Рішення № 21488465, 06.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/9972/11

вх. № 9972/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О. відповідача - Лобанова М.М.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків

про стягнення коштів в сумі 1399582 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача, КП КГ "Харківкомуночиствод", суму боргу в розмірі 1 399 582,00 грн., з 3 % річних – 319951,41 грн; пеня – 963833,09 грн., індекс інфляції – 115797,50 грн., з покладенням судових витрат на відповідача. Розрахунок суми позовних вимог наданий 23.01.12 року ( а.с.87).

Представником відповідача заявлене клопотання про зупинення розгляду справи на підставі ч. 1 ст. 79 ГК України. ( а.с.54).

Розглянувши клопотання про зупинення провадженні у справі, суд вважає що підстави для його задоволення відсутні.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне, що 03 січня 2008 року між АК "Харківобленерго" та КП "ВТП "Вода" був укладений договір № 1.01 про постачання електричної енергії. Пролонгований відповідно до п.9.11 договору.

У зв’язку з реорганізацією Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» (яке є повним правонаступником), згідно Рішення Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 р. № 132/11 «Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», сторони 01.10.2011 р. уклали Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 1,01 від 03.01.2008 р. Даною Додатковою угодою у Договорі № 1.01 та у всіх додатках, які є його невід’ємною частиною, слова «найменування Споживача Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» замінили «найменування Споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод». Дана Додаткова угода набрала чинності з 01.10.2011 року.

Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов’язався постачати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов’язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Ч. 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору у жовтні 2011 року здійснив відпуск електроенергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого за жовтень 2011 року (що підтверджується додатково наданими позивачем розрахунками) станом на 01.11.2011 року утворилась заборгованість з 3 % річних у сумі 319 951,41 грн., пені – 963833,09 грн., інфляційних – 115797,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За статтею 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Так, зобов'язання по сплаті отриманої електричної енергії у відповідача виникло на підставі договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 року. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в своїх усних запереченнях на позовну заяву зазначав, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими, але обґрунтовані доводи та аргументи суду не навів, надані докази позивачем не спростував, доказів оплати боргу не представив.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 319951,41 грн. за жовтень 2011 року, інфляційні у сумі 115797,50 грн. за жовтень 2011 року, та пеня у сумі 963833,09 грн. за жовтень 2011 року підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі судом встановлено наступне.

У своєму клопотанні відповідач посилається на ч. 1 ст. 79 ГПК України, а саме на неможливість розгляду даної справи до розгляду пов’язаної з нею справою № 5023/4029/11, як на підставу неможливості розгляду даної справи. Така позиція відповідача не відповідає підставам та предмету позову.

Предметом позову по справі № 5023/4029/11 є стягнення зі споживача суми боргу за договором на користування електричною енергією № 1.01 від 03.01.2008 року за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 року, тобто зовсім за інший період. Період стягнення заборгованості по даній справі є жовтень 2011 року, що підтверджується розрахунками та рахунками.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Разом з тим, суд вважає що розмір пені підлягає зменшенню на 90 % враховуючи особливий статус підприємства як об*єкта життєзабезпечення міста та стратегічного призначення та вкрай тяжкого фінансового стану відповідача.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по судовому збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 991,64 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174, 179, 193, 198, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод»(61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, п/р 2600430114614 у АКБ «Золоті ворота»м. Харкова, МФО 351931, Код ЄДРПОУ 03361715) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, Код ЄДРПОУ 00131954) - 3% річних 319 951,41 грн., 115 797,50 грн. інфляційних, 96 383,30 грн. пені, 27991,64 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення пені 867 449,78 грн.- відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 10.02.12 року.