Постанова № 21491977, 21.10.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2609/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Войтовича В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбанкмеблі» (далі позивач, ТзОВ «Спецбанкмеблі») звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Ківерцівська МДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2011 року №0000112301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 274312,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки товариства щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», не відповідають фактичним обставинам справи. Так, 01 жовтня 2010 року між ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» та ТзОВ «Спецбанкмеблі» був укладений договір №119 на поставку товарів, відповідно до якого сторони виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку. Позивач вважає що в його діях відсутні порушення Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, що сформований за наслідками господарських операцій із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», оскільки податковий кредит підтверджений виписаними на адресу ТзОВ «Спецбанкмеблі» податковими накладними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі» встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 274311 грн. за січень 2011 року. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року встановлено його завищення на суму 274311 грн., оскільки в ході перевірки було встановлено, що субєкт господарювання здійснював операції з придбання товаро-матеріальних цінностей на митній території України від ЗАТ НВП «Укрзахіденерго». Згідно акту ДПІ у Сихівському районі м.Львова позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобовязання по податку на додану вартість за січень 2011 року встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, здійснених ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» при придбанні та продажу товарів (послуг). В ході перевірки не встановлено фактів передачі товару в порушення вимог ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України. Податковий орган також прийшов до висновку, що у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» відсутні обєкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст.185 Податкового кодексу України. Враховуючи вказані обставини, Ківерцівська МДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Спецбанкмеблі» податкового кредиту по операціях із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» внаслідок укладення нікчемного правочину з даним контрагентом, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2011 року адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Спецбанкмеблі».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №268/2301/35055341 від 12.05.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі» з питання правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту при взаєморозрахунках із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року було встановлено порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 274311 грн. за січень 2011 року. (а.с.7-26).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2011 року №0000112301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 274312,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 274311,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.) (а.с.27).

Позивач оскаржував прийняте Ківерцівською МДПІ податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак ДПА у Волинській області та ДПА України своїми рішеннями від 30.06.2011 року та 07.09.2011 року відповідно залишили скарги товариства без задоволення (а.с.29-33).

Разом з тим, з акту перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі» вбачається, що висновок податкового органу про завищення товариством податкового кредиту за січень 2011 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» на придбання товарів, Ківерцівською МДПІ визнаний нікчемним внаслідок того, що господарські операції ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» не спричиняють реального настання правових наслідків, не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що в свою чергу встановлено актом позапланової перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Однак, суд не погоджується з такими висновками Ківерцівської МДПІ з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 01 жовтня 2010 року між ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (постачальником) та ТзОВ «Спецбанкмеблі» (покупцем) було укладено договір №119, відповідно до якого постачальник зобовязувався систематично поставляти покупцю визначений у товарних накладних товар, а покупець зобовязувався приймати товар та оплачувати його (а.с.34-35).

На виконання вказаного договору ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» протягом січня 2011 року здійснило поставку товаро-матеріальних цінностей позивачу (кромка, метал, алюмінієві контрукції тощо), що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними (а.с.36-49). Розрахунки за придбаний товар позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», що в свою чергу підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.50-52). Загальна сума поставок за січень 2011 року становить 1645864,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 274310,70 грн., яке включене товариством до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Подакткового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права податковим законодавством чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, які позивач вконав в повному обсязі.

З огляду на те, що ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» на момент виписки податкових накладених в адресу ТзОВ «Спецбанкмеблі» було зареєстрованим платником ПДВ, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.55), тому податковий кредит, сформований товариством на підставі господарських операцій із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», є підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Суд вважає, що Ківерцівською МДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ТзОВ «Спецбанкмеблі» придбавало у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» товари.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень. Крім того, факт товарності даної господарської операції підтверджується актами про приймання матеріалів та журналом реєстрації доручень, з якого вбачається, що ТзОВ «Спецбанкмеблі» видавало доручення ОСОБА_2 на отримання ТМЦ від постачальника ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» (а.с.103-120).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти про приймання матеріалів) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як вбачається з акту №580/23-408/34558872 від 31.03.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобовязання по податку на додану вартість за січень 2011 року, що була проведена ДПІ у Сихівському районі м.Львова, податковий орган встановив порушення даним підприємством ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, здійснених ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» при придбанні та продажу товарів (послуг). В ході перевірки не встановлено фактів передачі товару в порушення вимог ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України, внаслідок чого встановлено вісутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, зменшено податковий кредит на суму 3056741,00 грн. та податкове зобовязання на суму 1682517,70 грн. (а.с.76-84). До таких висновків податковий орган прийшов з огляду на те, що субєкт господарювання відсутній за місцем знаходження, у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, при перевірці не було надано первинних документів, які мали вплив на формування показників декларацій з податку на додану вартість.

Однак, актом перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» не конкретизовано, які саме операції здійснювало дане підприємство, як і не наведено жодних доказів того, що вчинені даним підприємством господарські операції не мають реального характеру.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про можливі порушення ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Ківерцівської МДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні. При цьому суд враховує і ту обставину, що при здійсненні перевірки податковим органом не досліджувався факт поставки товару, наявність його залишків на складі на момент перевірки.

Разом з тим, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Ківерцівською МДПІ в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції, оскільки висновки податкового органу базуються лише на акті перевірки ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», в якому ДПІ у Сихівському районі м.Львова прийшла до висновку про нікчемність правочинів, укладених зазначеним контрагентом позивача.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Ківерцівської МДПІ, викладених у акті позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі», з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобовязання з ПДВ в сумі 274312,00 грн. слід скасувати як протиправне.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 01 червня 2011 року №0000112301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 26 жовтня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій