Постанова № 21494006, 02.12.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3647/2011

02 грудня 2011 року 13год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представники позивача: Білий І.М., Катеринчик Н.Ф., Крока Н.Ю., Приходько Т.В.,

представники відповідача: Троянчук Д.М., Прихода О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Рівнебудпостач" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Рівнебудпостач» (далі ПП «Рівнебудпостач») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання неправомірними дій першого заступника ДПІ в м.Рівне Чуя В.В. щодо прийняття повідомлення-рішення про донарахуванння податку на прибуток в сумі 167812,50грн., податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0002752342 про донарахування податку на додану вартість на суму 155175,00грн., податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0002742342 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16320,00грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,00грн., та про скасування податкових повідомлень-рішень без дати 2011 року та без номера про донарахування податку на прибуток в сумі 167812,50грн., від 12.08.2011р. №0002752342 про донарахування податку на додану вартість на суму 155175,00грн., податкового повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0002742342 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16320,00грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,00грн., від 11.08.2011р. №0001131742 про нарахування санкції з податку з доходів фізичних осіб на суму 510,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав акт перевірки, який не було підписано посадовою особою відповідача, яка проводила перевірку. Однак, на підставі такого акта заступником ДПІ в м.Рівне Чуєм В.В. були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення без дати та без номера не може вважатися чинним. Позивач не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про безпідставність формування ним валових витрат та сум податкового кредиту по операціям з ПП «Металургійна гільдія» (код 333265278), ПП «ПКФ «Рейд» (код 36409471), ТОВ «Інтер торг» (код 36511372), ТОВ «Веста-Дніпро» (код 36366187). Вказує, що операції з цими контрагентами є такими що фактично відбулися, до перевірки були надані всі належні підтверджуючі первинні документи, договори, регістри аналітичного обліку (оборотно-сальдові відомості), по яких відображено рух товарів, які одержувалися від вказаних контрагентів. Висновки податкового органу про безтоварність таких операцій зроблені на підставі відсутності у товарно-транспортних накладних усіх необхідних реквізитів. Однак, такі реквізити не є обовязковими, а тому їх відсутність не є порушенням чинного законодавства. З валових витрат податковим органом виключено лише вартість придбаного товару, але не виключено вартість самих перевезень. Акт перевірки оформлено з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984. Висновки про порушення порядку формування валових витрат та податкового кредиту є безпідставними, оскільки наданими до перевірки первинними документами підтверджується фактичне використання товарів у господарській діяльності, витрати на придбання товарів підтверджені відповідними видатковими накладними. Заперечуючи застосування штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб, позивач зазначив, що підприємство своєчасно здійснює виплату зарплати, у встановлені на підприємстві строки, а тому сума сплаченого податку з доходів фізичних осіб відображена у податковому розрахунку правильно, відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затв. наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю відповідають позиції, викладеній у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівне позовні вимоги не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, в запереченнях вказано, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати та суми ПДВ по господарським операціям, відображеним у первинних документах позивача, з ПП «Металургійна гільдія» (код 333265278), ПП «ПКФ «Рейд» (код 36409471), ТОВ «Інтер торг» (код 36511372), ТОВ «Веста-Дніпро» (код 36366187), оскільки основні засоби та нематеріальні активи, трудові ресурси на вказаних підприємствах відсутні, до перевірки не надані сертифікати якості продукції, картки складського обліку, договори про матеріальну відповідальність за матеріально-відповідальними особами, інформація щодо транспортування товару не відповідає вимогам та надана не в повному обсязі. Зважаючи на те, що постачальником ТОВ «Атис-Групп» не включено до податкового зобовязання суму ПДВ 22100,00 грн., то така сума позивачем неправомірно згідно з податковою накладною включена до податкового кредиту.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, тотожні викладеним у письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

За результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Рівнебудпостач» з питань дотримання податкового законодавства за період 01.10.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. ревізорами ДПІ у м.Рівне складено акт від 29.07.2011р. №955/23-100/33450438 (а.а.с.13-53, т.1).

Так, вказаний перевірки, містить висновок осіб, що проводили перевірку про безпідставність формування позивачем валових витрат та сум податкового кредиту по господарським операціям позивача з ПП «Металургійна гільдія» (код 333265278), ПП «ПКФ «Рейд» (код 36409471), ТОВ «Інтер торг» (код 36511372), ТОВ «Веста-Дніпро» (код 36366187), ТОВ «Атис-Групп»; у податковому розрахунку податку з доходів фізичних осіб за 1 квартал 2011 року по особових рахунках працівників неправильно зазначено суму перерахованого податку на доходи фізичних осіб.

Підставою для висновку про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Металургійна гільдія» (код 333265278), ПП «ПКФ «Рейд» (код 36409471), ТОВ «Інтер торг» (код 36511372), ТОВ«Веста-Дніпро» (код 36366187), ТОВ «Атис-Групп» стали висновки про відсутність необхідних умов у зазначених контрагентів для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг); ненадання сертифікатів якості продукції, карток складського обліку, договорів про матеріальну відповідальність, інформація щодо транспортування товару не відповідає вимогам та надана не в повному обсязі. Контрагентом ТОВ «Атис-Групп» не включено до податкових зобовязань суми ПДВ, зазначеної у виписаній для позивача податковій накладній.

За порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», абз.2 п.123.1 ст.123 гл.11 р.ІІ, п.7 підрозділу ХХ Податкового кодексу України; статті 51 глави 2, підпункту «б» пункту 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України та на підставі вказаних висновків акта перевірки, ДПІ у м.Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.08.2011р. №0002762342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 167812,50грн. (134250,00грн. - основний платіж, 33562,50грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.91, т.1); від 12.08.2011р. №0002752342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155175,00грн. (124140,00грн. - основний платіж, 31035,00грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.92, т.1); від 12.08.2011р. №0002742342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16320,00грн. (а.с.93, т.1); від 11.08.2011р. №0001131742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 510,00грн. (510,00грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.95, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП “Рівнебудпостач» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24.03.2005р. (а.с.12, т.1), види діяльності підприємства за КВЕД: 51.54.0 оптова торгівля залізними виробами, водопровідними та опалювальним устаткуванням, 28.52.0 загальні механічні операції, 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, 28.73.0 виробництво виробів з дроту, 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту.

10.11.2010р. ТОВ «Атис-Груп» з позивачем було укладено договір поставки №76 (а.а.с.121-123, т.1). Відповідно до вказаного договору позивачем придбано у ТОВ «Атис-Групп» труби ДУ 25х2,8. Вказаний товар був повністю оплачений позивачем. Витрати з придбання товару позивачем включено до складу валових витрат, а суму сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами: видатковою накладною від 15.11.2010р. №РН-000083 (а.с.114, т.1), податковою накладною від 12.11.2010р. №102 на загальну суму 132600,00грн., в тому числі ПДВ 22100,00грн. (а.с.115, т.1), товарно-транспортною накладною від 15.11.2010р. (а.с.116, т.1), актом виконаних робіт з надання послуг з перевезення від 17.11.2010р. №7 (а.с.118, т.1), банківськими виписками (а.а.с.119-120, т.1). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідач вказує на безпідставність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 22100,00грн. за податковою накладною від 12.11.2010р. №102 у звязку з тим, що ТОВ «Атис-Групп» така сума ПДВ не включена до податкових зобовязань.

Відповідно до електронної бази даних про платників ПДВ, ТОВ «Атис-Групп» з 21.12.2007р. зареєстроване як платник ПДВ (а.с.125, т.1). Податкові зобовязання за податковою накладною від 12.11.2010р. №102 включені ТОВ «Атис-Групп» до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року в повному обсязі. Вказані обставини підтверджуються листом ТОВ «Атис-Групп» від 25.07.2011р. №0711/57 (а.с.127, т.1), розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту ТОВ «Атис-Групп» (а.с.128, т.1). Відтак, висновок відповідача про безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ по операції позивача з ТОВ «Атис-Групп» не відповідає фактичним обставинам справи.

25.10.2010р. між ТОВ «Веста-Дніпро» та позивачем було укладено договір №658 про поставку металопрокату (а.с.135-139, т.1). Відповідно до вказаного договору позивачем придбано у ТОВ «Веста-Дніпро» труби ф 426х7. Вказаний товар був повністю оплачений позивачем. Витрати з придбання товару позивачем включено до складу валових витрат, а суму сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами: накладною від 04.11.2010р. №28/90 (а.с.130, т.1), податковою накладною від 04.11.2010р. №928 на загальну суму 16728,00грн. (в т.ч. ПДВ 2788,00грн.) (а.с.131, т.1), товарно-транспортною накладною від 04.11.2010р. №341 (а.с.132, т.1), актом виконаних робіт з надання послуг з перевезення від 04.11.2010р. №3 (а.с.133, т.1), банківськими виписками (а.с.141, т.1). Відповідно до електронної бази даних про платників ПДВ, ТОВ «Веста-Дніпро» до 26.05.2011р. (на дату виписки податкової накладної) було зареєстроване як платник ПДВ (а.с.140, т.1). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

08.06.2010р. між ТОВ «Інтер торг» та позивачем було укладено договір поставки №ІТ-0608/10-01 (а.а.с.153-155, т.1). Відповідно до вказаного договору позивачем придбано у ТОВ «Інтер торг» труби. Вказаний товар був повністю оплачений позивачем. Витрати з придбання товару позивачем включено до складу валових витрат, а суму сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами: видатковими накладними від 11.06.2010р. №ІТ-110601 (а.с.142, т.1), від 02.08.2010р. №ІТ 020803 (а.с.143, т.1), податковими накладними від 09.06.2010р. №90606 на загальну суму 27000,00грн. (в т.ч. ПДВ 4500,00грн.) (а.с.144, т.1), від 28.07.2010р. №280703 на суму 6500,00грн. (в т.ч. ПДВ 1083,33грн.), від 11.06.2010р. №110601 на суму 180,00грн. (в т.ч. ПДВ 30,00грн.) (а.а.с.145-146, т.1), актами виконаних робіт з надання послуг з перевезення від 12.06.2010р. №12/06 та від 03.08.2010р. №03/08 (а.а.с.147, 149, т.1), товарно-транспортними накладними від 11.06.2010р. №595, від 03.08.2010р. (а.а.с.148, 150, т.1), банківськими виписками (а.а.с.156-158, т.1). Відповідно до електронної бази даних про платників ПДВ, ТОВ «Інтер торг» з 03.11.2009р. зареєстроване як платник ПДВ (а.с.159, т.1). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

26.08.2009р. між ПП «ПКФ «Рейд» та позивачем було укладено договір поставки №26/08-01 (а.с.181, т.1). Відповідно до вказаного договору позивачем придбано у ПП «ПКФ «Рейд» товарно-матеріальні цінності. Вказані товарно-матеріальні цінності були повністю оплачені позивачем. Витрати з придбання товару позивачем включено до складу валових витрат, а суму сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами: видатковими накладними від 12.10.2009р. (а.с.160, т.1), від 23.10.2009р. (а.с.163, т.1), від 31.10.2009р. (а.с.166, т.1), від 03.11.2009р. (а.с.169, т.1), податковими накладними від 12.10.2009р. №1024 на суму 89941,32грн. (в т.ч. ПДВ 14990,22грн.) (а.с.161, т.1), від 23.10.2009р. №1023 на суму 94640,52грн. (в т.ч. ПДВ 15773,42грн.) (а.с.164, т.1), від 31.10.2009р. №10291 на суму 119263,92грн. (в т.ч. ПДВ 19877,32грн.), від 03.11.2009р. №1103 на суму 107072,98грн. (в т.ч. ПДВ 17845,50грн.) (а.с.170, т.1), товарно-транспортними накладними (а.а.с.162, 165, 168, 171, т.1), банківськими виписками (а.а.с.185-200, т.1). Відповідно до електронної бази даних про платників ПДВ, ПП «ПКФ «Рейд» на дату укладання та виконання договору поставки з позивачем було зареєстроване як платник ПДВ (а.а.с.182-184,т.1). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

05.01.2009р. між ПП «Металургійна Гільдія» та позивачем було укладено договір №05-01-5 про поставку товару (а.а.с.30-32, т.2). 01.02.2010р. між ПП «Металургійна Гільдія» та позивачем було укладено договір №01-02-1 про поставку товару (а.а.с.33-35, т.2). Відповідно до вказаних договорів позивачем придбано у ПП «Металургійна Гільдія» товарно-матеріальні цінності. Вказані товарно-матеріальні цінності були повністю оплачені позивачем. Витрати з придбання товару позивачем включено до складу валових витрат, а суму сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами: видатковими накладними від 14.10.2009р. (а.с.9, т.2), від 27.10.2009р. (а.с.13, т.2), від 19.02.2010р. (а.с.17, т.2), від 23.04.2010р. (а.с.21, т.2), податковими накладними від 14.10.2009р. №1410 на суму 111250,80грн. (в т.ч. ПДВ 18541,80грн.) (а.с.10, т.2), від 27.10.2009р. №2710 на суму 110376,49грн. (в т.ч. ПДВ 18396,08грн.) (а.с.14, т.2), від 19.02.2010р. №1902 на суму 104552,93грн. (в т.ч. ПДВ 17425,49грн.) (а.с.18), від 23.04.2010р. №2304 на суму 130687,46грн. (в т.ч. ПДВ 21781,24грн.) (а.с.22, т.2), актами виконаних робіт з надання послуг з перевезення (а.а.с.11, 15, 19, 23, т.2), товарно-транспортними накладними (а.а.с.12, 16, 20, 24, т.2), банківськими виписками (а.с.37-77, т.2). Відповідно до електронної бази даних про платників ПДВ, ПП «Металургійна Гільдія» на дату укладання та виконання договору поставки з позивачем було зареєстроване як платник ПДВ (а.с.36, т.2). Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Придбаний у вказаних контрагентів товар був повністю оприбуткований позивачем на складі, про що свідчать картки по рахунку №28 "Товари" (а.а.с.201-250, т.1; а.а.с.1-8, 78-130, т.2) договори про матеріальну відповідальність працівників позивача (а.а.с.101-103, т.1).

Надалі придбані запасні частини використовувалися позивачем у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акта перевірки від 29.07.2011р. №955/23-100/33450438, підставою для збільшення позивачу оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість є висновки відповідача про безтоварність правочинів позивача з названими вище контрагентами у звязку з відсутністю в останніх основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів тощо, а також у звязку з відсутністю у товарно-транспортних накладних деяких реквізитів.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.4, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Порядок визначення валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР).

Відповідно до п.5.1.ст.5 Закону №334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміють - суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося судом вище, валові витрати та податковий кредит, сформовані ПП“Рівнебудпостач” по господарським операціям з ПП «Металургійна гільдія» (код 333265278), ПП «ПКФ «Рейд» (код 36409471), ТОВ «Інтер торг» (код 36511372), ТОВ «Веста-Дніпро» (код 36366187) підтверджуються первинними документами, що відповідають вимогам ст.9 Закону №996-XIV.

Вказані первинні документи надавалися позивачем під час проведення перевірки, що сторонами не заперечується та викладено в акті перевірки, проте до уваги податковим органом взяті не були.

Крім того, підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачені обовязкові вимоги до змісту податкової накладної.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР та пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №165), встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Пунктом 2 Порядку №165 передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з акта перевірки, посадовими особами податкового органу не встановлено фактів скасування реєстрації платником податку на додану вартість контрагентів позивача на момент вчинення правочинів. Ці обставини не доведені представником відповідача й у судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV (далі - закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

На момент вчинення правочинів ПП «Металургійна гільдія» (код 333265278), ПП «ПКФ «Рейд» (код 36409471), ТОВ «Інтер торг» (код 36511372), ТОВ «Веста-Дніпро» (код 36366187) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.а.с.115-127, т.3), та, як зазначено судом вище, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Ні установчі, ні статутні документи вказаних контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Також не беруться до уваги судом і посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобовязань, а також відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням.

Крім того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань дані податкової звітності його контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

Відповідно до ст.ст.9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, норм Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обовязку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

За таких обставин, ПП “Рівнебудпостач» не може нести відповідальність ні за несплату податків, неподання звітності його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, вказаних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо них.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що господарські операції ПП “Рівнебудпостач» з ПП «Металургійна гільдія», ПП «ПКФ «Рейд», ТОВ «Інтер торг», ТОВ «Веста-Дніпро» мали реальний характер, а валові витрати та податковий кредит повязані з господарською діяльністю позивача, підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку й підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Таким чином, доводи ДПІ у м.Рівне щодо безтоварності операцій позивача з названими контрагентами не узгоджуються з наявними в матеріалах справи документами, як наслідок суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

В акті перевірки від 29.07.2011р. №955/23-100/33450438 відповідачем зазначено, що позивачем у податковому розрахунку за 1 квартал 2011 року по особових рахунках працівників неправильно зазначена сума перерахованого податку з доходів фізичних осіб: потрібно 14472,59грн., замість 16841,51грн.

Наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. за №46/18784, затверджено форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

З аналізу п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, вбачається, що якщо заробітна плата виплачується своєчасно, то сума виплаченої за звітний квартал заробітної плати, зазначена у графі 3 «Сума виплаченого доходу», має дорівнювати сумі заробітної плати, нарахованої за звітний квартал та зазначеної в рядку 3а «Сума нарахованого доходу». При несвоєчасній виплаті заробітної плати заповнення граф податкового розрахунку за формою №1ДФ здійснюється за фактом виплати доходу та перерахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомостей на виплату грошей та аналізу рахунка №661 "Розрахунки за заробітною платою" (а.а.с.142-176, т.3) ПП «Рівнебудпостач» здійснює виплату заробітної плати власним працівникам своєчасно.

Оскільки підприємство своєчасно здійснює виплату зарплати, то сума сплаченого податку з доходів фізичних осіб відображена у податковому розрахунку правильно, за правилами, встановленими відповідними нормативними актами. А відтак, застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011р. №0001131742 є неправомірним.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.3 розд.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. N984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за N34/18772 (далі - порядок N984), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку N984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку N984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як встановлено судом, у порушення пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України та п.п.5.6 Порядку №984, в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи ПП “Рівнебудпостач», пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, які б засвідчували наявність порушень підприємством податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, відповідачем не було доведено правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивачем доказано правомірність та обґрунтованість його позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про визнання неправомірними дій першого заступника начальника ДПІ в м.Рівне Чуя В.В. щодо прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до п.п.20.1.27 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Пункт 58.1 ст.58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право оскаржити таке рішення в адміністративному або судовому порядку відповідно до ст.56 Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що право податкового органу на прийняття податкових повідомлень-рішень передбачено ПК України та зважаючи на те, що відповідачем не було перевищено меж наданих йому повноважень, у задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій першого заступника ДПІ у м.Рівне Чуя В.В. щодо прийняття податкових повідомлень-рішень позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 12.08.2011р. №0002762342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 167812,50грн. (134250,00грн. - основний платіж, 33562,50грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 12.08.2011р. №0002752342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155175,00грн. (124140,00грн. - основний платіж, 31035,00грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 12.08.2011р. №0002742342 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16320,00грн.; від 11.08.2011р. №0001131742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 510,00грн. (510,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Рівнебудпостач" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2,72грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.