Постанова № 21492677, 25.01.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 року 2а-5627/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Кравчук Т.О.,

за участю:

представника позивача - Ганенка Р.А.,

представника відповідача - Маковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Клавдієвське лісове господарство»

до Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" з позовом до Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 №0001022300/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 75262,50грн., з яких: 60210,00 грн. - за основним платежем; 15052,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкового зобовязання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Приватному підприємству "Форестер груп" у складі ціни за отримані експедиційні послуги. За твердженнями посадових осіб податкового органу, господарські операції позивача з оплати експедиційних послуг є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки ніякі послуги фактично не надавалися: виконавець послуг - Приватне підприємство "Форестер груп" не має необхідних умов для здійснення відповідної підприємницької діяльності, в нього відсутні основні фонди (транспортні засоби, торговельне обладнання тощо) та трудові ресурси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з придбання експедиційних послуг між ним і Приватним підприємством "Форестер груп" мали реальний характер і це підтверджуються документально: документами, що підтверджуються юридичний статус контрагента; договором експедирування; платіжними дорученнями на оплату послуг; актами прийому-здачі робіт з транспортної експедиції лісопродукції; товарно-транспортними накладними; бухгалтерськими звітами; податковими накладними тощо. На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" є юридичною особою, що зареєстрована 11.06.1997 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області з 02.07.1997 за №272, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 19.09.1997 (свідоцтво № 13597144).

У жовтні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством "Форестер груп", їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, серпень, вересень 2010 року (акт перевірки від 13.10.2011 №699/23-00992065).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у незаконному завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 60210,00 грн., у тому числі за червень 2010 року на суму 1045,00 грн., за серпень 2010 року - на суму 21797,00 грн., за вересень 2010 року - на суму 37368,00 грн.

Вказані порушення повязуються з отриманням позивачем від Приватного підприємства "Форестер груп" експедиційних послуг у червні, серпні, вересні 2011 року.

Посадові особи податкового органу стверджують, що договір експедиції, укладений між позивачем і Приватним підприємством "Форестер груп", є угодою, вчиненою вказаними особами без мети реального настання правових наслідків, тобто є нікчемним правочином.

Як зазначено в акті перевірки від 13.10.2011 №699/23-00992065 (а.с. 18, 19), Приватне підприємство "Форестер груп" не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з надання експедиційних послуг на користь позивача, оскільки воно не має необхідних умов для здійснення відповідної підприємницької діяльності: в нього відсутні основні фонди (транспортні засоби, торговельне обладнання тощо), трудові ресурси (чисельність працюючих - три особи).

Крім того, за даними Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області цей контрагент позивача мав взаємовідносини з іншою юридичною особою Приватним підприємством "ВКФ "Травень", яке при значних обсягах операцій з поставки товарів (робіт, послуг) є відсутнім за місцезнаходженням та не має фактичної можливості ефективно здійснювати підприємницьку діяльність: в нього відсутні основні фонди, виробничі потужності та трудові ресурси.

З наведеної інформації посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області зробили висновок про нікчемність договору експедирування, укладеного між Державним підприємством "Клавдієвське лісове господарство" та Приватним підприємством "Форестер груп", та неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Приватному підприємству "Форестер груп" у складі ціни за надані послуги.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2011 №0001022300/0, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 75262,50грн., з яких: 60210,00 грн. - за основним платежем; 15052,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час судового розгляду судом встановлено, що Приватне підприємство "Форестер груп" є юридичною особою, що зареєстрована 16.04.2009 Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вказана юридична особа станом на 09.12.2011 є зареєстрованою, статус відомостей підтверджено, записи про відсутність за місцезнаходженням - відсутні.

Приватне підприємство "Форестер груп" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.06.2009 (свідоцтво від 08.05.2009 №100225264).

Основними видами діяльності Приватного підприємства "Форестер груп" за КВЕД є: організація перевезення вантажів, складське господарство, транспортне оброблення вантажів, оптова торгівля деревиною тощо.

У червні 2010 року між Державним підприємством "Клавдієвське лісове господарство" (замовник) та Приватним підприємством "Форестер груп" (експедитор) укладено договір експедирування від 20.06.2010 № 12/10, згідно з яким експедитор зобовязувався за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, повязаних з перевезенням вантажів від складу замовника до пункту призначення в місті Білгород-Дністровський.

У період з червня по грудень 2010 року позивач отримав від Приватного підприємства "Форестер груп" експедиційні послуги на загальну суму 733558,65 грн., у тому числі ПДВ 122259,79 грн.

Оплата послуг здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника. Так, згідно з копіями платіжних доручень позивач у період з червня по грудень 2010 року в оплату за надані послуги перерахував на рахунок Приватного підприємства "Форестер груп" кошти на загальну суму 1733558,65грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Судом встановлено, що транспортування лісопродукції від складів позивача до місця призначення здійснювалось Приватним підприємством "Форестер груп" як автотранспортним підприємством. Копії реєстрів вивозу лісопродукції, а також товарно-транспортних накладних були досліджені судом у судовому засіданні та долучені о матеріалів справи.

Факт надання експедиційних послуг оформлювався шляхом щомісячного складання актів приймання-здачі робіт з транспортної експедиції лісопродукції, що підписувались уповноваженими особами позивача та експедитора.

Згідно з копіями реєстрів вивозу лісопродукції, копіями товарно-транспортних накладних, копіями актів приймання-здачі робіт з транспортної експедиції лісопродукції, досліджених у судовому засіданні, Приватне підприємство "Форестер груп" надало позивачу експедиційні послуги на загальну суму 733558,65 грн., у тому числі ПДВ 122259,79 грн.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни наданих експедиційних послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Форестер груп" сім податкових накладних на загальну суму 733558,65 грн., у тому числі ПДВ 122259,79 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до Податкових декларацій з податку на додану вартість.

З даних акта перевірки (а.с. 23) убачається, що позивач задекларував відємне значення податку на додану вартість в сумі 167766,00 грн., в тому числі за червень 2010 року у сумі 74005,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 22402,00 грн., за вересень 2010 року - в сумі 71359,00 грн. та заявило до бюджетного відшкодування суму 166391,00 грн., у тому числі за липень 201 року у сумі 74005, 00 грн., за вересень 2010 року - у сумі 21027,00 грн., за жовтень 2010 року - у сумі 71359,00 грн.

Частину сум податку на додану вартість у сумі 166391,00 грн. позивачу повернуто на його рахунок.

Однак, як вже зазначалось, за результатами перевірки позивачу донараховано зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 60210, 00 грн., у тому числі за червень 2010 року - у сумі 1045,00 грн., за серпень 2010 року - у сумі 21797,00 грн., за вересень 2010 року - у сумі 37368,00 грн. у звязку із здійсненням господарських операцій з Приватним підприємством "Форестер груп".

Відносно вказаних сум податку на додану вартість, що були включені до складу податкового кредиту та заявлені до бюджетного відшкодування, податковим органом й було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем Приватному підприємству "Форестер груп" у складі ціни за надані експедиційні послуги на підставі договору, який податковий орган вважає нікчемним правочином. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про відсутність факту надання експедиційних послуг ("безтоварність" господарської операції), тобто відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання експедиційних послуг, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт надання експедиційних послуг позивачу з боку Приватного підприємства "Форестер груп" та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність експедиційного договору, укладеного між позивачем і Приватним підприємством "Форестер груп", є безпідставним.

У контексті оцінки взаємовідносин Приватного підприємства "Форестер груп" з іншими юридичними особами та твердженнями податкового органу про нікчемність господарських операцій за "ланцюгом постачання" суд зазначає наступне. Будь-яка послуга, на відміну від товару, в принципі не може передаватися по ланцюгу постачання. Таким чином, взаємовідносини Приватного підприємства "Форестер груп" з іншими юридичними особами судом до уваги не приймаються.

Крім того, взаємовідносини Приватного підприємства "Форестер груп" з іншими юридичними особами не мають значення для даної справи, адже виходять за межі предмету доказування та стосуються правовідносин, які виникли між особами, які не беруть участі в даній справі, їх прав та обовязків.

При цьому суд також зазначає, що обовязок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного закон6одавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З приводу визначення позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 28.10.2011 №0001022300/0, згідно з яким Державному підприємству "Клавдієвське лісове господарство" збільшено грошове зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 75262,50грн., з яких: 60210,00 грн. - за основним платежем; 15052,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 січня 2012 р.