Постанова № 21495553, 24.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2012 р. № 2а- 16979/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Дрижанові О.С.

у присутності представника позивача Коломійцева А.Ю.

представника відповідача Корнієвського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «АКВА»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати незаконними податкові повідомлення рішення від 12.12.2011 року № 0006252305 на суму 231185,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 12.12.2011 року № 0006242305 на суму 274840,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що угоди, укладені з ТОВ «Перша технологічна компанія»мали реальний характер, внаслідок чого підприємством правомірно визначено валові витрати по зазначеним договорам та відповідно сформовано податковий кредит у періоді, що ревізувався. У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив залишити позовні вимоги без задоволення, пославшись на те, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що платник податку відніс до складу валових витрат та відповідно податкового кредиту суми без підтверджуючих документів - товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за зазначеною угодою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, про що видане відповідне свідоцтво серії А00 № 503090

21.11.2011 фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «АКВА»з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Перша технологічна компанія -СТГ»за період з 01.08.2011 рок по 31.08.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21.11.2011 року № 5480/2305/31152972, яким зафіксовано порушення вимог пп.139.1.9, 139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет за 3 квартал 2011 року у розмірі 219872,00 грн. та пп.198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за серпень 2011 року у сумі 194948,00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 12.12.2011 року: 1. № 0006252305, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 231185 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 184948,00 грн. та штрафні санкції у сумі 46237,00 грн.; 2.№ 0006242305, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 274184,00 грн., в т.ч. за основним платежем 219872,00 грн. штрафні санкції 54968,00 грн.

Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 21.11.2011 року № 5480/2305/31152972 вбачається, що фактичною підставою встановлення порушень позивачем вимог пп.139.1.9, 139.1 ст.139, п.138.2 ст.138, пп.198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України стало встановлення відсутності реального здійснення угод, укладених між позивачем та ТОВ “Перша технологічна компанія СТГ” .

Із дослідженої в судовому засіданні довідки ЄДРПОУ АА № 424339 (а.с.186, т.1) встановлено, що одними з основних видів діяльності позивача за КВЕД є інші види оптової торгівлі (51.90.0), ремонт і технічне обслуговування медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування та ортопедичних пристосувань ( 33.10.3).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Перша технологічна компанія СТГ»укладено договір купівлі-продажу від 16.06.2011 року № 587 та договір оренди устаткування для ремонту та перевірки медтехніки від 29.06.2011 року № 29/06 (а.с.8-10, т.1).

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що за результатами перевірки ТОВ “Перша технологічна компанія СТГ»встановлено відсутність руху активів, зобовязань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, в тому числі відсутність платника за місцезнаходженням; відсутність основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів та технічного обслуговування та ремонту автомобілів, незначний штат працюючих осіб. Внаслідок чого відсутній факт реального вчинення господарських відносин між ТОВ “Перша технологічна компанія СТГ»та позивачем (акт від 07.11.20111 року № 853/23-304/37190531 -а.с.9, т.2)

З цього приводу суд зазначає наступне. З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В силу вимог п.198.3, 198.4 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Виходячи із аналізу зазначених вище положень суд приходить до висновку, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг як і факт здійснення господарської операції визнаються на підставі первинних документів (п.138.2 ст.138, п.198.6 ст.198 ПК України), які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із ТОВ “Перша технологічна компанія СТГ”, сплати їх вартості, транспортування, взяття на облік та подальшого використання у господарській діяльності.

Так із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання договорів ТОВ “Перша технологічна компанія СТГ” позивачеві видані податкові накладні (а.с.11-50, т.1). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст. 201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696), тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Щодо розрахунків за зазначеними договорами, то суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Із досліджених в судовому засіданні договорів від 16.06.2011 року №587 та № 29/06 від 29.06.2011 року встановлено, що оплата товару можлива за допомогою векселів (п.2.5 та п.4.5 Договору відповідно). Вказані вище векселі предявлені до оплати відповідно до копій актів предявлення векселів до платежу (а.с. 129-143, т.1) та дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 21.11.2011 року № 5480/2305/31152972 (а.с.194,т.1) встановлено та не заперечується сторонами по справі, що станом на 01.09.2011 року заборгованість перед контрагентом у позивача відсутня.

Згідно ст..655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України). Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та передати одночасно з товаром надати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. (ч.1 ст.662 ЦК України) (ч.1,2 ст.662 ЦК України). П.3.4 Договору від 16.06.2011 року №587 визначено, що моментом отримання (прийняття) товару є дата підпису уповноваженого представника покупця у накладній, яка повинна співпадати зі строком дії довіреності. У випадку відсутності дати підпису у накладній, моментом отримання (прийняття) товару є дата виписки накладної, відповідно до якої була поставлена партія товару.

У судовому засіданні представник відповідача як на підставу у відмові у задоволенні позовних вимог послався на те, що до проведення перевірки позивачем по справі не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які свідчать про транспортування товарів, чим спростовується реальність здійснення господарської операції. З цього приводу суд зазначає, що відповідно п. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому відповідно до Податкового кодексу України товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, на підставі якого визначається об'єкт оподаткування та/або податкові зобов'язання.

Наявність ТТН є обов'язковим тільки при автомобільних перевезеннях, однак їх обов'язковість обумовлена не положеннями ПКУ, а нормами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому ТТН включена в перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на договірній основі, а відповідно до п.2“ Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені”, затвердженого постановою КМУ №207 від 25.02.2009р., в разі, коли водій юридичної особи здійснює вантажні перевезення для власних потреб підприємства, необхідність наявності ТТН не передбачена, а обов'язкова наявність накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж.

Щодо посилань представників відповідача в акті перевірки та поясненнях в судовому засіданні на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження факту переміщення товарів від контрагента до позивача та п.п.1.1,1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та наказу Міністерства транспорту від 19.11.1998 року № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів», суд зауважує, що зазначені правила та відповідно пакети документів, які надаються до перевезення вантажу розроблені для перевезень на залізничному транспорті, на якому відповідно до п.1.2 наказу № 644 від 21.01.2000 року накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем, а тому вказані Правила не підлягають застосуванню до спірних податкових правовідносин. Доказів на підтвердження факту здійснення перевезень залізничним транспортом відповідачем у судове засідання не надано.

Щодо посилань на п.п.5,12Інструкції № П-6 про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 року, суд вважає необґрунтованими оскільки вимога про складання комерційного акту (відмітки на ТТН), стосується випадків, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, тоді як у судове засідання доказів наявності підстав складання означеного акту відповідачем не надано. Крім того, відповідно до п. 12 Інструкції № П-6, продукція приймається за транспортними і супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам ті ін.) відправника і за відсутності всіх або деяких з цих документів складається акт в якому зазначається, які документи відсутні. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували складання такого акту, натомість матеріали справи: актом перевірки від 21.11.2011 року № 5480/2305/31152972 (а.с.194,т.1), накладними (а.с.51-92, т.1) підтверджується та не спростовується сторонами по справі, що ТМЦ були отримані за довіреностями, оформленими на директора ОСОБА_4, передача товару здійснена відповідно до відповідно до п.3.4. Договору за наявності накладних.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за умови наявності даних щодо фактичного руху активів, наявності змін у власних зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Крім того суд зауважує, що взяття на облік придбаних у ТОВ Перша технологічна компанія»ТМЦ та їх подальше використання у господарській діяльності підтверджується накладними (складського обліку а.с.10-55, т.2, видаткові - а.с.56-97, т.2), актом прийому виконаних робіт від 31.08.2011 року, підписаного уповноваженими особами (а.с.50а,т.1), договором купівлі-продажу від 15.07.2011 року № АБ-1507 укладеного між позивачем та ТОВ «Біотехніка плюс»(а.с.93), товарно-транспортними накладними на переміщення товарів від ТОВ «АКВА»(а.с.94-116, т.1), накладними (а.с.117-128, т.1), видатковою накладною на відпуск товару ТОВ «Медтехніка-Дент»(а.с.144, т.1)

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ “Перша технологічна компанія СТГ” мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про безпідставність віднесення до валових витрат витрат по зазначеному договору та відповідно формування податкового кредиту є помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,160-163,185 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ТОВ «АКВА»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконними податкові повідомлення - рішення від 12.12.2011 р. № 0006252305 на суму 231185,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 12.12.2011 р. № 0006242305 на суму 274840,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АКВА»(код 31152972) судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім гривень) 23 копійки

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 30.01.2012 року

Суддя Зоркіна Ю.В.