Постанова № 21492635, 19.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 року 2а-5743/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., суддів Леонтовича А.М., Спиридонової В.О., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Савицький О.Д.,

від відповідача Літвінов О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс

/Україна/»

доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

проскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/»з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень рішень від 16.03.2010 № 0000012600/0 та від 26.05.2010 № 0000012600/01.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте як стверджує позивач, податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними виписаними контрагентами ТОВ «Ленд-Плюс», ПП «Азимут-Трейд»та ТОВ «Оптова Компанія «Ресурси», а тому на думку, позивача, податковий орган неправомірно донарахував підприємству податок на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень пояснив, що перевіркою господарської діяльності позивача встановлено, що підприємство у перевіряємий період не мало власних та орендованих складських приміщень та холодильних установок, в яких можливе зберігання придбаних у контрагентів морепродуктів, до перевірки не надано товаросупровідних документів, а саме товарно-транспортних накладних, що засвідчують факт перевезення товару від продавця до покупця. Також, згідно наявних даних бази АІС податкового органу, контрагенти позивача мають середню кількість працюючих 1 особа, а згідно з даними декларацій з податку на прибуток підприємств у рядку «сума амортизаційних відрахувань»показники відсутні.

Крім того, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що згідно з висновками судово-почеркознавчих експертиз первинних бухгалтерських документів контрагентів ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, вказані документі підписані не посадовими особами даних підприємств, а іншими особами.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит на підставі первинних бухгалтерських документів виписаних контрагентами позивача, оскільки вказані документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

У березні 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс /Україна/»щодо підтвердження відомостей, від осіб, яки мали правові відносини з платником податків: ТОВ «Ленд-Плюс»за період жовтень 2008 року, ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»за період листопад-грудень 2008 року та ПП «Азимут-Трейд»за період серпень 2006 року квітень 2008 року, за результатами якої складено Акт від 05.03.2010 № 397/23-1/32878486 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ТОВ «Ленд-Плюс»укладено договори поставки від 24.04.2008 № 09/02-08 та від 14.05.2008 № 14/05-08/Д, предметом яких була поставка сировини для виробництва харчових продуктів на суму 5905221,44 грн. Суми податку на додану вартість (984203,58 грн.) за податковими накладними, виписаними від даного контрагента, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду за травень-жовтень 2008 року.

Під час перевірки було отримано службову записку ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 05.08.2009 № 2408/7/26-34, згідно з якою за результатами оперативно-розшукових заходів відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_3 засновника та директора ТОВ «Ленд-Плюс». Вказаний громадянин пояснив, що особисто жодного разу не складав, не підписував та не подавав до податкового органу звітність вказаного підприємства, печатку не отримував. Відносно господарських операцій з ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»нічого не знає, тому просив слідчі та судові органи визнати недійсними установчі документи ТОВ «Ленд-Плюс»з моменту їх складання та анулювати Свідоцтво платника податку на додану вартість.

Також перевіркою встановлено, що між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»укладено договір поставки від 31.10.2008 № 15/02-08, предметом якого була поставка сировини для виробництва продуктів харчування на суму 5541135,59 грн.

Суми на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента (923522,60 грн.) включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, який відповідає декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року.

Згідно службової записки ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 05.08.2009 № 2408/7/26-34, за результатами оперативно-розшукових заходів відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_4 засновника та керівника ТОВ «Оптова компанія «Ресурси». Вказаний громадянин пояснив, що ніколи не підписував, не подавав та не складав звітність до податкового органу, бухгалтерські документ не підписував та не скріплював печаткою даного підприємства. Про господарські операції «Оптова компанія «Ресурси»з ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»нічого не відомо.

Крім того, перевіркою встановлено, що у серпні 2006 року між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ПП «Азимут-Трейд»укладено договір поставки від 07.08.2006 № 118/6, предметом якого була поставка сировини для виробництва продуктів харчування на суму 2554449,00 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента (420741,50 грн.) включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У ході перевірки виявлено, що середня кількість працюючих на вказаному підприємстві за 2006-2008 роки становить 1 особа, Додаток К1 до податкової декларації з податку на прибуток в 2006-2008 із зазначенням власних основних фондів не подавався.

Службовими записками ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 05.08.2009 № 2408/7/26-34 та від 03.11.2009 № 26-31/7/3391 повідомлено, що в рамках розслідування кримінальної справи прийнято постанови про призначення почеркознавчих експертиз податкових накладних по взаємовідносинам ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»з ТОВ «Ленд-Плюс», ПП «Азимут-Трейд»та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси».

Так, згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз від 05.11.2009 № 10113, від 05.11.2009 № 10114 та від 04.12.2009 № 10115, встановлено, що підписи від імені посадових осіб ТОВ «Ленд-Плюс», ПП «Азимут-Трейд»та ТОВ «Оптова Компанія Ресурси»на податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит вчинено не посадовими особами вказаних підприємств, а іншим особами з наслідуванням їх підпису.

У звязку з цим податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у сумі 2328160,66 грн. та завищення значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 307,00 грн.

На підставі Акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2010 № 00000012600/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3391803,99 грн., з яких 2261202,66 грн. основного платежу та 1130601,33 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Непогоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 21.05.2010 № 2941/10/25-010/10, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 16.03.2010 № 00000012600/0, - без змін.

В результаті чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010 № 00000012600/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3391803,99 грн., з яких 2261202,66 грн. основного платежу та 1130601,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи рішення податкового органу неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах даної справи наявна належним чином засвідчена копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-3097/09 у справі за позовом ДПІ у Вишгородському районі Київської області до ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ТОВ «Ленд-Плюс»про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами. У даному судовому рішенні суд надав відповідну правову оцінку договору від 24.04.2008 № 09/02-08, укладеному між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ТОВ «Ленд-Плюс»і встановив, що ТОВ «Ленд-Плюс»не мало виробничих потужностей технічних, технологічних, фізичних можливостей для здійснення переліку необхідних для виконання договору дій: завантаження-розвантаження, зберігання, транспортування, упакування для продуктів харчування в обумовлених обсягах. Зазначений обсяг робіт не міг бути здійснений без достатніх ресурсів, як трудових, так і матеріальних.

Вказаним судовим рішення, яке набрало законної сили, встановлено нікчемність укладеної між позивачем та ТОВ «Ленд-Плюс»угоди щодо поставки сировини для продуктів харчування від 24.08.2008 № 09/02-08 та стягнуто з ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ТОВ «Ленд-Плюс»до Державного бюджету 5914221,44 грн.

Відносно господарських операцій здійснених позивачем з ТОВ «Оптова Компанія «Ресурси»та ПП «Азимут Трейд», судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розслідування кримінальної справи № 63-2620 органами податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та ДПІ у Вишгородському районі Київської області вилучено первинні бухгалтерські документи ТОВ «Ленд-Плюс», ТОВ «Оптова Компанія Ресурси»та ПП «Азимут-Трейд»по взаємовідносинам з ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/», про що свідчать дані наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій протоколів виїмок від 30.04.2009, від 13.05.2009, від 09.10.2009 та від 12.10.2009.

У звязку цим, суд ухвалою від 23.09.2011 витребував від податкових органів належним чином засвідчені копії вилучених документів, які були надані суду.

Як було вказано, під час перевірки господарської діяльності позивача, податковим органом відібрано пояснення у засновників та директорів ТОВ «Ленд-Плюс»та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначили, що не мають відношення до господарської діяльності їхніх підприємств з ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/», бухгалтерську та податкову звітність до податкового органу не подавали, документів печатками підприємств не засвідчували.

Судом встановлено, що під час перевірки відповідачем отримано службові записки ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 05.08.2009 № 2408/7/26-34 та від 03.11.2009 № 26-31/7/3391 про винесення органом податкової міліції постанов про призначення судово-почеркознавчих експертиз.

Як вбачається з висновків судово-почеркознавчих експертиз Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за матеріалами кримінальної справи № 63-2620, від 05.11.2009 № 10113, від 05.11.2009 № 10114 та від 04.12.2009 № 10115, копії яких наявні в матеріалах справи, підписи вчинені від імені ОСОБА_3 (директора та засновника ТОВ «Ленд-Плюс»), ОСОБА_4 (директора та засновника ТОВ «Оптова компанія «Ресурси») та ОСОБА_5 (директора ПП «Азимут-Трейд») на податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, вчинені не вказаними особами, а іншими особами, з наслідуванням їх підписів.

Тобто, експертна установа встановила, що підписи посадових осіб контрагентів позивача вчинені іншими особами, а тому є підробленими.

Таким чином, вказані обставини свідчать про порушення вимог статті 207 Цивільного кодексу України та статтей 1 і 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Також, суд звертає увагу, що під час перевірки позивачем не надано податковому органу документи, що підтверджують факт транспортування товару (товарно-транспортних накладних, угод з перевізниками, тощо).

Крім того, під час судового розгляду справи, ухвалою від 23.09.2011 суд витребував від податкових органів податкові декларації з податку на прибуток підприємств та звітностей за формою 1ДФ за період квітень-жовтень 2008 року ТОВ «Ленд-Плюс», ТОВ «Оптова Компанія Ресурси»та ПП «Азимут-Трейд».

На виконання ухвали суду, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області надано суду належним чином засвідчені копії звітності ПП «Азмиту-Трейд»форми 1 ДФ за ІІ квартал 2008, згідно з якою на вказаному підприємстві працює 1 (одна) особа, а також податкових декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал та півріччя 2008 року, згідно з якими суми амортизаційних відрахувань (рядок 07 К1) даного підприємства відсутні.

Згідно наданих відповідачем суду копії податкового розрахунку комунального податку за квітень 2008 року, декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2008 року по ТОВ «Оптова Компанія Ресурси», даний контрагент позивача у вказаних періодах не нараховував комунального податку, а кількісний склад працівників підприємства становить 1 (одна) особа.

Відповідно до податкового розрахунку комунального податку ТОВ «Ленд-Плюс»за лютий 2008 року, кількісний склад працівників даного підприємства також становить 1 (одна) особа. При цьому, сума амортизаційних відрахувань (рядок 07 К1) з податку на прибуток підприємств згідно податкової декларації за 2008 рік відсутня.

Вказане свідчить про те, що у контрагентів позивача були відсутні трудові ресурси та основні засоби і виробничі потужності для виконання господарських зобовязань, укладених з ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/», які б підтверджували реальність виконання господарських операцій.

Отже, встановлені за результатами проведеної перевірки податковим органом порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»призвело до заниження ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»сум податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальникам товару без документального підтвердження фактичного виконання правочинів.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..

Головуючий Суддя Панова Г. В.

Судді Леонтович А.М.

Судді Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24 жовтня 2011 року.