Постанова № 21491366, 31.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

31 січня 2012 р. <Текст >Справа №2а-15972/11/0170/13 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "Арсенал" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_2, довіреність №1 від 10.01.12,

представника відповідача-ОСОБА_1, довіреність №11/10 від16.03.11.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання неправомірними дії посадових осіб ДПІ в м. Сімферополі та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2011 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”). Як зазначено у статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України (далі ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Як зазначено у статті 4 ПК податкове законодавство ґрунтується на принципах рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Підприємство "Арсенал" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради, запис про державну реєстрацію № Ю0010122 від 22.01.1999, ЄДРІІОУ 30266750.

На підставі ст. 20 п.п, 78.1.1, п.78.1 ст. 78, ст.79, гл. 8 розділу II Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-УІ, наказу №1329/23-4 від 27.04.2011 виданого ДІЛ в м. Сімферополі, головним державним податковим ревізором- інспектором, ратником податкової служби III рангу відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в м. Сімферополі Башинською Ю.С. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства «Арсенал» з питань взаємовідносин з ПП «Базис Торг» за грудень 2010.

Повідомлення №17480/10/23-4 від 27.04.2011 та копії наказу №1329/23-4 від 27.04.2011 органу ДПС направлені поштою з повідомленням директору відправлені поштою з повідомленням директору Минасову М.Г. 29.04.2011.

За результатами перевірки було складено акт від 04.05.2011 №5550/23-23-4/30266750 (далі Акт перевірки) та встановлені наступні порушення:

- п.п. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1541,00 грн.

Судом встановлено, що підприємство «Арсенал» в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2010, відображені правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання (контрагентами) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та згідно до ч. 1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України укладені угоди мають ознаки нікчемностію

Виходячи з висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.03.2011 №3378/23-4/36165986 ПП "Базис Торг" встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 04.05.2011 №5550/23-23-4/30266750 винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1926,00 грн., з них 1541,00 грн. - за основним платежем, 385,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд зазначає, згідно підпункту 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно підпункту 14.1.179. ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За підпунктом 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У підпункті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 14.1.191 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За підпунктом 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата послуг відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Кодексу, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою до ДПА в АР Крим. ДПА в АР Крим своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.07.2011 №71 скаргу позивача не задоволено а податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21.06.2011 №0006692301 залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки підприємства "Арсенал" з питань взаємовідносин з ПП “Базис Торг” за грудень 2010 основані на твердження, що підприємствами, серед яких є й підприємство "Арсенал" і в зазначеному періоді були здійснені нікчемні фінансові операції, метою яких є формування транзитних фінансових потоків з метою формування податкової вигоди третім особам.

Перевіряючи реальність виконання договору поставки №28 від 01.01.2009 року, укладеного між позивачем та ПП “Базис Торг”, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, підприємство "Арсенал" мало господарські відносини з ПП “Базис Торг”.

Відповідно до податкової накладної №1789 від 06.12.2010 на поставку товару предметом постачання є дизтопливо.

На виконання умов договору видана податкова накладна № 1789 від 06.12.2010 на суму 9242,95 грн., в тому числі ПДВ 1540,49грн. :

Відповідно до видаткової накладної №1789 від 06.12.2010ПП “Базис Торг” поставило позивачу товар, а саме дизтопливо у кількості 1170,00 літрів, на загальну суму 9242,95 грн. з ПДВ, де 7702,46 грн. вартість товару, 1540,49 грн. сума ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно фіскального чеку від 17.01.2011 №0165 позивачем сплачено 9242,95 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 1540,49 гривень. та згідно товаро-транспортної накладної.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 1540,49 грн. була сплачена позивачем.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того податковий орган самостійно зазначає, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дії посадових осіб ДПІ в м. Сімферополі, а саме висновків в акті перевірки від 04.05.2011 №5550/23-23-4/30266750, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 13. Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 327 підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків.

Враховуючи те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення вимог податкового законодавства, про що судом зазначалось вище, правомірними є дії податкового органу щодо складення за результатами проведеної перевірки відповідного акту.

У звязку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Акт невиїзної документальної перевірки від 04.05.2011 №5550/23-23-4/30266750 та його висновки не є по своєї суті рішенням субєкта владних повноважень,не є кінцевим рішенням субєкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить субєктивний характер.

Висновки акту не породжують правових наслідків для позивача та не мають обовязкового характеру для нього, а отже, вони не можуть бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 31.01.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 07.02.2012

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 №0006692301.

3.Стягнути на користь підприємства "Арсенал" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 14,12 грн.

4.В задоволені іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Ольшанська Т.С.

<Текст >