Постанова № 21493544, 31.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 р. № 2а-98/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,

представника позивача Децика В.І., Кукоби Ю.М.,

представника відповідачаАлхутова А.Г.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Червонограджитлокомунсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Червонограді про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011р. № 0001261521, зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Червонограджитлокомунсервіс" (далі КП "Червонограджитлокомунсервіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді (далі ДПІ у м. Червонограді) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261521 від 20.12.2011 року на суму 31400 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2009 р. підприємство самостійно задекларувало в Декларації до сплати податкові зобовязання, які частково сплатило в цьому ж 2009 р. Однак, податковий орган ці кошти не зарахував за сплачений період, а самостійно їх зарахував як оплату за інший період і визначив порушення податкового законодавства платником податків у звязку з порушення строків сплати узгодженого зобовязання. Позивач вважає такі дії податкового органу незаконними, оскільки він не вправі самостійно змінювати призначення платежу, яке визначив платник податку у платіжних дорученнях відповідного періоду та зараховувати їх за інший період. Позивач наголошує на тому, що він частково сплатив узгоджене податкове зобовязання за 2009 р. в цьому ж році та погашав попередній борг, що вказувалось в платіжних дорученнях. Тому визнає нарахування штрафних санкцій лише на суму боргу за 2009 р. 81441,00 грн., а не на 238 441,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні з цих підстав просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю, подав письмові заперечення. Зазначає, що на момент сплати податкових зобовязань з ПДВ, згідно з платіжних доручень за серпень 2009 р., у позивача існував податковий борг за минулі періоди, тому кошти, які він сплатив у серпні 2009 року ДПІ, на підставі Закону № 2181-ІІІ, зарахувало на погашення такого боргу. Як наслідок, кошти сплачені платником в 2011 р. зараховано за податкові зобовязання, що задекларовані в Декларації від 20.08.2009 р., тому виникла затримка у сплаті податкових зобовязань з ПДВ за 2009 року, що є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу. За наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову. Також зазначає, що чинне законодавство не передбачає за наявності в платника податкового боргу можливості спрямовувати кошти в рахунок погашення зобовязань, що мають більш пізніший термін.

Представник відповідача в судовому засіданні таку позицію підтримав повністю, просив в позові відмовити.

Дослідивши надані докази в межах заявлених вимог, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

20.08.2009 року КП "Червонограджитлокомунсервіс" подало ДПІ у м. Червонограді звітну податкову Декларацію з ПДВ за липень 2009 року № 9000930056, згідно з якої сума ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду становить 238441,00 грн. (а.с. 17-18).

В серпні 2009 р. КП "Червонограджитлокомунсервіс" сплатило податкові зобовязання всього на суму 235210,87 грн. З них 157000 грн. сплачено за самостійно задекларовану суму в Декларації від 20.08.20009 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 2293 від 11.08.2009 р. на суму 3186,53 грн. (поточний платіж за вересень 2009 р.), № 642 від 27.08.2009 р. на суму 6100, 00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 2488 від 27.08.2009 р. на суму 38400,00 грн.. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 647 від 28.08.2009 р. на суму 12600,00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 2493 від 28.08.2009 р. на суму 25400, 00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 2499 від 31.08.2009 р. на суму 74500, 00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.).

Також в серпні 2009 р. платник сплатив 78210,87 грн. в погашення попереднього податкового боргу (№ 335 від 28.08.2009 р. на суму 4778,37 грн. та 70245,97 грн. сплачено через касу підприємства).

Таким чином, недоплата за Декларацією за липень 2009 р. становить 81441,00 грн.

20 грудня 2011 року ДПІ у м. Червонограді провела документальну невиїзну перевірку КП "Червонограджитлокомунсервіс" на предмет дотримання вимог ст.57 ПК України, за наслідками якої складено акт № 1600/232/15-016/31616100. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, що є порушенням п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 чинного тоді Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами закону»№ 2181-ІІІ та ст.57 Податкового кодексу України.

Суть порушення, як вбачається зі змісту акта перевірки, полягає в тому, що граничний строк сплати узгодженого податкового зобовязання в сумі 238441,00 грн., яке платник самостійно визначив у податковій декларації за липень 2009 року, завершився ще 31.08.2009 року, а сплата цього податкового боргу відбулась тільки 23.11.2011 р., 24.11.2011 р., 25.11.2011 р. та 01.12.2011 р., тобто в 2011 р. На цій підставі орган ДПС зазначив, що утворилась затримка на 814, 815, 816 та 822 днів відповідно до дня сплати.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001261521 від 20.12.2011 року, згідно з якого на підставі п.57.1 ст. 57 ПК України за затримку на 822 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 238441 грн. КП "Червонограджитлокомунсервіс" зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% названої суми, що становить 47688,20 грн.

Не погодившись з нарахуванням штрафу, платник оскаржив рішення до суду. Позивач наполягає на тому, що платіж, сплата якого відбулась в серпні 2009 року, був проведений за податкові зобовязання, задекларовані ним в Декларації з ПДВ за липень 2009 р. на суму 235210,87 грн. та за попередній борг в сумі 78210, 87 грн., що вказувалось в призначенні платежу платіжного документа. Законодавство не передбачає права податкового органу змінювати призначення платежу, визначене платником податку. Визнає, що заборгованість за 2009, згідно Декларації за липень 2009 р. становить 81441,00 грн. і лише на цю суму податковий орган вправі нараховувати штраф.

Таким чином, спір виник щодо правомірності податкового органу зараховувати кошти, сплачені платником за визначений ним в платіжних документах період та вид податку.

Вирішуючи спір Суд виходив з наступного.

Стаття 67 Конституції України зобовязує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ст. 19 конституції, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі ПК України).

Порушення податкового законодавства, встановлене під час перевірки 20.12..2011 р. по несвоєчасній сплаті податкових зобовязань виникло з 2009 р. Оскільки, спірні правовідносини виникли до 2011 року і тривають на даний час, то суд при вирішенні спору враховує положення, як чинного на той час Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, так і Податкового кодексу України.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року.

Відповідно до підп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, у даному випадку таким є календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пункту 5.1, підп. 5.3.1 пункту 5.3, підп. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно якої джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будьякі власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року за № 679ХIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно з пункту 3.8 цієї Інструкції, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, які визначив саме платник податку.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 20.12.2011 року, як зазначає ДПІ, є затримка на 822 календарних днів у сплаті узгоджених податкових зобовязань на суму 238441,00 грн.. Дослідженими у справі доказами суд встановив, що така, на погляд відповідача, запізніла сплата є наслідком неправомірної зміни податковим органом призначення платежу, визначеного платником податку у банківських платіжних дорученнях, що суперечить чинним на час виникнення спірних правовідносин нормам законодавства. Тому необґрунтованим є твердження відповідача про наявність у платника податкового боргу 238441,00 грн., що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань, визначених в податковій декларації з ПДВ за липень 2009 року. Позивач визнає, що задекларовану суму платежу він сплатив частково, згідно з платіжних доручень за серпень 2009 р., тому є заборгованість за Декларацією за липень 2009 р. в розмірі 81441 грн.

З урахуванням наведеного, підтверджується несвоєчасна сплата платником в граничні строки узгодженого податного зобовязання за 2009 р. на суму 81441,00 грн., відтак правомірним є нарахування штрафних санкцій лише на цю суму (81441,00 грн. х 20% / 100 = 16288,20 грн.).

Доводи позивача про зменшення суми штрафу в розмірі 47688,20 грн. підтвердились. Тому суму штрафних санкцій слід зменшити на суму 31400,00 грн. (47688,20 - 16288,20= 31400,00), на яку позивач і просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Законом № 2181 визначено вичерпний перелік заходів, які може вживати контролюючий орган з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед них не передбачено зарахування поточних платежів в рахунок погашення боргів минулих періодів шляхом зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Законом України «Про державну податкову службу»орган ДПС також не наділений таким правом. Таким чином, зазначені в акті перевірки від 20.12.2011 року висновки про затримку КП "Червонограджитлокомунсервіс" сплати податкових зобовязань з ПДВ не відповідають дійсності та є наслідком неправомірних дій відповідача, які полягали у зарахуванні коштів у рахунок погашення боргів минулих періодів без належних на те законних підстав. Таким чином, з боку платника податків не було вчинено порушення, за яке його притягнуто до відповідальності оскаржуваним рішенням.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261521 від 20.12.2011 року на суму 31400,00 грн. є обґрунтованими, а позов слід задовольнити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору в розмірі 342,23 грн., слід стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді від 20 грудня 2011 р. № 0001261521 в частині 31400 гривень.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Червонограді, що полягають у розподілі та спрямуванні сум, сплачених Комунальним підприємством "Червонограджитлокомунсервіс" платіжними дорученнями № 2293 від 11.08.2009р., № 642 від 27.08.2009р., № 2488 від 27.08.2009 р., № 647 від 28.08.2009р., № 2493 від 28.08.2009р., № 2499 від 31.08.2009р. та зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Червонограді зарахувати сплачені суми в рахунок сплати податку на додану вартість за липень 2009 року.

Зобовязати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Комунального підприємства "Червонограджитлокомунсервіс" судові витрати у розмірі 342,23 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Червонограді.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2012 р.

Суддя В.М.Кравчук