Постанова № 21493283, 23.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2012 р. № 2а-9053/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

суддів - Гулкевич І.З.,

Кузьмича С.М.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Кротова В.Є., представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Професійні системи безпеки»до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.02.2011р. №0000012341/0, №0000022341/0,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Професійні системи безпеки»(далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі-ДПІ), просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 21.02.2011р. №0000012341/0, №0000022341/0. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі-ПДВ) у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні 2010 року податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження Підприємством податкових зобовязань по ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 2 050,00 грн., за листопад в розмірі 12 060,00 грн. та завищення заявленої суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 8402,00 грн. з підстав, що дані суми були сформовані Підприємством на підставі правовідносин з ТзОВ «Віктор Ко», які фактично не відбувались та є нікчемними з підстав відсутності достатньої кількості працівників, виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту надання таких робіт ТзОВ «Віктор Ко»та документами по факту передачі виконаних робіт Генпідряднику - Колективному підприємстві «Електропівденьзахідмонтаж-6» згідно Договору №45/07 від 17.09.2009 року, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях та зазначив, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентом ТзОВ «Віктор Ко»мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки ТзОВ «Віктор Ко»встановлено, що у такого відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Вважає, що господарське зобовязання виникло між Приватним підприємством «Професійні системи безпеки»та ТзОВ «Віктор Ко»з метою уникнення сплати податків, тобто є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Факт одержання робіт (послуг) від ТзОВ «Віктор Ко» здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податку на додану вартість. Такий правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому не надає права на формування податкового кредиту. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Професійні системи безпеки» зареєстроване як субєкт господарювання Львівською міською радою Свідоцтво про державну реєстрацію від 24.01.2001 року №16253. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 29.01.2001 року ДПІ №8949. На дату складання акту Підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Посадовими особами ДПІ була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року в сумі 8 402,00 грн., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні 2010 року, про що складено Акт №84/23-409/31291275 від 08.02.2011р., в якому встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168): занижено Підприємством податкове зобовязання по ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 2050,00грн., за листопад 2010 року в розмірі 12 060,00 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 8 402,00 грн.

На підставі даного Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011р. №0000022341/0, яким Підприємству визначено податкове зобовязання по ПДВ, з яких за основним платежем 14 110,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 527,50грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011р. №0000012341/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 8 402,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.02.2011р. №0000022341/0, яким визначено Підприємству податкове зобовязання по ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В Акті перевірки зазначено, що у ТзОВ «Віктор Ко» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). На думку ДПІ, ТзОВ «Віктор Ко», відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними. Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт надання зазначених вище робіт підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, письмовими доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що Колективне підприємство «Електропівденьзахідмонтаж-6»(Генпідрядник) та Приватне підприємство «Професійні системи безпеки»(Субпідрядник) уклали договір субпідряду №45/07 від 17 вересня 2007 року, предметом якого є виконання робіт по влаштуванню Системи Безпеки на обєкті «Лінії електропередачі 750 кВ для видачі потужностей Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій: підстанція 750 кВ Київська із заходами повітряних ліній 750-330 кВ». Згідно договору одержувач - Центральна електроенергетична система Державне підприємство Національна енергетична компанія «Укренерго»(далі-ЦЕС ДП НЕК «Укренерго»).

Згідно п. 8.6 та 10.1 Субпідрядник зобовязаний інформувати Генпідрядника про залучення до виконання робіт субпідрядників.

Судом встановлено, що 26 лютого 2010р. Колективне підприємство «Електропівденьзахідмонтаж-6»(Генпідрядник) та Приватне підприємство «Професійні системи безпеки»(Субпідрядник) уклали додаткову угоду №9 до договору субпідряду №45/07 від 17 вересня 2007 року, якою Генпідрядник доручає Субпідряднику виконувати роботи, які не передбачені договором №45/07: монтажні та пусконалагоджувальні роботи з впровадження систем охоронної сигналізації та підсистем автоматичної пожежної сигналізації в будівлі очищення замаслених стоків на ПС 750кВ «Київська»згідно титулу: «Лінії електропередачі 750 кВ для видачі потужностей Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій: підстанція 750 кВ Київська із заходами повітряних ліній 750-330 кВ».

Згідно п.3 Додаткової угоди №9 до Договору 45/07 ціна договору становить 3491815,20 грн.

Протокол погодження договірної ціни (Додаток №1), розрахунок зведеної договірної ціни та розрахунок договірних цін (Додаток №2 та Додаток №3) є невідємними частинами додаткової угоди №9.

На виконання частини вимог договору №45/07, 05.06.2010р. Підприємством (Замовник) укладено договір №18 з ТзОВ «Віктор Ко» (Підрядник). Предмет договору Підрядник бере на себе зобовязання на свій ризик, власними та залученими силами і засобами, виконати та здати Замовнику у встановлений строк земельні роботи згідно кошторисів на обєкті «Лінії електропередачі 750кВ для видачі потужностей Рівенської та Хмельницької АЕС ПС 750 кВ Київська», що розташований за адресою: Київська обл., Макарівський район, с.Наливайківка. Ціна договору становить 49 220,40грн., в т.ч. ПДВ 8 203,40грн. Згідно п.5.4 Договору визначено порядок складання та підписання акта виконаних робіт Замовником та Генпідрядником: Акт виконаних робіт в двох примірниках готує Підрядник і передає Замовнику для підписання у строк не пізніше 26 числа звітного місяця. Замовник протягом пяти днів перевіряє правильність і реальність акта і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт після підписання генпідрядного виконання Генпідрядником.

Пунктом 9.1 Договору №18 передбачено, що Підрядник за погодженням із Замовником для виконання робіт залучає субпідрядні організації і повинен забезпечувати координацію їх діяльності на будівельному майданчику. Субпідрядники не можуть змінювати зобовязань Підрядника перед Замовником.

Пунктом 16.1. Договору №18 передбачено завдання-приймання робіт після закінчення будівництва обєкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом прийняття виконаних робіт.

Окрім того, на виконання частини вимог договору №45/07, 05.06.2010р. Підприємством (Замовник) укладено договір №19 з ТзОВ «Віктор Ко» (Підрядник). Предмет договору Підрядник бере на себе зобовязання, на свій ризик власними та залученими силами і засобами, виконати та здати замовнику у встановлений строк виконання монтажних робіт по впровадженню системи охоронної сигналізації та пусконалагоджувальні роботи обладнання системи охоронної сигналізації будинку очищення замаслених стоків згідно кошторисів на обєкті «Лінії електропередачі 750кВ для видачі потужностей Рівенської та Хмельницької АЕС ПС 750 кВ Київська», що розташований за адресою: Київська обл., Макарівський район, с.Наливайківка. Ціна договору становить: виконання монтажних робіт по впровадженню системи охоронної сигналізації 81 613,20грн., в т.ч. ПДВ 13 602,20грн., виконання пусконалагоджених робіт обладнання системи охоронної сигналізації - 7 766,40грн., в т.ч. ПДВ 1 294,40грн. Згідно п.5.4 Договору визначено порядок складання та підписання акта виконаних робіт Замовником та Генпідрядником: Акт виконаних робіт в двох примірниках готує Підрядник і передає Замовнику для підписання у строк не пізніше 26 числа звітного місяця. Замовник протягом пяти днів перевіряє правильність і реальність акта і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт після підписання генпідрядного виконання Генпідрядником.

Пунктом 9.1 Договору №19 передбачено, що Підрядник за погодженням із Замовником для виконання робіт залучає субпідрядні організації і повинен забезпечувати координацію їх діяльності на будівельному майданчику. Субпідрядники не можуть змінювати зобовязань Підрядника перед Замовником.

Пунктом 16.1. Договору №19 передбачено завдання-приймання робіт після закінчення будівництва обєкту здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом прийняття виконаних робіт.

На виконання робіт згідно вищезгаданих договорів складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за вересень 2010р. (типова форма КБ-3): від 01.09.2010р., вартість будівельних робіт становить 49 220,40грн., в т.ч. ПДВ 8 203,40грн.; від 01.09.2010р., вартість будівельних робіт становить 78 718,80грн., в т.ч. ПДВ 13 119,80грн.; від 01.09.2010р., вартість будівельних робіт становить 7 130,40грн., в т.ч. ПДВ 1 188,40грн.

У вересні 2010 року ТзОВ «Віктор Ко» надало Підприємству послуги щодо виконання монтажних робіт по впровадженню підсистеми автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу та по впровадженню підсистеми охоронної сигналізації в приміщеннях. Згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт підрядні роботи за договорами № №18, 19 від 05.06.2010р. були прийняті Підприємством від ТзОВ «Віктор Ко». Приймання виконаних робіт від Виконавця оформлене відповідними належним чином оформленими документами Актами № №1, 2 від 01.09.2010р. за формою №КБ - 2в, що затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року №554 і які являються первинними обліковими документами.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, вищевказані виконані монтажні роботи, які виконало ТзОВ «Віктор Ко» згідно Договорів №№18, 19 від 05.06.2010р., Підприємство передало на виконання Договору №45/07 та Додаткової угоди №9 до цього Договору Генпідряднику КП «Електропівденьзахідмонтаж-6»в порядку п.5.4 Договорів №№18, 19 від 05.06.2010р. В свою чергу виконані роботи були передані замовнику - ЦЕС ДП НЕК «Укренерго».

Підприємством отримано податкові накладні №901002 від 01.09.2010р. на загальну суму 49220,40 грн. в тому числі ПДВ 8203,40 грн., згідно номенклатури, як це зазначено у накладній «земляні роботи»; №901003 від 01.09.2010р. на загальну суму 78 718,80 грн. в тому числі ПДВ 13 119,80 грн., згідно номенклатури «монтаж охоронної сигналізації»; №901004 від 01.09.2010р. на загальну суму 7 130,40 грн. в тому числі ПДВ 1 188,40 грн., згідно номенклатури «пусконалаголжувальні роботи охоронної сигналізації», виписані ТзОВ «Віктор Ко».

Як це зазначено в Акті перевірки та підтверджується платіжними дорученнями №74 від 28.09.2010р. на суму 48 236,00 грн., №175 від 30.09.2010р. на суму 50 000,00 грн., №176 від 01.10.2010р. на суму 34 132,20 грн., закрито актів на суму -135 069,60 грн., заборгованості по даних роботах немає.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору у ТзОВ «Віктор Ко» була в наявності ліцензія Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 479676 серії АВ від 29 травня 2009 р., видана терміном до 23 серпня 2011р.

Слід зазначити, що судом в рамках адміністративної справи №2а-5000/09/1370, рішення в якій набрало законної сили, надавалась оцінка Договору №45/07 від 17 вересня 2007 року, що укладався Колективним підприємство «Електропівденьзахідмонтаж-6»(Генпідрядник) та Приватним підприємством «Професійні системи безпеки» (Субпідрядник).

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарської операції, ТзОВ «Віктор Ко» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Роботи, який був предметом Договорів, не обмежені. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період надано податкові накладні реквізити яких відображені в акті перевірки, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту жовтня 2010 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Як пояснив представник позивача, на момент укладання договорів та приймання виконаних робіт підприємство ТзОВ «Віктор Ко» в жодних списках ДПАУ, щодо ведення ним будь-якої незаконної господарської діяльності, чи діяльності, що має такі ознаки, не значилось.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданого Підприємства, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операція з придбання позивачем у ТзОВ «Віктор Ко» вищевказаних робіт мала реальний характер.

Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.02.2011р. №0000012341/0, яким зменшено Підприємству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 8402,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, Підприємство протягом останніх дванадцяти місяців мало обсяги оподаткованих операцій більше, ніж заявлена сума до відшкодування, що становить у листопаді 8 402,00грн.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, проте з врахуванням порушень описаних в п.3.1.2 по взаємовідносинах з ТзОВ «Віктор Ко» Підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 8402,00грн., з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з поданою ПП «Професійні системи безпеки» до ДПІ у Сихівському районі м.Львова податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2010р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту складає 20 462,00 грн. Перевіркою показників, відображених в рядках 10 17 Декларації встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій: - з придбання з ПДВ на митній території України (в рядку 10.1 декларації) внаслідок придбання товарів робіт послуг для здійснення господарської діяльності підприємства; коригування податкового кредиту за рахунок отримання податкових накладних із запізненням від ТзОВ «Віктор Ко».

Згідно з поданою ПП «Професійні системи безпеки»до ДПІ у Сихівському районі м.Львова податковою декларацією з ПДВ за листопад 2010р. (вх. від 20.12.2010 р. № 101597) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів підприємства, що підлягає відшкодуванню, становить 8402,00 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено в судовому засіданні, ДПІ ставить під сумнів фактичне виконання даних договорів, та не заперечує їх оплати, не ставить під сумнів правомірність складання податкових накладних чи періоду включення їх до податкового кредиту обревізованого періоду чи факту надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування.

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168 не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168, щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана позивція суду узгоджується з правовій позиції Верховного Суду України, викладаною у Постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Постанові від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтимор» до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем ПДВ в ціні одержаних робіт, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п.7.7 ст. 7 Закону №168.

Окрім того, право на відшкодування відємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі “Інтерсплав проти України" та від 08.11.2005р. у справі «Кечко проти України» висловлено позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення.

Неправомірне не підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ порушило право власності Підприємства, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

У відповідності до ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, доведені у судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ?Професійні системи безпеки? 3,40грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 21.02.2011р. №0000012341/0, №0000022341/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ?Професійні системи безпеки? 3,40 грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 28.01.2012 року.

Головуючий - суддя /підпис/ Шинкар Т.І.

Судді /підпис/ Гулкевич І.З.

/підпис/ Кузьмич С.М.

З оригіналом згідно

Головуючий - суддя Шинкар Т.І.