарського суду Запорізької області № 16/283/10 порушень ліцензійних умов з боку ліквідатора не виявлено.

Також, обставини, повязані з виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх обовязків як ліквідатора банкрута розглядались Господарським судом Запорізької області по справі № 16/283/10. 22.11.2011 р. Господарським судом Запорізької області прийнято ухвалу за скаргою позивача на дії відповідача ОСОБА_1 Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем ОСОБА_1 не визначена черговість задоволення вимог кредиторів, реалізовано майно третьої особи, не створено комітет кредиторів. В Ухвалі від 22.11.2011 р. Господарський суд Запорізької області зазначає, що документи і обставини, які на виконання наданих повноважень розглядались Відділом з питань банкрутства Запорізької області в рамках вищезазначеної перевірки дотримання відповідачем ОСОБА_1 ліцензійних умов, досліджувались господарським судом. При цьому заперечень чи спростувань висновків Відділу матеріали справи не містять. Також, Господарським судом Запорізької області встановлено, що доводи позивача щодо бездіяльності відповідача ОСОБА_1 у створенні комітету кредиторів є необґрунтованими. Матеріалами справи № 16/283/10 підтверджено визнання відповідачем ОСОБА_1 вимог позивача до банкрута і включення їх до третьої черги. Господарським судом Запорізької області досліджено обставини продажу майна банкрута третьої особи. Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що доводи позивача не впливають на результати торгів, які відбувались відкритим способом та їх правомірність.

Таким чином, Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2011 р. по справі № 16/283/10 встановлена відсутність порушень законодавства України відповідачем ОСОБА_1 при здійснені ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи приписи цієї статті суд вважає встановленим відсутність порушень з боку відповідача ОСОБА_1 при здійсненні ліквідаційної процедури, на які посилається позивач.

Крім того, суд зазначає, що ці обставини у будь-якому разі за своєю правовою природою не є належними доказами недійсності Договору купівлі-продажу, оскільки безпосередньо не можуть свідчити про наявність підстав для визнання договору недійсним.

Суд вважає, що не має правового значення для визнання Договору купівлі-продажу недійсним, факт наявності на момент укладення Договору купівлі-продажу договору оренди № 02\Ш4 від 01.07.2007 р., укладеного між позивачем і третьою особою, оскільки згідно зі ст. 770 ЦК України зміна власника орендованого майна не тягне за собою зміну або припинення договору найму, а відтак укладення Договору купівлі-продажу щодо орендованого майна відповідає законодавству України і не звужує прав позивача як орендаря майна.

Суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про недотримання відповідачем ОСОБА_3 вимог п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до цієї норми при посвідченні правочинів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

За імперативними приписами ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»наслідком визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є, між, іншим, скасування арешту чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Як зазначено вище, питання, повязані з обтяженнями майна третьої особи були предметом розгляду за господарською справою № 16/283/10, рішенням за якою ці обтяження скасовано.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. по справі № 16/283/10 одночасно з визнанням третьої особи ФОП ОСОБА_5 банкрутом скасовано арешт, накладений на його майно та інші обмеження щодо розпорядження цим майном. Згідно з розясненням суду від 08.04.2011 р. дія зазначеної постанови розповсюджується на все, без виключення, належне банкруту майно, що перебуває під будь-яким обтяженням (арештом, забороною відчуження, заставою, іпотекою, тощо).

Керуючись ст. 61 ЦПК України суд вважає, що правомірність скасування арештів і обтяжень майна третьої особи ФОП ОСОБА_5 Господарським судом Запорізької області має преюдиційне значення для вирішення цього спору.

На підставі Постанови Господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. по справі № 16/283/10 відповідачем ОСОБА_3 вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записи щодо майна банкрута.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, заборону відчуження майна, що належить третій особі ФОП ОСОБА_5 було скасовано.

Суд вважає недоведеним посилання позивача на те, що Договір купівлі-продажу порушує його права. Твердження про продаж обєкта Договору купівлі-продажу за заниженою ціною непідтверджений позивачем належними доказами і спростовується Висновком про вартість майна, складеного субєктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_8. Згідно цього висновку вартість обєкта складає 391064,00 грн. При цьому фактично за Договором купівлі-продажу обєкт було продано за ціною, що перевищує оціночну за 425000,00 грн. Укладанню Договору купівлі-продажу для визначення ціни на конкурентних засадах передувала процедура відкритих торгів. Доказів неправомірності їх проведення чи визначення переможця цих торгів позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” до арбітражного керуючого ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, фізична особа підприємець ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.В. Геєць