Постанова № 21496071, 26.01.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року Справа № 2а/2370/8609/2011

26.01.12

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю), відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно»звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002512301 від 13.07.2011 р., в обґрунтування якого послалося на наступні обставини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки позивача, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ "Фордінвестплюс" здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про податок на додану вартість”. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, повязані з власною господарською діяльністю позивача. Сама по собі несплата податків продавцем послуг в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового зобов'язання покупцем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача вимоги позову не визнав, надав до суду заперечення на позов, у судовому засіданні зазначив наступне. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Актом позапланової перевірки контрагента позивача - ТОВ «Фордінвестплюс»№ 780/23-2/37307494 від 22.03.2011 р. встановлено, що останній не має основних фондів та виробничих активів, трудових ресурсів, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за місцемзнаходження, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Відтак, відповідач вважає, що позивачем перераховано кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування. Тому, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність податкових накладних, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. Відтак, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» зареєстроване 02.06.1994 р. виконкомом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 00204033 (витяг з ЄДРПОУ станом на 06.12.2011 р., а.с. 30). Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 30.07.1994 р.

На підставі направлення № 542/23-0 від 30.06.2011 р., наказу про проведення перевірки № 1840 від 29.06.2011 р., з 30 червня по 13 липня 2011 р. посадовою особою ДПІ у м. Черкаси проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Черкаське хімволокно»з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ «Фордінвестплюс»(код 37307494) за грудень 2010 р., за результатами якої складено акт від 13.07.2011 р. № 1769/23-2/00204033 (а.с. 7-14).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97), в результаті чого занижено суму податкового зобовязання з ПДВ за грудень 2010 року на загальну суму 1673421 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. № 0002512301, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2091776 грн., в тому числі основний платіж - 1673421 грн., штрафна (фінансова) санкція - 418355 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПА у Черкаській області від 14.09.2011 р. № 22028/25-010 та рішенням ДПС України від 24.11.2011 р. № 6166/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення.

Судом встановлено, що на формування податкового кредиту позивача у грудні 2010 р. мали вплив операції з придбання у ТОВ «Фордінвестплюс»рекламних послуг.

Суд зясував, що між позивачем та ТОВ «Фордінвестплюс»01.10.2010 р. укладено договір про надання рекламних послуг № 01/10, за яким позивач (замовник) замовляє, а ТОВ «Фордінвестплюс»(виконавець) виконує рекламні послуги. Згідно п. 2.1 договору у порядку, на умовах та у строки, визначені даним договором та додатками до нього замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе обовязки надати замовнику за плату рекламні послуги: створення клієнтської бази; створення макетів рекламних листівок євро формата, плакатів А1-А3 формату, макетів для розміщення на транспорті; виготовлення поліграфічної продукції; безадресне розсилання рекламних листівок; розміщення рекламних листівок в поштових скриньках згідно клієнтської бази; розміщення рекламних листівок в маршрутних таксі; реклама в касах Ощадбанка, Укрпошти.

Вказаним договором сторони також передбачили: територія проведення комплексу робіт/послуг: місто Черкаси (п. 2.3); надавати рекламні послуги особисто або із залученням інших осіб, у разі обовязкового попереднього погодження Замовником залучення інших осіб. У разі залучення для надання рекламних послуг інших осіб, відповідальність за надання послуг перед замовником несе виконавець (п. 3.1.2.); загальна вартість наданих послуг передбачених договором складає 12078000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 2013000 грн. (п.4.1); виконавець кожного місяця протягом терміну надання послуг та в рамках дій передбачених договором та додатковими угодами до нього надає замовнику акти виконаних робіт та щомісячні звіти з докладним описом робіт (п. 5.1); послуги, визначені даним договором вважаються наданими належним чином та прийнятими замовником з моменту затвердження замовником звіту про результати наданих послуг та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.3).

Суд прийшов до висновку, що зі змісту договору неможливо встановити, які саме рекламні послуги повинен був надати виконавець позивачу, а саме: в договорі відсутня конкретизація та обсяг послуг, що належало виконати (надати), строки надання таких послуг, місце та час надання.

На виконання умов договору, позивачем та ТОВ «Фордінвестплюс»було підписано акт від 30.12.2010 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 10065000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1673421 грн. 16 коп. та податок на рекламу у сумі 24473 грн. 03 коп. та ТОВ «Фордінвестплюс»видано податкові накладні: № 031205 від 03.12.2010 р. щодо підготовки рекламних послуг згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 р. на загальну суму 4167000 грн., в тому числі ПДВ 694500 грн. (а.с. 23); № 271213 від 27.12.2010 р. щодо комплексу рекламних дій згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 р. на загальну суму 5000000 грн., в тому числі ПДВ 829875 грн. 52 коп. (а.с. 24); № 291212 від 29.12.2010 р. щодо рекламних дій згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 р. на загальну суму 898000 грн., в тому числі ПДВ 149045 грн. (а.с. 25).

Позивач перерахував на рахунок ТОВ "Форінвестплюс" грошові кошти за платіжними дорученнями: № 46 від 01.12.2010 р., № 49 від 02.12.2010 р., № 95 від 27.12.2010 р., № 98 від 28.12.2010 р. Крім того, на підтвердження факту оплати за надані ТОВ "Форінвестплюс" рекламні послуги позивач надав копію виписки з банку.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, суд дійшов до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно п.2.15 та п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що акт здачі-прийняття робіт (а.с. 22), підписаний нібито за наслідками наданих послуг, оформлений не належним чином у ньому відсутнє будь-яке посилання наконкретизацію послуг, які надавались, формування ціни послуги, не зазначено строку, протягом якого надавались послуги, місце та час надання послуг, відсутній детальний та повний опис наданих послуг та їх кількісний вираз.

Проте, враховуючи умови договору про надання рекламних послуг, у замовника, який споживав дані послуги, мав би бути детальний звіт, у тому числі і щомісячний звіт з детальним описом робіт, який би містив дані про те, які саме послуги надавались: рекламні, поліграфічні чи інші послуги та їх вартість (п.п. 3.1.9., 5.1, 5.3 договору про надання рекламних послуг № 01/10 від 01.10.2010 р.).

Натомість, позивачем на вимогу суду не надано жодних підтверджень того, які саме послуги, в якому обємі та якої вартості надало ТОВ «Фордінвестплюс». Суд прийшов до висновку, що надані позивачем документи не підтверджують реальність операцій з ТОВ «Фордінвестплюс».

Суд критично відноситься до наданого позивачем звіту про надані ТОВ «Фордінвестплюс»послуги, оскільки вказаний звіт (а.с. 41-49) не містить тих даних, які повинен містити згідно вимог договору № 01/10 від 01.10.2010 р. У загальному описі рекламних дій наведено перелік послуг, які повинні надаватись виконавцем, зокрема, послуги щодо розробки макетів для візуальної комунікації: флаєрів євро формату, плакатів, макетів для маршрутних таксі, бордів, проте, не визначено вартості цього виду послуг. Крім того, щодо такої послуги як друк поліграфічної продукції, то не зазначено вартості друку постерів для транспорту та їх кількості. Водночас, не зазначено кількості та вартості плакатів, які необхідно роздрукувати для розміщення на бордах.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рекламні послуги, насамперед, стосувались розповсюдження серед населення інформації про необхідність своєчасного розрахунку за спожите тепло (за послуги теплопостачання, які надаються відокремленим підрозділом позивача - «Черкаською ТЕЦ»).

Суд зясував, що у загальному описі послуг вказано про необхідність друку поліграфічної продукції, а саме флаєрів у кількості 480000 штук та доставку їх абонентам, проте, згідно пояснень представника позивача кількість абонентів відокремленого підрозділу позивача «Черкаська ТЕЦ»становить близько 60000 абонентів, тобто розсилка флаєрів абонентам повинна була відбуватись 8 разів. Зважаючи на те, що договір про надання послуг підписано 01.10.2010 р., а послуги прийнято 30.12.2010 р., то суд вважає, що послуги за тим змістом, який визначено у акті прийняття робіт та у звіті по рекламним діям не надавались, оскільки надсилання 8 флаєрів кожному абоненту (60000 абонентів), а в загальній кількості 480000 флаєрів протягом 2 місяців є недоцільним та неможливим з урахуванням часу виконання таких послуг та відсутності у ТОВ «Форднівестплюс»трудових, виробничих ресурсів для надання таких послуг.

Крім того, суд звернув увагу, що у звіті про надані послуги міститься калькуляція витрат, проте, остання не містить ціни за одиницю наданої послуги, а містить лише відомості про кількість наданих послуг. Суд також встановив, що загальна вартість витрат за калькуляцією витрат становить 5231295,24 грн., а акт здачі-прийняття робіт, підписаний сторонами 30.12.2010 р. на загальну суму 10065000 грн., в тому числі ПДВ 20 % у сумі 1673421 грн. 16 коп. та податок на рекламу у сумі 24473 грн. 03 коп.

Судом також враховано, що згідно наданих представником відповідача доказам у ТОВ «Фордінвестплюс»у штаті працює лише один працівник керівник товариства, що свідчить про неможливість через відсутність трудових ресурсів реально надання послуги згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 р., оскільки за 2 місяці потрібно було виготовити макети плакатів, флаєрів та іншої продукції, виготовити значну кількість поліграфічної продукції, доставити 480000 флаєрів абонентам ВП «Черкаська ТЕЦ». Вказані послуги повинні були надаватись саме ТОВ «Фордінвестплюс», оскільки для залученням інших осіб для надання рекламних послуг потрібне обовязкове попереднє погодження Замовника залучення інших осіб (п. 3.1.2. договору). Доказів надання такого погодження суду не надано.

Разом з тим, згідно наданого представником відповідача податкового розрахунку з реклами вбачається, що розмір податку ТОВ «Фордінвестплюс»за 2010 р. становить 9 грн. 43 коп., а не 24473 грн. 03 коп., як зазначено у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, відповідно до акта про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Фордінвестплюс" № 780/23-2/37307494 від 22.03.2011 р., у ТОВ "Фордінвестплюс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал та виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцемзнаходження, що в свою чергу, унеможливлює включення позивачем до складу валових витрат сум вартості послуг та формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких послуг.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що наявність отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

На підставі наведеного, суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем допущено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим неправомірно включено до податкового кредиту грудня 2010 року ПДВ в сумі 1673421 грн.

Отже, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0002512301 в частині донарахування податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Фордінвестплюс" є законним.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Враховуючи зазначене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко