Рішення № 21488268, 02.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2012 р. Справа № 5023/206/12

вх. № 206/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 23.10.2011 р.

відповідача - ФОП ОСОБА_2

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі", с. Жорниська, Львівська область

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 52263,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провімі" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 51488,75 грн. та пені у розмірі 774,30 грн.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 02.02.2012 р. за вх. № Д139/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.02.2012 р. за вх. № 2345, надав клопотання про розстрочку виконання рішення по справі, яке господарським судом залучається до матеріалів справи. В даному клопотанні відповідач вказував, що він заборгованість визнає у повному обсязі, однак у зв'язку з тяжким фінансовим становищем просив суд надати йому розстрочку та затвердити наступний графік виконання зобов'язання:

лютий 2012 р. - 7263,05 грн.;

березень 2012 р. - 9000,00 грн.;

квітень 2012 р. - 9000,00 грн.;

травень 2012 р. - 9000,00 грн.;

червень 2012 р. - 9000,00 грн.;

липень 2012 р. - 9000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення даного клопотання відповідача.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 02.02.2012 р. за вх. № 2348, надав клопотання про покладання витрат по сплаті судового збору на позивача, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідача. Дане клопотання господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач проти задоволення позову не заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

13.10.2011 р. між сторонами був укладений договір купівлі - продажу № 059С (далі -договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язаний передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Пунктом 1.2. договору було передбачено, що асортимент, комплектність, найменування, кількість, та ціна товару визначається у видаткових накладних або актах прийому-передачі.

Відповідно п. 2.3. договору датою переходу права власності на товар від позивача до відповідача вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних або актів прийому - передачі.

Пунктом 5.3. договору було передбачено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати переходу права власності на товар.

Пунктом 6.3. договору було передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань відповідачем, він сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції, штраф у розмірі 3% річних з суми простроченого платежу за кожен день прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пунктом 9.1. договору було передбачено, що він вступає в законну силу з дати підписання його сторонами і діє протягом одного року.

Згідно видаткових накладних № 5389 від 17.10.2011 р., № 26000000034 від 28.10.2011 р., № 24000000068 від 31.10.2011 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 60217,00 грн.

В свою чергу відповідач здійснив часткову оплату за поставлену продукцію згідно банківської виписки від 31.10.2011 р. в розмірі 8728,25 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 51488,75 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні була визнана сума заборгованості у розмірі 51488,75 грн. та в матеріалах справи відсутні докази сплати цієї суми відповідачем позивачу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь 51488,75 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та умови п.6.3. договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 774,30 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на те, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, та враховуючи те, що представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення по справі, а відповідач знаходиться у важкому фінансовому становище, суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення по справі підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання представника позивача про покладання витрат по сплаті судового збору на позивача.

Позов задовольнити повністю.

Задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення по справі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (81083, Львівська обл., Яворівський район, с. Жорниська, комплекс "Ямельня - 1", код ЄДРПОУ 32730400, р/р 26001001301936 в філії АТ "ОТП Банк" м. Києві, МФО 300528) заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 51488,75 грн. та пеню у розмірі 774,30 грн.

Розстрочити виконання рішення за наступним графіком:

лютий 2012 р. - 7263,05 грн.;

березень 2012 р. - 9000,00 грн.;

квітень 2012 р. - 9000,00 грн.;

травень 2012 р. - 9000,00 грн.;

червень 2012 р. - 9000,00 грн.;

липень 2012 р. - 9000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 07.02.2012 р.