Постанова № 21496099, 30.01.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 року Справа № 2а/2370/8721/2011

30.01.12

09 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –судді Кульчицького С.О.,

при секретарі –Поліщук О.О.,

за участю:

представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача –ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2011 року №0011501502.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради Черкаської області 24.03.1999 року, ідентифікаційний код 22800735.

Судом встановлено, що ПАТ «Черкасиобленерго» подано до державної податкової інспекції у м. Черкаси податкову декларацію з податку на додану вартість за липень місяць 2011 року №9003401788 від 18.08.2011 року. Сума податкового зобов’язання, яку товариство самостійно визначило для сплати до бюджету, склала 3263 165 грн., граничний термін сплати 30 серпня 2011 року.

Згідно даних облікової картки позивача за платежем «податок на додану вартість», станом на 30.08.2011 року у ПАТ «Черкасиобленерго»рахувалась переплата в сумі 6432 грн. 46 коп., таким чином, борг товариства з ПДВ складає 3256732 грн. 54 коп. (3263165 грн. –6432 грн. 46 коп.(переплата)).

30 серпня 2011 року відповідач не здійснив перерахунок відповідної суми податку до бюджету, а фактично здійснив погашення боргу двома платежами:

-          31.08.2011 року, в сумі 1900000 грн. (сплату ПДВ затримано на 1 календарний день);

-          27.09.2011 року, в сумі 1356735 грн. 54 коп. (сплату ПДВ затримано на 28 календарних дні).

ДПІ у м. Черкаси проведена перевірка дотримання граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання ст. 57 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт від 29.09.2011 року №5031/15-2/22800735.

В даному акті перевірки встановлено порушення п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата податкових зобов’язань з податку на додану вартість, відповідальність за що передбачена ст. 126 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкаси винесено податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011року №0011501502, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій (10%) за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 190000 грн.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від14.05.2004 №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго». Одночасно цією ж ухвалою введено мараторій на задоволення вимог кредиторів (з 14.05.2004 року) і діє в даний час. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.02.2011 року продовжено термін проведення попереднього засідання у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго»на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеному Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу».

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Разом з цим, ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ від14.05.1992 року №2343 визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання, чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, зазначені положення ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід застосовувати з урахуванням визначення мораторія на задоволення вимог кредиторів.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами, у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника, або його ліквідації, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство, не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов’язань настав у позивача після 14 травня 2004 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов’язань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону №2343-ХІІ, лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Дана позиція підтверджена постановами Верховного Суду України від 05.12.2011 року в адміністративній справі №21-348а11, від 04.07.2011 року в адміністративній справі №21-144а11.6

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 –187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький