Постанова № 21493694, 31.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 р. № 2а-13238/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Батруха Р.Б., представника відповідача Гроцького Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Грифон-Буд»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Грифон-Буд»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000912321 від 05.07.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача - ТзОВ «Цайпер-Україна»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.11.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 31.01.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що висновок податкового органу щодо нікчемності господарських операцій, проведених позивачем із ТзОВ «Цайпер-Україна», зроблений з урахуванням висновків Акту перевірки № 1580/23-209/32484335 від 20.06.2011 року, відповідно до яких встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Відповідачем зроблено висновок про незаконне формування контрагентами-покупцями податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Цайпер-Україна». Оскільки господарські операції товариства, в тому числі і з ПП «Грифон-Буд», фактично не відбулись, то відповідно позивач не мав право формувати податковий кредит по податку на додану вартість.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «Грифон-Буд»з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року, результати якої відображені в Акті № 1582/23-0/35664357 від 20.06.2011 року.

Перевіркою повноти визнання податкового кредиту за лютий 2011 року податковим органом встановлено його завищення на 116666,67 грн. за рахунок відображення податкового кредиту згідно господарських операцій за придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема фактичного нездійснених операцій за отримані товари (роботи, послуги) за лютий 2011 року з ТзОВ «Цайпер-Україна». У звязку з цим, податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «Грифон-Буд»положень ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198.6, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0000912321 від 05.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 116667,67 грн., з них 116666, 67 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до вищестоящих органів державної податкової служби. Первинна та повторна скарги позивача до ДПА у Львівській області та ДПС України залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000912321 від 05.07.2011 року - без змін.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з позовних матеріалів між ПП «Грифон-Буд»та ТзОВ «Цайпер-Україна»укладено договір підряду № 12-01/11 від 12.01.2011 року. Згідно умов вказаного договору ТзОВ «Цайпер-Україна»зобовязується виконати загально-будівельні, сантехнічні та електромонтажні роботи на обєкті багатоквартирний будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3, а ПП «Грифон-Буд»зобовязується прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх на умовах, визначених цим Договором.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що ПП «Грифон-Буд»проведено оплату виконаних робіт за цим договором в сумі 700000 грн., в тому числі ПДВ 116666,67 грн.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких господарських операцій з урахуванням висновків Акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 1580/23-209/32484335 від 20.06.2011 року про результати позапланової перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна», з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обовязкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, відповідно до яких встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Правочини, укладені товариством з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а отже мають ознаки нікчемності в силу припису закону.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У звязку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТзОВ «Цайпер-Україна».

Позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні бухгалтерські документи:

- договір підряду № 12-01/11 від 12.01.2011 року, укладений між ПП «Грифон-Буд»та ТзОВ «Цайпер-Україна»щодо виконання загально-будівельних, сантехнічних та електромонтажних робіт на обєкті багатоквартирний будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 3;

- додаток до договору підряду № 12-01/11 від 12.01.2011 року щодо ціни договору;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за лютий 2011 року згідно договору підряду № 12-01/11 від 12.01.2011 року;

- акт виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року згідно договору підряду № 12-01/11 від 12.01.2011 року;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року згідно договору № 08/10-8 від 08.10.2010 року;

- акт приймання виконаних робіт за лютий 2011 року згідно договору № 08/10-8 від 08.10.2010 року;

- платіжне доручення №143 від 09.02.2011 року про проведення оплати за виконані роботи згідно договору підряду № 12-01/11 від 12.01.2011 року в сумі 700000,00 грн.;

- податкова накладна №213 від 28.02.2011 року.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт, здійснення оплати та подальше використання таких робіт у господарській діяльності.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТзОВ «Цайпер-Україна», суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Виходячи з цього конституційного принципу, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальників позивача, яка не є доведеною податковим органом, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентами.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції ПП «Грифон-Буд»документально підтверджені відповідними первинними документами, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000912321 від 05.07.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Грифон-Буд»(ЄДРПОУ 35664357) 28 (двадцять вісім) гривень 23 (двадцять три) копійки судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03 лютого 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.