Постанова № 21492921, 25.01.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року Справа № 1170/2а-4587/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.

представників сторін:

позивача Тищенко Н.М.

відповідача Максимчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кіровоградський хлібозавод»

до відповідача: Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградський хлібозавод»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 0000742310 від 27.07.2011 року, яким ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 194982,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 17545,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.

Спеціалістами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»(код ЄДРПОУ 05399805) з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Образ»(код ЄДРПОУ 13760586) за період з 01.12.2010 року по 31.10.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.04.2011 року за № 35/23-1/05399805.

В ході перевірки було встановлено наступні порушення з боку позивача:

1) пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 70174,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року суму ПДВ 70174,00 грн.;

2) пп.198.3 пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 124808,00 грн., в тому числі за січень 2011 року суму ПДВ 124808,00 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року за № 0000342310, яким позивачеві визначено податкове зобовязання в розмірі 194982,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 48746,00 грн.

Дане рішення було оскаржено до ДПА у Кіровоградській області, а потім до ДПС України.

За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України №3252/10-2515 від 07.10.2011 року податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ та рішення ДПА в Кіровоградській області залишено без змін, а скарга без задоволення.

Позивач вважає дане рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Відповідно до змісту поданого до суду заперечення, Кіровоградською ОДПІ позов не визнається у повному обсязі, в звязку з тим, що позивачем не дотримано вимог Податкового кодексу України, оскільки до сум ПДВ, належних до бюджетного відшкодування, включено ПДВ по операціях, які не підтверджуються фактом надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету платниками податку за ланцюгом постачальників операцій з відповідним товаром, а саме - обєкти оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, на думку відповідача, відсутні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки АА № 018369 з ЄДР підприємств та організацій України /т.1 а.с. 89,90/ публічне акціонерне товариство «Кіровоградський хлібозавод»зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради, та діє на підставі статуту /т.1 а.с.67-88/.

Кіровоградською ОДПІ 12.04.2011 року за вихідним № 11104/10/23-30 направлено позивачу запит /т.2 а.с. 56/ "Про надання пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ТОВ ВКФ «Образ»з 01.12.10 р. по 31.01.11 р., на який надано відповідь /т.2 а.с. 57/.

Згідно акту перевірки, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України «за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».

В судовому засіданні встановлено, що лист про надання інформації надіслано 12.04.2011 року, при цьому наказ на перевірку від 12.04.2011 року, що є порушенням пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу Кіровоградської ОДПІ від 12.04.2011 року №930 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»(код ЄДРПОУ 05399805) з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Образ»(код ЄДРПОУ 13760586) за період з 01.12.2010 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт від 13.04.2011 року за № 35/23-1/05399805 ) /т.1, а.с.18-35/.

В зазначеному акті Кіровоградською ОДПІ зроблено висновок про порушення позивачем:

1) пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 70174,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року суму ПДВ 70174,00 грн.;

2) пп.198.3 пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 124808,00 грн., в тому числі за січень 2011 року суму ПДВ 124808,00 грн. /акт перевірки від 13.04.2011 року за № 35/23-1/05399805; т.1,а.с. 34/

Згідно з поданими позивачем до податкового органу податковим деклараціям з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку складає:

- за 2010 року - 48588,00 грн. (податкова декларація від 20.01.2011 року );

- січень 2011 року -51472,00 грн. (податкова декларація від 21.02.2011 року).

Згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів спеціалістами Кіровоградської ОДПІ було встановлено, що ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ ВКФ «Образ»ПДВ в сумі 194982,14 грн. , а саме:

- грудень 2010 року суму ПДВ 70173, 81 грн.;

- січень 2011 року суму ПДВ 124808,00 грн.

Актом Кіровоградської ОДПІ від 11.04.2011 року № 36/23-30/13760586 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ ВКФ «Образ»(код ЄДРПОУ 13760586) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, встановлено, що ТОВ ВКФ «Образ»порушено ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ВКФ «Образ»при придбанні та продажу товарів (послуг) /т.1,а.с.49-56/.

Так, операції ТОВ ВКФ «Образ»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничоскладських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи викладене вище, спеціалістами Кіровоградської ОДПІ зроблено висновок, що правочини, укладені ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»та ТОВ ВКФ «Образ»не спричиняли реального настання юридичних наслідків.

27 липня 2011 року Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000742310/ т.2 а.с.90/.

Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договорів купівлі-продажу від 01.01.2010 року та від 01.01.2011 року /т. 1 а.с. 107-110/ між ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»та ТОВ ВКФ «Образ».

Зобовязання за договорами між ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»та ТОВ ВКФ «Образ»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується первинними документами:

- видатковими накладними /т. 1 а.с. 115-135, 161-171, 192-193, 206-210/,

- податковими накладними /т. 1 а.с. 136-156, 172-182, 194-195, 211-215/,

- рахунками /т. 1 а.с. 232,234,236,238-239,241,243,245-246,248-250, т.2 а.с. 2,4,6,8,10-11,13-14,16,18-19,21,43-50 /,

Оплата товару була проведена згідно умов п.3 договорів купівлі - продажу, на підтвердження чого надані платіжні доручення /т.1 а.с. 231,233,235,237,240,242,244,247, т.2 а.с. 1,3,5,7,9,12,15,17,20,27-42/.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано звіт про рух ТМЦ по складах /т. 1 а.с. 111-114, 157-160, 183-191,196-205/.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобовязаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»та ТОВ ВКФ «Образ»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що Кіровоградською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомленнярішення №0000742310 від 27.07.2011 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В звязку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі в сумі 28,23грн.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000742310 від 27.07.2011 року, яким ПАТ «Кіровоградський хлібозавод»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 194982,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 17545,00 грн.

Стягнути на користь ПАТ «Кіровоградський хлібозавод» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом