Рішення № 21490840, 14.02.2012, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 2-90/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді Богдана С.І.

при секретарі Руснак І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк » в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці »до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства

«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк »в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці »про визнання недійсними кредитного договору № 1031 від 03.05.2006 року із змінами та додатками № 1607 від 24.09.2008 року до нього та договору іпотеки від 03.05.2006 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк »в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці »звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідачки ОСОБА_1

В позові зазначив, що між позивачем та відповідачем 03.05.2006 року було укладено Кредитний договір № 1031 із змінами № 1607 від 24.09.2008 року, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 59000 дол. США із цільовим призначенням – для ремонту та облаштування житла.

Згідно п.2.4 Кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним –не пізніше 01.05.2016 року, із погашенням кредиту щомісячно у відповідності до графіку, який є невід»ємною частиною договору, із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13 % річних у доларах США, а у випадку порушення встановленого строку повернення кредиту 24 % процентів річних у доларах США та сплатою комісійної винагороди за надання та обслуговування кредиту в розмірі 0,2% річних у гривні від кредитної заборгованості.

В порушення п.п 2.2, 2.3, 2.5, 5.2.1, 5.2.2 Кредитного договору відповідач систематично не виконував прийняті на себе кредитні зобов’язання в частині погашення кредиту по графіку, сплати відсотків за користування кредитом та комісійної за управлінням кредитними коштами. Згідно графіку погашення кредиту, станом на 20.09.2010 року повинно було бути погашено 22718 дол. США, а фактично погашено 13776 дол. США, прострочена заборгованість по кредиту складає –8942 дол. США, прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом складає 9622,55 дол. США та заборгованість по комісійній винагороді за надання та обслуговування складає 5521 грн. 07 коп.

Відповідно до п. 5.3.2 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника ( незалежно від настання строку погашення кредиту ) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, суму неустойки і збитків, передбачених цим договором, у випадках, якщо позивальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць відповідно до умов договору. При цьому банк письмово повідомляє позичальника про необхідність дострокової сплати суми заборгованості.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині погашення кредиту, сплати відсотків на користування кредитом та комісійної винагороди за управління кредитними коштами, позивач звернувся до неї як до позичальника з листом від 08.06.2010 року з вимогою погашення всієї кредитної заборгованості в повній мірі, її було попереджено, що в разі невиконання викладених вимог, банк буде звертатися до суду для стягнення заборгованості в примусовому прядку.

Згідно п.6.4 Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нарахування за кожний день прострочення платежу.

З врахуванням викладеного, банк нарахував пеню відповідачу у розмірі 8844 грн. 72 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 9299 грн. 99 коп..

Станом на 20.09.2010 року загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору № 1031 від 03.05.2006 року із змінами № 1607 від 24.09.2008 року, що непогашена та підлягає стягненню складає 54846,55 дол. США та 23665 гривень 78 копійок, з яких 45224 дол. США заборгованість по кредиту ; 9622,55 дол. США заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитом за період з 01.03.2009 року по 20.09.2010 року ; 5521 грн. 07 коп. заборгованість по комісійній винагороді за управління кредитом з 01.03.2009 року по 20.09.2010 року ; 18144 грн. 71 коп. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 21.09.2009 року по 20.09.2010 року.

Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в доларах США, а не в національній валюті України обумовлені тим, що кредит надавався відповідачу саме у доларах США, це також підтверджується роз’ясненнями, які маються і Постанові ПВС України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі ».

У зв’язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 54846,55 дол. США та 23665,79 гривень та понесені ним судові витрати по справі.

В ході розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсними кредитного договору № 1031 від 03.05.2006 року із змінами та додатками № 1607 від 24.09.2008 року до нього та договору іпотеки від 03.05.2006 року.

В позові зазначила, що вважає кредитний договір № 1031 від 03.05.2006 року та іпотечний договір від 03.05.2006 року є недійсними, оскільки вони суперечили на час їх вчинення діючому законодавству України, оскільки всі зобов’язання в кредитному договорі виражені в іноземній валюті –доларах США і сам кредит був виданий в іноземній валюті –доларах США.

Відповідно до ст.. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з цим грошове зобов’язання в кредитному договорі повинно було бути виражене саме в національній валюті. Про те, що платіжним засобом на України є грошова одиниця –гривня, зазначено в ст.. 192 ЦК України.

В кредитному договорі та договорі поруки зобов’язання визначено у іноземній валюті, що прямо суперечить приписам чинного законодавства. Кредитний договір та договір поруки передбачають погашення зобов’язання шляхом здійснення платежів у іноземній валюті –доларах США, як по основному тілу кредиту ( п.2.5 Кредитного договору, зміни № 1607 від 24.09.2008 року ), так і по сплаті відсотків ( п.п. 2.2, 2.3,6.5 Кредитного договору ).

Вважає, що видача їй споживчого кредиту в іноземній валюті без відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України та оформлення документів з порушенням відповідачем приписів статей 524 та 533 ЦК України є груби порушенням банківською установою якою є відповідач вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.. 533 ЦК України використання іноземної валют, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язанням допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такі випадки, умови і порядок застосування іноземної валюти як платіжного засобу визначені Законом України «Про Національний банк України »від 20.05.1999 року, Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю »від 19.02.1993 року та іншими нормативними документами.

У інших випадках використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензій, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Оспорюванні Кредитний договір та договір поруки, іпотечний договір є такими, що підлягають визнанню недійсними із-за порушення відповідачем –банком існуючого порядку отримання ліцензії на здійснення валютних операцій, зазначених і угоді і договорі. Відповідач пропонуючи їй кредит і оформляючи відповідні документи з одного боку не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності ( не мав індивідуальної ліцензії –дозволу Нацбанку України ) на вчинення подібних дій, з іншого боку вчиняв дії, зміст яких прямо суперечить приписам цивільного законодавства України. Та банківська ліцензія від жовтня 2001 року, яка додана до позовної заяви не передбачає дозволу кредитування в валюті резидентів, яким не надходить іноземна валюта від торгівлі по договорах за товари, що експортуються. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам, а даний кредитний договір укладала і підписувала та видавала кредит філія Чернівецьке центральне відділення Промінвестбанку і в довіреності не вказано, що філія має право видавати кредит в іноземній валюті, для цього потрібна була індивідуальна ліцензія.

В положенні «Про валютний контроль »яке затверджене постановою Правління Нацбанку України 08.02.2000 року значиться, що одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорі тягне за собою відповідальність. Даний кредитний договір не зареєстрований в законному порядку, тому він не є дійсним.

Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача кредитних послуг –позивача. Несправедливим є зокрема умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним у доларах США. Це є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України відповідач,як спеціалізований суб’єкт підприємницької ( господарської ) діяльності перекладає виключно на позивача –позичальника за кредитним договором. На час укладення угоди грошовий еквівалент долара США становив 5,05 грн., в матеріалах заявленого позову становить 7,92 грн., тобто більшим ніж у два рази. Таким чином

використання відповідачем долару США як предмету кредитування за споживчим кредитом всупереч забороні є фактичним внесенням в кредитний договір пункту, який значно погіршує становище позичальника –позивача.

Таким чином, правочин юридичної особи вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії ) має бути визнаний судом недійсним. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, то правочин визнається судом недійсним. Кредитний договір № 1031 від 03.05.2006 року є недійсним, оскільки він суперечив на час вчинення та суперечить діючому законодавству, зокрема кредитором було порушено умови договору в частині того, що повинен був дотримуватися вимог законодавства в процесі здійснення кредитування позичальника.

У зв’язку з викладеним просила визнати недійсним кредитний договір № 1031 від 03.05.2006 року із змінами та додатками № 1607 від 24.09.2008 року до нього та іпотечний договір від 03.05.2006 року, який є похідним до кредитного договору, зобов’язати ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інноваційний банк »в особі філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці здійснити перерахунок суми заборгованості у перерахунку на гривню разом з процентами і комісією.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, він же представник відповідача за зустрічним позовом первісний позов підтримав у повному обсязі, зустрічного позову не визнав і дав свої пояснення.

В судовому засіданні відповідачка за первісним позовом, вона ж позивачка за зустрічним позовом первісного позову не визнала, зустрічний позов підтримала у повному обсязі і дала свої пояснення.

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити.

Судом встановлено, що 03.05.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № 1031 згідно якого Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 59000 доларів США, що еквівалентно 297950 гривень, за користування кредитом була встановлена процентна ставка в розмірі 13 % річних у доларах США, комісійна винагорода за управлінням кредитними коштами встановлена в розмірі 0,2 % процента від кредитної заборгованості. Кінцевий термін погашення кредиту був встановлений не пізніше 01.05.2016 року.

Даний договір був укладений саме у доларах США і з цим погодилися як кредитор так і позичальник ОСОБА_1 і про це свідчать підписи сторін на договорі, сама відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1 просила надати їй кредит саме в іноземній валюті –доларах США. До договору був складений графік погашення кредиту зазначений як Додаток № 1 до кредитного договору і визначено, що починаючи з червня 2006 року позичальник ОСОБА_1 щомісячно повинна погашати по 492 долари США, а 01.05.2016 року повинна погасити 452 дол. США.

24.09.2008 року між сторонами було укладено договір про внесення змін № 1607 до кредитного договору № 1031 від 03.05.2006 року, пункт 2.5 кредитного договору був викладений в новій редакції «погашення кредиту за ним здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку ( Додаток № 2) , який є невід»ємною частиною договору, при цьому додаток № 1 до кредитного договору втрачає чинність, погашення процентів згідно встановленого порядку ». Згідно додатку № 2 до кредитного договору було встановлено, що позичальник ОСОБА_1 повинна щомісячно погашати кредит в сумі 526 дол. США починаючи з квітня 2009 року, а 01.05.2016 року внести 514 дол. США. З цими умовами сторони погодилися і поставили свої підписи.

03.05.2006 року, сторони також уклали між собою договір іпотеки, де в розділі І «Предмет іпотеки »зазначили, що цей договір забезпечує вимоги

іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 1031 від 03.05.2006 року ( а також усіх договорів про внесення змін до нього ) укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умови якого останній зобов’язаний в порядку передбаченому кредитним договором, повернути іпотеко держателю в термін до 01.05.2016 року заборгованість по кредиту у розмірі 59000 дол. США, що еквівалентно 297950 гривень, відсотки за користування ним у розмірі 13 % річних у доларах США, щомісячну комісійну винагороду за управлінням кредитом у розмірі 0,2 % від кредитної заборгованості у гривнях, у випадку неправомірного користування кредитом відсотки у розмірі 24 % річних, сплатити неустойку, а також відшкодувати іпотеко держателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і випадках передбачених кредитним договором.

Предметом іпотеки є нерухоме майно –нежилі приміщення ( магазин ), який знаходиться в м. Чернівці, вул.. Шептицького, в житловому будинку № 13, загальною площею 158,3 м.кв.

Даний договір було підписано сторонами і таким чином вони погодилися з його умовами.

Як встановлено судом, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1 починаючи з 2010 року, діючи умисно перестала сплачувати кредит та проценти за його користування і таким чином станом на червень 2010 року неї вже існувала заборгованість. Про наявність заборгованості вона була належним чином повідомлена позивачем, їй 18.06.2010 року направлялося листа з попередженням про погашення заборгованості по кредиту. Існування заборгованості у ОСОБА_1 підтверджується розрахунками, які додані до позовної заяви. Дані розрахунки зроблені у відповідності з вимогами кредитного договору і відповідачка була зобов’язана прийняти міри для погашення заборгованості, одна цього не зробила.

Станом на 20.09.2010 року, тобто на момент подачі позову до суду у ОСОБА_1 існувала заборгованість по кредитному договору в сумі 54846,55 дол. США та 23665,78 гривень.

У зв’язку з умисним ухиленням від виконання умов кредитного договору відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_1 і не бажанням вносити відповідні платежі для погашення кредиту та відсотків за ним, то всі сума заборгованості, яка заявлена позивачем підлягає стягненню з відповідачки, а також з неї слід стягнути в користь позивача понесені судові витрати по справі.

Що стосується вимог ОСОБА_1 викладених в зустрічній позовній заяві, то суд вважає, що вони необґрунтовані і не підлягаю задоволенню.

Судом встановлено, що надаючи кредит ОСОБА_1 в іноземній валюті, а саме в доларах США, філія «Чернівецьке центральне відділення Промінвестбанку »поступала правомірно, оскільки мала на це відповідні повноваження. Про це свідчить банківська ліцензія № 1 яка 31.10.2001 року видана Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку ( закритому акціонерному товариству ) зареєстрованому Національним банком України 26.08.1992 року за номером 125 на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статі 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність ». Також було видано банку дозвіл № 1-1 та додаток до дозволу від 31.10.2001 року з переліком операцій з валютними цінностями, які має право здійснювати банк.

Таким чином, оскільки позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом мав право на здійснення валютних операцій, в тому числі і надання кредиту в іноземній валюті, зокрема в доларах США, то вимоги позивачки за зустрічним позовом є безпідставними.

При цьому суд враховує і те, що філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці »не потрібно було отримувати індивідуальну банківську ліцензію на право проведення операцій з валютними цінностями, зокрема на укладення кредитних договорів в іноземній валюті, згідно діючого законодавства Національним банком України видається єдина банківська ліцензія на право здійснювати банківські операції з валютними цінностями, видавати окремі індивідуальні банківські ліцензії кожній філії непотрібно.

Сама позивачка за зустрічним позовом бажала отримати кредит в іноземній валюті, звернулася з таким клопотанням до відповідача і отримала такий кредит. До 2010 року вона вносила відповідні платежі для погашення кредиту, не оспорювала його дійсність і визнавала його як дійсний, а також не оспорювала договору іпотеки, як підставою забезпечення погашення кредиту.

Ч.2 ст. 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Будь-яких порушень діючого цивільного законодавства сторони при укладенні кредитного договору не вчинили, оскільки добровільно самі визначили, що валютою в кредитному договорі є іноземна валюта, а саме долар США.

З врахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивачки за зустрічним позовом є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та ст.ст.524ч.2,526,530,533,536,549-552,625,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,88,209,213,215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк »в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці »заборгованість за кредитним договором № 1031 від 03 травня 2006 року із змінами № 1607 від 24 вересня 2008 року у розмірі 54846,55 доларів США, що еквівалентно 434340 гривень 80 копійок та 23665 гривень 78 копійок за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та по комісійній угоді за кредитним договором, а всього стягнути 458006 гривень 58 копійок.

Також стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ

«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк »в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці »понесені судові витрати за сплату судового збору 1700 грн. та за сплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн., а всього стягнути судових витрат 1820 гривен.

Зазначені суми перерахувати на р/р 2905501831312, МФО 356163, код 09356164 Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк »в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці »про визнання недійсними кредитного договору № 1031 від 03.05.2006 року із змінами та додатками № 1607 від 24.09.2008 року до нього та договору іпотеки від 03 травня 2006 року відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Суддя Богдан С.І.