Постанова № 21495800, 02.12.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/8818/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.

при секретаріЛоборчук Л.М.

за участі:представника позивача Нечитайла Т.Г.,

представника відповідача Федоришена Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Публічного акціонерного товариства "Славутський солодовий завод" <3-тя особа >до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, <3-тя особа >про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому вказує, що податковий орган у період з 16.03.2011 року по 03.06.2011 року провів позапланову виїздну документальну перевірку і склав акт №0369\23\003777733 від 10.06.2011 року. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0000362301 від 01.07.2011 року, №0000372301 від 01.07.2011 року та №0000382301 від 01.07.2011 року, які позивач отримав 06.07.2011 року.

Вважає, що у відповідача не було законних підстав для проведення перевірки, оскільки позивач вчасно і у повному обсязі надавав відповіді на усі запити податкового органу, тому не було підстав для проведення перевірки, передбачених п.п.78.1.4 ПК України. В направленні на перевірку не могли бути вказані особи, які не є працівниками Славутської ОДПІ. Висновок на заперечення до акту перевірки всупереч законодавству підписаний одноособово заступником начальника податкового органу. Також, відповідач не надав позивачу розрахунків до податкових повідомлень-рішень. У акті перевірки відповідач встановлює нікчемність договору поставки купівлі-продажу пивоварного ячменю між позивачем та ТОВ "Суффле Агро Україна" від 01.07.2010 року №899С, коли поставки від трейдерів: ТОВ "Ватикан Агро", ТОВ "Магнолія-Л", ТОВ "Биоз-Аксон" і ТОВ "Микс-Грей-Юг" по поставці ячменю класу Б були фактично за іншим договором поставки купівлі-продажу пивоваренного ячменю між позивачем та ТОВ "Суффле Агро Україна" від 01.07.2010 року №794Б. ТОВ "Суффле Агро Україна" протягом тривалого часу поставляє позивачу пивоваренний ячмінь класів: А, Б, В і воно самостійно шукає постачальника ячменю і укладає з ними окремий договір купівлі-продажу та забезпечує його виконання і фізичну поставку на склад ПАТ "Славутський солодовий завод". Детальні зведені таблиці із зазначенням всіх документів, які підтверджують поставку ячменю від ТОВ "Суффле Агро Україна" позивач надає в додатках до позову. Фізична поставка ячменю підтверджується довідками з вагової, виписками із автоматизованої програми приймання товару, актами інвентаризації, а також експрес-аналізом якості ячменю. Позивач надав податковому органу усі докази фактичних господарських операцій, що стали підставою для відображення даних у податкових деклараціях. Не виконання контрагентами по ланцюгу поставок своїх податкових зобов"язань та/чи не відображення їх належним чином у податковій звітності, навіть коли таке мало місце, не несе податкових наслідків для позивача.

Просить у позові посилаючись на ПК України, ЦК України, Закони України "Про державну податкову службу в Україні", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про автомобільний транспорт", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", скасувати податкові повідомлення-рішення №0000362301 від 01.07.2011 року, №0000372301 від 01.07.2011 року та №0000382301 від 01.07.2011 року.

У суді представник позивача позовні вимоги підтримав, покликаючись на ті ж докази що у позовній заяві і письмових поясненнях наданих суду.

Представник відповідача позов не визнав, про що надав письмові заперечення, які підтвердив у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №0000362301 від 01.07.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання за основним платежем - 1498783 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 374696 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000372301 від 01.07.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 238712 гривень у звітному періоді за листопад 2011 року та штрафні (фінансові) санкції - 56678 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням №0000382301 від 01.07.2011 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і зменшено розмір від"ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 року - 251351 гривень і за грудень 2010 року - 708963 гривень.

У акті №0369\23\00377733 від 10.06.2011 року "Про результати позапланової перевірки ПАТ "Славутський солодовий завод", код ЄДРПОУ 00377733 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року" стверджено, що ПАТ "Славутський солодовий завод" віднесло у 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат, витрати пов"язані з придбанням ячменю у ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 5995132 гривень в тому числі від ТОВ "Ватикан Агро" - 1193559 гривень, від ТОВ "Магнолія-Л" - 3794479 гривень, від ТОВ "Биоз-Аксон" - 653407 гривень, від ТОВ "Микс-Грейн-Юг" - 353687 гривень. Славутською ОДПІ проведено виїздну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року ТОВ "Суффле Агро Україна" якою зроблено висновок про нікчемність договорів на поставку ячменю від ТОВ "Ватикан Агро", ТОВ "Магнолія-Л", ТОВ "Биоз-Аксон" і ТОВ "Микс-Грей-Юг". Враховуючи це податковий орган вважає, що позивач перераховував кошти ТОВ "Суффле Агро Україна" за ячмінь по договору без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об"єкту оподаткування і несплати податків. Перевіркою фактично встановлено лише документування в регістрах бухгалтерського обліку операцій у порядку передбаченому для для придбання матеріалів (готової продукції) (12 - 31 стор. акту перевірки).

Таким вищенаведеним висновкам відповідача, суд дає критичну оцінку, адже вони спростовуються наступним.

Фактично податковий орган належно не встановив нікчемність договорів на постачання ячменю ТОВ "Ватикан Агро", ТОВ "Магнолія-Л", ТОВ "Биоз-Аксон" і ТОВ "Микс-Грей-Юг" до ТОВ "Суффле Агро Україна", адже ця нікчемність тільки прописана у актах перевірок цих суб"єктів підприємницької діяльності на підставі припущень і без жодних реальних фактів притягнення винних до відповідальності, якщо порушення дійсно мали місце. Так, відповідно до висновку акту №1105\23-100\36955438 від 30.03.2011 року перевірки ТОВ "Биоз-Аксон", податковим органом встановлено ймовірне завищення податкових зобов"язань у листопаді 2010року: ТОВ "Суффле Агро Україна" на суму 107020,45 гривень; у грудні 2010 року: ТОВ "Суффле Агро Україна" на суму 21288,71 гривень, але це "ймовірне" кладеться в основу акту перевірки ТОВ "Суффле Агро Україна №308\23\34863309 від 31.05.2011 року та акту перевірки позивача №0369\23\00377733 від 10.06.2011 року. Тобто, на думку суду, позивач може і повинен нести відповідальність у випадку доведення факту відсутності реальності операцій і нікчемності правочинів між ТОВ "Суффле Агро Україна" і ТОВ "Ватикан Агро", ТОВ "Магнолія-Л", ТОВ "Биоз-Аксон", ТОВ "Микс-Грей-Юг", чого не має у даний час, тому суд вважає передчасним визначення податкових зобов"язань позивачу у цьому випадку.

Крім цього, суд вважає, що позивач довів реальність операцій по поставці яменю класу Б по договору №794Б купівлі-продажу від 01.07.2010 року і відсутності нікчемності цього правочину з урахуванням інших доказів наданих позивачем, а саме: видаткових накладних; вагових довідок; витягів з журналів приходу ячменю; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; протоколами погодження договірних цін; довідки позивача №913\1 від 23.11.2011 року, якою підтверджується факт поставки по договору з ТОВ "Суффле Агро Україна" ячменю на суму 207977865,47 гривень з ПДВ і оплату його; актом звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Суффле Агро Україна" №1759 від 22.11.2011 року; листом ТОВ "Суффле Агро Україна" від 14.10.2011 року про купівлю ячменю у ТОВ "Ватикан Агро", ТОВ "Магнолія-Л", ТОВ "Биоз-Аксон" і ТОВ "Микс-Грей-Юг" та подальшого продажу його позивачу; протоколами інвентаризації ячменю, солоду та незавершеного виробництва від 04.01.2011 року та від 01.04.2011 року, якими не фіксується недостача, крім допустимої, зважаючи на об"єми зберігання (природні втрати). Також, суд враховує, що податковий орган тільки вважає нікчемним договір №794Б від 01.07.2010 року, про купівлю-продаж ячменю сорту Б і в цей же час не ставить під сумнів ідентичний договір №793А від 01.07.2010 року з єдиною відмінністю, що йдется про поставку ячменю сорту А.

Власність групи "Суффле", щодо позивача і ТОВ "Суффле Агро Україна", на думку суду, не впливає на законність операцій, які є предметом цього розгляду і не порушує ст.42 ГК України на що посилається відповідач, адже навіть у своїх письмових запереченнях наданих суду 02.12.2011 року він вказує, що ТОВ "Суффле Агро Україна" після продажу ячменю позивачу отримало 84100 гривень прибутку і рентабельність цих операцій склала 1,4 відсотки.

Суд не погоджується з доводами позивача, про незаконність проведення податковим органом позапланової виїздної перевірки, адже така проведена відповідно до вимог п.п.78.1.4 п.78 ст.78 ПК України, яким визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Перевірка позивача проводилась відповідно до наказів Славутської ОДПІ: №145 від 16.03.2011 року, №161 від 23.03.2011 року і №224 від 12.05.2011 року на підставі направлень, тобто з дотриманням вимог ст.81 ПК України. Крім цього, суд враховує факт допуску позивачем податкового органу до перевірки, що також свідчить про законність дій відповідача з урахуванням всіх вищенаведених обставин, які перевірено судом. Щодо наведених у письмових поясненнях представника ОСОБА_6, які надійшли до суду 10.10.2011 року, висновків про корупційні дії посадових осіб Славутської ОДПІ, суд вважає, що ці висновки не стосуються предмету позову і не є підтвердженими доказами, тому роз"яснює, що заявник може самостійно реалізувати їх шляхом направлення відповідного звернення у правоохоронні органи.

Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковий орган, посилається на ст.228 ЦК України, однак не враховує, що умовами для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин або встановлення факту нереальності вчинення господарської операції, чого не встановив відповідач під час перевірки і суд в ході судового розгляду. Крім цього, суд враховує, що податковий орган не позбавлений права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст. 228 ЦК України, чого не має у цьому випадку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Один із основних принципів податкового законодавства України, визначений п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, який встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів що діяв у межах Закону, а тому суд вважає, що позивач: правомірно відніс до складу валових витрат придбання ячменю від ТОВ "Суффле Агро Україна" на суму 5995132 гривень (декларація №900684340 від 08.02.2011 року), не завищував податковий кредит у розмірі 238712 гривень (декларація №9005730525 від 19.11.2010 року) і не завищував податковий кредит по деклараціях №9005227687 від 20.12.2010 року та №9006249469 від 19.01.2011 року на загальну суму 960314 гривень, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, ЦК України, ГК України, Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99,122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000362301 від 01.07.2011 року, №0000372301 від 01.07.2011 року та №0000382301 від 01.07.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Славутський солодовий завод" судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 05.12.2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

< виготовлено ><Дата виготовлення >

Постанова не набрала законної сили. <Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/А.І. Петричкович

"Згідно з оригіналом" СуддяА.І. Петричкович