Постанова № 21493049, 25.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2012 року Справа № 2а/1270/236/2012 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання Молчановій С.В.,

за участю сторін:

представника позивача головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору

ОСОБА_1, довіреність №518/08-52 від 18.01.2012,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 785,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 785,72 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Фізична особа - субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 03.08.2010 зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області та у відповідності до ст.14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97 зареєстрований в УПФУ в м.Алчевську Луганської області в якості страхувальника та платника страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17, пункту 6 статті 20 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця є календарний місяць. Відповідно до прикінцевих положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Однак, у порушення вищезазначеної норми законодавства, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не в повному обсязі сплатила страхові внески, нараховані у відповідності до розрахунків сум страхових внесків, у звязку з чим станом на 16.12.2011 за нею утворилася недоїмка зі сплати страхових внесків, яка складає 785,72 грн., внески нараховані до 01.01.2011, але станом на 01.01.2011 строк сплати даних платежів не настав, оскільки звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 01 квітня року, наступного за звітним. Згідно з частиною 3 статті 106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV Управлінням Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області на адресу відповідача була направлена направлена вимога №Ф-492 від 06.05.2011 на суму 785,72 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Суму боргу, що зазначена у вимозі, відповідач у встановленому законом порядку не оскаржив та у 10-денний термін у повному обсязі не сплатив. Відповідно до абз.8 ч.3 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплтау недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Оскільки відповідач ухиляється від сплати заборгованості до Пенсійного фонду України в добровільному порядку, позивач просив стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 785,72 грн. у судовому порядку на свою користь.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (а.с.14,15), про причини неприбуття суду не доповів, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог. Так, 20.01.2012 на адресу Луганського окружного адміністративного суду повернулось поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження по справі, направлене на адресу відповідача. Згідно довідки поштового відділення причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

У судовому засіданні встановлено, що фізична особа - субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 03.08.2010 зареєстрована в якості субєкта підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області за реєстраційним номером №2384000 0000 006620 (а.с.5-6) та перебуває на обліку в УПФУ в м.Алчевську Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, який обрав особливий спосіб оподаткування фіксований податок.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинна нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями зі сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є календарний місяць.

Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення”Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(в редаціїї Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для даної категорії осіб становить в липні-вересні по 294,82 грн., жовтні-листопаді по 301,12 грн. і у грудні - 306,10 грн. щомісяця.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно звіту від 28.03.2011 року про суми нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування ФО-СПД, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2010 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок) та сплачувала страхові внески відповідно до підпункту 4 пункту 8 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”), нараховано страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 1497,98 грн., з яких останнім фактично в добровільному порядку сплачено кошти на суму 616,64 грн. (а.с.9-10).

Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни повністю не сплачена, внаслідок чого за ним рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік, яка станом на 16.12.2011 складає 785,72 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.11), карткою особового рахунку платника фіксованого податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.04.2011 по 24.01.2012 (а.с.17).

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” 30.06.2011 позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом була надіслана вимога від 06 травня 2011 року №Ф-492 про сплату боргу на суму 785,72 грн. (а.с.7). Відповідачем вказана вимога отримана не була, конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.8).

На час розгляду справи даних про оскарження позивачем зазначеної вимоги в судовому порядку, або про її узгодження з УПФУ в м.Алчевську Луганської області у суду не має, а тому, вона є чинною на момент розгляду справи.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість (недоїмку) зі сплаті страхових внесків за 2010 рік у розмірі 785,72 грн. не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (який набув чинності з 01.11.2011) від сплати судового збору звільнений, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 25 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 січня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 785,72 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області (місцезнаходження: 94204 Луганська область, м.Алчевськ, вул.Ленінградська, буд.43; р/р 25605301727 у ЛОУ Ощадбанку України, МФО 304665, ідентифікаційний код 21792347) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 785 грн. 72 коп. (сімсот вісімдесят п'ять гривень 72 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 30 січня 2012 року.

<Текст >

СуддяО.О. Цицюра