Постанова № 2150339, 18.07.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

справа № 2-а- 3043/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2008 року 13 год. 55 хв.м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Боймиструка С.В.

за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В.

представника позивача Грибок Л.Т.

Овдійчук О.О.

Бондар О.М.

представника відповідача Величко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заяву Кооперативного підприємства «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство» до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Кооперативне підприємство «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство», звернувшись до суду з зазначеним позовом, вказує, що з 07.04.2008 р. по 18.04.2008 року Млинівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена перевірка Кооперативного підприємства «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 103/23/30925654 від 23.04.2008 року.

На підставі даного акту 25.04.2008 року Млинівською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000322340/0 про донарахування КП „Демидівське ВЗТП” податкових зобовязань та штрафних санкцій з єдиного податку.

Позивач вважає такі дії Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції незаконними, оскільки виходячи з аналізу норм п.1 та п. 3 Указу № 727, можна зробити висновок, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Проте в даному випадку позивач в періоді, що перевірявся, не отримував на рахунок таку виручку у вигляді комісійної винагороди в сумі 63100 грн., а тому відповідно до ст. 3 Указу №727 КП «Демидівське ВЗТП» в цьому періоді не повинно було сплачувати і єдиний податок з суми 63100 грн., адже фактично сума виручки у вигляді комісійної винагороди на рахунок підприємства не поступила.

Представники позивачав судовому засіданні позовні вимоги підтримали та надали пояснення, які співпадають з позицією, викладеною у позовній заяві. Крім того, додатково зазначили, що згідно із листом Державної податкової адміністрації України №14724/7/15-1317 від 07.11.2000р., у субєктів малого підприємництва юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів (експедиторські, брокерські підприємства, комісійна торгівля) кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти, при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування. Просять позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представниквідповідача позов не визнала та в запереченнях вказує, що єдиним податком обкладаються всі кошти, які поступають на розрахунковий рахунок позивача платника єдиного податку.

При цьому вказує, що на розрахунковий рахунок позивача у грудні місяці 2007 року надійшла комісійна винагорода в сумі 63100 грн.

Заслухавши учасників процесу, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає що, представником відповідача правомірність своїх дій не доказана.

З матеріалів справи вбачається, що з 07.04.2008 р. по 18.04.2008 року Млинівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена перевірка Кооперативного підприємства «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року за результатами якої податковим органом складено акт № 103/23/30925654 від 23.04.2008р.

На підставі даного акту 25.04.2008 року Млинівською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000322340/0 про донарахування КП „Демидівське ВЗТП” податкових зобовязань та штрафних санкцій з єдиного податку.

В пункті 3.3.1 акта перевірки зазначається, що «перевіркою встановлено, що в грудні 2007 року Демидівське ВЗТП реалізувало приватним підприємцям товари надані ними у ВЗТП на комісію на суму 404308 грн.

За проведену реалізацію підприємцями згідно складених договорів комісії, які додаються до акту перевірки, нараховано ВЗТП комісійну винагороду в сумі 63100 грн.

Дана комісійна винагорода не включена Демидівським ВЗТП в розрахунок єдиного податку за ІV квартал 2007 року.

Враховуючи вище викладене кошти нарахованої підприємцями комісійної винагороди в сумі 63100 грн. необхідно включити до бази обкладання єдиним податком в 4-му кварталі 2007 року і відповідно сплатити єдиний податок в сумі 6310 грн. (10 відсотків від суми 63100 грн.)».

Водночас в акті перевірки зазначено, та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, що позивач в періоді, що перевірявся, був платником єдиного податку за ставкою 10%.

Відповідно до п. 3 Указу № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» субєкт підприємницької діяльності юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України „Про податок на додану вартість”;

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Отже, у період що перевірявся позивач був платником єдиного податку за ставкою 10 % від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а тому на КП «Демидівське ВЗТП» у цей період поширювалося спеціальне законодавство Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” №727.

Відповідно до ст. 1 Указу № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб субєктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (ч. 3 п. 1 вищезгаданого Указу).

Єдиний податок за ставкою 10 відсотків сплачується з суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Таким чином, виходячи з аналізу норм п.1 та п. 3 Указу № 727, можна зробити висновок, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

В даному випадку Позивач в періоді, що перевірявся, не отримував на рахунок таку виручку у вигляді комісійної винагороди в сумі 63100 грн., а тому відповідно до ст. 3 Указу №727 КП «Демидівське ВЗТП» в цьому періоді не повинно було сплачувати і єдиний податок з суми 63100 грн., адже фактично сума виручки на рахунок підприємства не поступила.

Безпідставними є також твердження Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції про те, що повинна була обкладатися єдиним податком вся сума коштів, що надходять на розрахунковий рахунок позивача платника єдиного податку.

Так, у субєктів малого підприємництва юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів (експедиторські, брокерські підприємства, комісійна торгівля) кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти; при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування. Вказану позицію підтримує Державна податкова адміністрація України в листах № №14724/7/15-1317 від 07.11.2000р., №24715/7/15-0417 від 28.12.2006 року, а також Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва в листах №2588 від 04.04.2006 року, №7489 від 28.10.2004 року, № 2274 від 24.03.2006 року.

За наведених обставин, оскільки відповідачем не доведена правомірність визначеного ним податкового зобовязання та штрафних санкцій з єдиного податку, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Млинівської Міжрайонної державної податкової інспекції від 25.04.2008 року № 0000322340/0 повністю з моменту прийняття.

Присудити до стягнення з державного бюджету України на користь Кооперативного підприємства «Демидівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство», понесені ним судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: С.В. Боймиструк