Постанова № 21493353, 27.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 р. № 2а-7906/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіКостецького Н.В.

за участю секретаря судового засіданняГолоднікова О.В.

представника позивачаПалащук В.М.

представника відповідачаПолійчук С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Вузлівський спиртовий завод»до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Вузлівський спиртовий завод»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Радехівському районі Львівської області, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000272301 від 08.06.2011р. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, вказаним у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ДПІ у Радехівському районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Вузлівський спиртовий завод»з питань правомірності нарахування податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.07.2009р. по 30.12.2010р. по взаєморозрахунках із ТОВ «Авант», за результатами якої складено акт №25/2301/374798 від 23.05.2011р.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272301 від 08.06.2011р. яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 309790 грн., з яких 247832 грн. основний платіж, 61958 грн. штрафні санкції.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ДП «Вузлівський спиртовий завод»порушило п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 247832 грн., а також ч.1,ч.5 ст.203, 215, ч.1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Авант», які фактично не відбувались, а, отже, на думку відповідача, є нікчемними. При цьому, про неможливість проведення господарських операцій між вказаними субєктами свідчить відсутність документів, які повинні відповідати законодавству та свідчити про транспортування товару на склад ДП «Вузлівський спиртовий завод», зокрема, на думку відповідача, поставка товарно-матеріальних цінностей мала нетоварний характер, оскільки не супроводжена всіма необхідними документами, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт перевезення та прийому - передачі продукції, а, зокрема, товарно-транспортних накладних. Відтак, фінансово-господарські відносини між ДП «Вузлівський спиртовий завод»та ТОВ «Авант»є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Таким чином, відповідач вказує на відсутність фактичного отримання товарів від ТзОВ «Авант»в сумі 148699,2 грн., в тому числі ПДВ на суму 247832,54 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ДП «Вузлівський спиртовий завод»(покупець) та ТзОВ «Авант»(постачальник) підтверджені Договором поставки №52 від 22.05.2009р. (а.с. 23 том 1). Згідно цього договору, постачальник зобовязується поставити товар (передавати у власність покупця) в обумовлені в Договорі строки, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість. Предметом поставки є жито групи Б. Перехід права власності на товар згідно з умовами Договору відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

Факт виконання сторонами договірних зобовязань підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, податковими та видатковими накладними, журналом обліку руху сировини та контрольним журналом обліку сировини.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ, за визначенням, наведеним в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що усі первинні документи по операціях ДП «Вузлівський спиртовий завод» з ТзОВ «Авант»були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

З урахуванням зібраних у справі доказів, позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість ( 247832,54 грн.).

Відтак, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність фактичного отримання позивачем товарів від ТзОВ «Авант», оскільки позивачем на виконання умов договору отримано видаткові та податкові накладні на суму 1239162,06 грн., в т.ч. ПДВ на суму 247832,54 грн. Позивач здійснив повну оплату по вказаних податкових накладних, про що свідчать платіжні доручення в матеріалах справи.

Окрім цього, статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата Контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства. З огляду на це, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на призначення до судового розгляду справ по контрагентах ТзОВ «Авант», а саме ТзОВ «Арфи-К»та ТзОВ «Таврійська агрохімічна компанія»як на безпідставність включення позивачем податкових накладних до складу податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Авант»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р. № 986/23-01/22050168 від 21.12.2010р., з якого вбачається, що у перевіряючих зауважень щодо завищення податкового кредиту по господарських операціях та нікчемності укладення правочинів з ДП «Вузлівський спиртовий завод»не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до ч.4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Орган державної податкової служби в акті перевірки стверджує, що господарські операції щодо поставки ТзОВ «Авант»товарів фактично не відбувались, оскільки при перевірці не доведена реальність операції, для перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що в повному обсязі не підтверджується факт оприбуткування товару.

Перевезення кукурудзи відбувалося автомобільним транспортом постачальника та залучених ним перевізників. Товаро-транспортні накладні на перевезення позивачу не надавалися і він визнав, що таких документів у нього немає.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обовязковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у звязку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому звязку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товарно-транспортних накладних не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій. Цей доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

В судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4, завідуючого сировинним складом.

Допитаний свідок в судовому засіданні підтвердив, що ТзОВ «Авант»здійснювало поставку товару ДП «Вузлівський спиртовий завод». Відтак, вказаний свідок спростував висновки ДПІ в Радехівському районі Львівської області викладені в акті перевірки про відсутність господарських операцій.

Крім того, позивачем доводене реальність купівлі та отримання жита групи Б від ТзОВ “Авант” податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором. Також, бухгалтерією ДП “Вузлівський спиртзавод” ведеться Журнал обліку руху сировини “жито, третікале, ячмінь”, розпочатий 01.05.2010 р. по 29.12.2010 р. Записами, які є в цьому журналі, підтверджується отримання товару від ТзОВ “Авант”. Слід зазначити, що записи зроблено послідовно, в хронологічному порядку. Крім дати поставки товару, є посилання на номер документа, вагу товару, що отримано, номер аналізу заводської лабораторії (дані про вологість - абсолютну масу, кг, відсотки; сортність - абсолютну масу, кг, відсотки), дату відвантаження, дані про залишок товару станом на конкретну дату, прізвище відповідальної особи. Також серед записів зазначається, що внесені до цього Журналу дані звіряються з Книгою завскладу, про наявність або відсутність розходжень між ними. Усе це свідчить про достовірність цього доказу.

Крім того, позивачем надано Контрольний журнал обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту ДП “Вузлівський спиртзавод”, розпочатий 28.11.2010 р., в якому містяться записи по порядку про дату надходження сировини, зокрема, від ТзОВ “Авант”, прізвище, імя, по-батькові водія транспортного засобу, підпис, документ, що підтверджує особу, марка та номерний знак авто, номер транспортного засобу. Також в Журналі вказано вид товару, що постачається , записи про сертифікат відповідності на сировину, кількість, вага, вага автомобіля, вага брутто та нетто, і підписи комірника та працівника податкового поста. Такі записи також відповідають тим подіям і фактам, які відображені в інших первинних документах з поставки жита. Таким чином, кожна машина зареєстрована при вїзді на контрольно-пропускний пункт заводу, кожна накладна зареєстрована в журналі контрольного поста і засвідчена підписом відповідального працівника ДПІ. В накладних вказано державний номерний знак машини і ці відомості збігаються з Контрольним журналом.

При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тагарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А, оскільки, відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата Контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності Товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При вирішенні даної справи судом враховано аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 26.09.2006 року, від 21.11.2006 року, від 09.09.2008 року № 21-500во08, від 01.06.2010 року № 21-573во10 та від 31.01.2010 року.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Радехівському районі Львівської області №0000272301 від 08.06.2011р.

3.Стягнути з державного бюджету України в користь Державного підприємства «Вузлівський спиртовий завод»3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.01.2012р.

Суддя/підпис/ Костецький Н.В.

З оригіналом згідно

СуддяКостецький Н.В.