Ухвала суду № 21492699, 27.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про відмову у відкритті провадження

27 січня 2012 року № 2а-446/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратура Яготинського району Київської області

про скасування протесту прокурора, -

ВСТАНОВИВ:

          26 січня 2012 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до прокуратури Яготинського району Київської області про скасування протесту прокурора.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що протест прокуратури Яготинського району від 31 серпня 2011 року на рішення Супоївської сільської ради від 29 липня 2008 року є протиправним і підлягає скасуванню.

З позовної заяви вбачається, що 15 грудня 2009 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ЯИ № 784678 для ведення особистого селянського господарства.

Державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий на підставі рішення Супоївської сільської ради Яготинського району 15 сесії 5 скликання № 153 від 29 липня 2008 року. Цим рішенням було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1

31 серпня 2011 року за № 2697 прокуратурою Яготинського району Київської області було внесено протест на рішення Супоївської сільської ради № 153 від 29 липня 2008 року.

Протест прокуратури мотивований тим, що відповідно до отриманої інформації з управління земельних ресурсів в Яготинському районі земельна ділянка вказана у рішенні сільської ради до передачі у власність ОСОБА_1 відповідно до форми 6-зем відносилась до земель загального користування.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

У зв’язку з цим, прокурор вимагає скасувати рішення Супоївської сільської ради від 28 липня 2008 року № 153.

З відповіді прокуратури Київської області від 17 листопада 2011 року № 05/3-501 вих-11 встановлено, що вказаний протест 8 вересня 2011 року Супоївською сільською радою був задоволений.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на приписи вказаної правової норми, розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку про те, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

Юрисдикція адміністративних судів згідно із частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації. Обов’язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Листом № 3.2-2005 від 26 грудня 2005 року Верховний Суд України роз’яснив, що «справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта».

Відповідно до статті 21 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Таким чином, з аналізу зазначених норм права слідує, що протест прокурора не є рішенням суб’єкта владних повноважень, який має обов’язкову силу для виконання, він не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, крім обов’язку відповідного органу щодо його розгляду. При цьому Закон не позбавляє особу, якій принесено протест, дискреційності її повноважень, оскільки в неї залишається право прийняти за наслідками розгляду протесту відповідне рішення на власний розсуд або не приймати його взагалі. Правові наслідки такої поведінки кореспондуються з передбаченим Законом правом прокурора на звернення до суду з позовом про визнання опротестованого акта незаконним.

Отже, в такому випадку протест прокурора не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Тобто, протест прокурора це документ, яким прокурор звертає увагу службових осіб на порушення ними вимог законодавства, на думку прокурора. Законодавство не вимагає його безумовного виконання, не передбачає обов’язку його виконання, а лише передбачає обов’язок його розглянути, та надає право його відхилити.

Таким чином, орган, якому скеровано протест, зобов’язаний його розглянути і прийняти рішення про задоволення або відхилення протесту. В разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду у прокурора виникає право звернутися із відповідним позовом до суду. Протест, сам по собі, не тягне виникнення, зміну або припинення прав та обов’язків і не є актом індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки для нього.

Оскільки прокурор Яготинського району під час внесення оскаржуваного протесту не здійснював щодо позивача владних управлінських функцій у земельних правовідносинах, суддя вважає, що справа не має ознак справи адміністративної юрисдикції.

Слід звернути увагу, що зазначений вище протест прокурора Супоївська сільська рада задовольнила і прийняла рішення від 8 вересня 2011 року «Про скасування рішення Супоївської сільської ради від 29 липня 2008 року № 153».

Саме це рішення вплинуло на права та інтереси позивача. Відтак, скасування протесту прокурора не захистить прав та інтересів позивачів без скасування рішення ради. Суд вважає, що захист прав та свобод позивача у зв’язку із скасування рішення від 28 липня 2008 року № 153 повинен здійснюватися саме шляхом оскарження рішення ради за наслідками розгляду протесту прокурора, а не протесту, як окремого акту.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суди розглядають спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. А відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред’явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Таким чином, якщо предметом позову є скасування протесту прокурора, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкрите провадження у справі належить закривати на підставі пункту 1 частини першої статті 157 зазначеного Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Водночас, оглянувши квитанцію про сплату судового збору № ПН4147, встановлено, що код отримувача вказаний невірно. Так, у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про судовий збір» з 01 листопада 2011 року вводяться нові реквізити для сплати судового збору. Так, код отримувача, який необхідно було вказати - 24074109.

Отже, оскільки відсутні відомості про зарахування вказаної суми до спеціального фонду Державного бюджету України, судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовомОСОБА_1 допрокуратури Яготинського району Київської областіпро скасування протесту прокурора.

2. Роз’яснити позивачу, що відповідно до частини п’ятої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.          

Суддя                                                             Шевченко А.В.