Постанова № 21496007, 23.01.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року Справа № 2а/2370/8519/2011

23.01.12

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за посадою), відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛІН»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙЛІН»звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002652301 від 19.07.2011 р. про збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 71340 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем - 57073 грн. та штрафними санкціями 14268 грн. 25 коп., в обґрунтування якого послалося на наступні обставини.

Позов обґрунтовано тим, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, винесене з грубим порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «АЙЛІН» посилалося на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірність віднесення до податкового кредиту грудня 2010 р. податкових накладних: № 120117 від 01.12.2010 р., № 120610 від 06.12.2010 р., № 120705 від 07.12.2010 р., виписаних ТОВ «Євросонік»(код ЄДРПОУ 37240875), оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Євросонік», яке було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що висновок відповідача про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання ТОВ «Євросонік»податкових зобовязань.

Позивач наголошує, що послуги контрагентом надавалися, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та є реальними, тобто спричиняють реальне настання правових наслідків.

Представник та директор позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та в обґрунтування позову зазначили, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням відповідача щодо нікчемності угоди, укладеної позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Такий висновок відповідача позивач спростовує тим, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та вказував, що податковий кредит позивача сформований за рахунок контрагента, в ході перевірки якого встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності. Згідно наданих пояснень директор підприємства - контрагента не підписував фінансово-господарську та звітну документацію. Згідно висновку спеціаліста та висновку експерта підписи на установчих документах, податковій звітності та первинних документах від імені директора ТОВ «Євросонік»виконані не директором ОСОБА_5, а іншою особою. Отже, як вважає відповідач, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. За таких обставин, відповідач вважає, що податковий кредит позивача сформований безпідставно, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «АЙЛІН»зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.08.2004 р., ідентифікаційний код 33018402 (витяг з ЄДРПОУ станом на 08.12.2011 р., а.с. 40-41), взято на облік в ДПІ у м. Черкаси 01.09.2004 р. за № 862 (довідка про взяття на облік платника податків № 628/28-112 від 02.09.2004 р. а.с. 201).

Позивач 01.09.2004 р. зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 321499904, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 330184023018 (а.с. 202).

На підставі наказу № 1775 від 21.06.2011 р. (а.с. 23) та направлення № 521/23-0 від 23.06.2011 р. (а.с. 24), з 23.06.2011 р. по 07.07.2011 р. посадовою особою ДПІ у м. Черкаси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АЙЛІН»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 07.07.2011 р. № 1727/23-2/33018402 (а.с. 16-22).

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 07.07.2011 року № 1727/23-2/33018402, встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Айлін»знижено податок на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 57073 грн. та незаконно сформовано податковий кредит за грудень 2010 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік».

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 р. № 0002652301 (а.с. 33), яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 71341 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем - 57073 грн. та штрафними санкціями 14268 грн. 25 коп.

Позивач в адміністративному порядку оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду його скарги податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року № 0002652301 залишено без змін.

Згідно акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, а саме у грудні 2010 р. на загальну суму 57073 грн., відповідач вважав наступне.

Відповідно до податкової звітності, позивач мав взаємовідносини з субєктами господарювання, метою яких було надання позивачу робіт та послуг, зокрема, з ТОВ «Євросонік». Операції з надання послуг та поставки товарів за участю ТОВ «Євросонік», на думку відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Згідно акту перевірки вказаного підприємства встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Зокрема, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємствами будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

Крім того, відповідач зазначив, що 10.10.2011 р. відібрано пояснення у директора ТОВ «Євросонік»ОСОБА_5. ОСОБА_5 щодо діяльності ТОВ «Євросонік»пояснила, що їй нічого невідомо про те, що вона є директором вказаного підприємства (а.с. 69). Вона пояснила, що установчі документи, будь-які первинні бухгалтерські документи, договори, угоди з контрагентами, звітні документи чи будь-які інші документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Євросонік», вона ніколи не бачили, не оформляла та не підписувала. Доручення на здійснення господарської діяльності ТОВ «Євросонік»нікому не надавала.

В звязку з наведеним, податковий орган вказує, що позивачем, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ТОВ «Євросонік».

Суд вважає висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступні вимоги чинного законодавства та обставини справи.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у подальшому - Закон № 168).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.3 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Підпункт 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані контрагентом позивача (ТОВ «Євросонік»), на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 р. (грудень 2010 р.), відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.

Разом з тим, за змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-Х1V (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

При встановленні судом реальності вчинених господарських операцій щодо надання ТОВ «Євросонік» послуг та поставки товарів, судом були досліджені наявні в матеріалах справи докази.

Зокрема, суд зясував, що між позивачем та ТОВ «Євросонік»укладено договір про надання послуг № 01102010 від 01.10.2010 р. (а.с. 153-155). На підтвердження факту виконання зобовязань за вказаним договором, а саме: щодо надання послуг з фігурної висічки обичайок та щодо розшпулювання палетобмотки, позивач надав копії первинних документів: акту здачі-прийняття робіт № 120117 від 01.12.2010 р. щодо виконання робіт з фігурної висічки обичайок на суму 201420 грн., в тому числі ПДВ у сумі 33570 грн. (а.с. 30), акту здачі-прийняття робіт № 120705 від 07.12.2010 р. щодо виконання робіт з розшпулювання палетобмотки на суму 70206 грн., в тому числі ПДВ 11701 грн. (а.с. 27); податкової накладної № 120117 від 01.12.2010 р. на суму 201420 грн., у т.ч. ПДВ 33570 грн. (а.с. 31), податкової накладної № 120705 від 07.12.2010 р. на суму 70206 грн., у т.ч. ПДВ 11701 грн. (а.с. 28); виписки з банку на підтвердження оплати позивачу вартості наданих послуг у сумі 271626 грн. (а.с. 159-161).

Суд прийшов до висновку, що послуги ТОВ «Євросонік»реально виконані. Так, суд зясував, що пакувальний матеріал позивач придбав у ТОВ «Артпласт Плюс»на підставі договору № 56-10 від 18.02.2010 р. та отримав його за видатковими накладними: № АР-2410 від 25.11.2010 р. (а.с. 107), № АР-2388 від 23.11.2010 р. (а.с. 109). Суд також зясував, що палетобмотки (пакувальний матеріал) та заготівки обичайок, відносно яких виконувались роботи, були доставлені позивачем на адресу ТОВ «Євросонік». На підтвердження цих обставин позивачем надано накладні на давальницьку сировину (а.с. 125-127), товарно-транспортні накладні (а.с. 128-130).

Крім того, суд зясував, що послуги ТОВ «Євросонік»щодо фігурної висічки обичайок та розшпулювання палетобмотки використані позивачем для виконання замовлення ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» згідно договору від 02.02.2010 року № SRD-Eileen-POSM-01/02/2011.

Так, додатковою угодою від 02.11.2010 р. до договору від 02.02.2010 року № SRD-Eileen-POSM-01/02/2011, укладеного між позивачем та ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна»передбачено виконання позивачем робіт з виготовлення продукції, а саме вказаних у специфікації обичайок (а.с. 104-105), а додатковою угодою від 01.12.2010 р. до договору від 02.02.2010 року № SRD-Eileen-POSM-01/02/2011, укладеного між позивачем та ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна»передбачено виконання позивачем робіт з виготовлення продукції, а саме вказаних у специфікації палетних обмоток (а.с. 104-105).

У якості доказів передачі позивачем ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна»обичайок надано видаткові накладні: № РН-0000344 від 17.12.2010 р. обичайки Venus + Camay 16000 шт. (а.с. 119), № РН-0000342 від 16.12.2010 р. обичайки Pantene PRO-V 63000 шт. (а.с. 121), № РН-0000338 від 14.12.2010 р. обичайки Pantene PRO-V 70000 шт. (а.с. 122), № РН-0000330 від 07.12.2010 р. - обичайки Pantene PRO-V 20000 шт. (а.с. 123).

Крім того, суд встановив, що позивач та ТОВ «Євросонік»уклали договір поставки № 12102010 від 12.10.2010 р. (а.с. 148). На виконання умов вказаного договору ТОВ «Євросонік»передало позивачу згідно видаткової накладної №120610 від 06.12.2010 р. товар: конверти Duracell 140 тис. шт. та спінений скотч у подушечках 900 тис. шт. на загальну суму 70812 грн., в тому числі ПДВ 11802 грн. (а.с. 26). ТОВ «Євросонік»виписало податкову накладну № 120610 від 06.12.2010 р. на загальну суму 70812 грн., в тому числі ПДВ 11802 грн. (а.с. 25). Згідно виписки з банку за придбаний у ТОВ «Євросонік» товар позивач розрахувався повністю 11.01.2011 р., сплативши на його розрахунковий рахунок 70812 грн. (а.с. 158).

За умовами п. 5.1договору поставки № 12102010 від 12.10.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Євросонік»поставка товару здійснюється на умовах EXW правил ІНКОТЕРМС, в редакції -2000.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, ІНКОТЕРМС-2000, поставка на умовах EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці. Таким чином, за умовами договору обовязок перевезення товару покладено на покупця.

Судом досліджено надану позивачем товарно-транспортну накладну (а.с. 133, 134), яка підтверджує факт перевезення 06.12.2010 р. товару - конвертів Duracell - 140 тис. шт. та спіненого скотчу у подушечках - 900 тис. шт., вагою 1,55 тонн. Перевезення товару здійснив директор позивача ОСОБА_2

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що поставлений ТОВ «Євросонік»товар був у подальшому переданий контрагенту позивача - ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна».

Зокрема, суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» укладено договір підряду від 02.02.2010 р. № SRD-Eileen-POSM-01/02/2011 (а.с. 113-118). На підставі додаткових угод ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна»замовив у позивача виготовлення конвертів Duracell 140 тис. шт. та спіненого скотчу у подушечках 900 тис. шт. (додаткові угоди від 11.10.2010 р. та 27.10.2010 р. а.с. 98, 99). Згідно видаткових накладних № РН-0000337 від 14.12.2010 р. та № РН-0000329 від 07.12.2010 р. позивач передав ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна»конверти Duracell - 140000 шт. та спінений скотч - 900000 шт. (а.с. 120, 124). Таким чином, позивачем доведено, що ним придбано у ТОВ «Євросонік»товар з метою його подальшої поставки контрагенту - ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна».

За таких обставин, суд вважає, що вказана операція є реальною та підтвердженою належними документами.

Беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій, зокрема, щодо надання ТОВ «Євросонік»послуг та щодо придбання у ТОВ «Євросонік»товарів, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару та надання послуг не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Отже, зважаючи на вищевикладені положення законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи те, що на момент здійснення спірних операцій ТОВ «Євросонік»було зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100299095, а.с. 156), суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентом, є помилковим.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд звернув увагу на те, що на момент здійснення відповідачем перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства (акт від 07.07.2011 р.) інших доказів, ніж акт перевірки ТОВ «Євросонік»від 09.03.2011 р. № 174/23-6/372440875, які б підтверджували або спростовували факт реальності операцій за участі ТОВ «Євросонік»у відповідача не було. Таким чином, суд критично оцінює надані представником відповідача докази: висновок експерта від 17.11.2011 р. (а.с. 70-86), пояснення ОСОБА_5, які були отримані після перевірки позивача (акт від 07.07.2011 р.) та після винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення (19.07.2011 р.), яке оскаржується у даній справі.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період, в звязку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 0002652301 від 19.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко