Рішення № 21488262, 01.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 5023/10104/11

вх. № 10104/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №20/27-Д-3 від 10.05.2011 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІКО", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІКО" боргу за договором №60/5 від 01.07.2010 р. у рорзмірі 40 721,97 грн., пені за несвоєчасну оплату у розмірі 1 542,86 грн., штрафу - 10% від суми заборгованості відповідно до п. 3.10. Договору, у розмірі 2019,07 грн., які виникли унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань відповідно договору №60/5 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна) від 01.07.2010 р. Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 411,50 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 липня 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "АТ Науково - дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" - "Орендодавець" (далі по тексту - Позивач) та Фірмою "ІКО" Товариство з обмеженою відповідальністю - "Орендар" (далі по тексту - Відповідач) був укладений Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 60/5 (далі по тексту - Договір).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011р. Відкрите акціонерне товариство “АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань”, змінило найменування товариства на Публічне акціонерне товариство “АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань”.

Відповідно до п. 1.1. умов Договору, Відповідачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення загальною площею 125,8 кв.м., розміщене за адресою: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271: частина к. №154 площею 22,6 кв.м., та частина приміщення холодильної станції площею 103, 25 кв.м., розташовані в ЛВК, інв. № 600001.), що знаходиться на балансі Позивача, та передано в оренду з метою використання під поліграфічне виробництво.

У відповідності до п. 5.2. Договору, Відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати по комунальним послугам. Згідно до п. 3.4., 3.6. Договору “Щомісячна орендна плата та відшкодування витрат перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше 15-го числа наступного місяця”.

Відповідно до п. 3.7. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцеві відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,04 % суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно з Додаткової Угодою № 1 від 30.06.2011 р. до Договору, термін дії Договору скінчився 2011 р., але Відповідачем не сплачено за надані послуги з лютого 2011 р. по вересень 2011 р. за актами: № 2 від 28.02.2011 р., № 3 від 31.03.2011 р., № 4 від 30.11.2011 р., № 5 від 31.05.2011 р., №6 від 30.06.2011 р., № 7 від 31.07.2011 р., № 8 від 31.08.2011 р., № 9 від 30.09.2011 р., у зв"язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 40 721,97 грн.

Відповідно до п. 3.10 договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивачем відповідачеві була направлена претензія №03/19511 від 19.07.2011 р., яка була особисто отримана директором Фірми “ІКО” ТОВ Кузьменко І.А. 17.08.2011 р. про що свідчить особистий підпис та відбиток печатки Товариства на Претензії. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав та борг не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно до положень ст. 283 Господарського кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, також ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України зазначено: Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 40 721,97 грн. (сума основного боргу), пені у розмірі 1 542,86 грн., штрафу у розмірі 2 019,07 грн. правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми “ІКО” Товариства з обмеженою відповідальністю (61144 м. Харків, вул. Героїв праці, б. 17-А, кв.8, код ЄДРПОУ: 21173006, ІПН 211730020347; св. пл. ПДВ № 29256800; р/р 26001840119730 в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Харкова, МФО 351016) на користь Публічного акціонерного товариства “АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань” (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271; Код ЄДРПОУ: 14309534; р/р 26006200600001, МФО 380537 в ПАТ “ВіЕйБі Банк” м. Київ) борг за Договором №60/5 від 01.07.2010 р. у розмірі 40 721,97 грн., пеню за несвоєчасну оплату у розмірі 1 542,86 грн., штраф 10 % від суми заборгованості відповідно до п.3.10 договору у розмірі 2 019,07 грн., відшкодування витрат на сплату судового збору 1 411,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/10104/11

Повне рішення складене 02 лютого 2012 року.