Рішення № 21488061, 16.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р. Справа № 5023/10643/11

вх. № 10649/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Гелета О.О. позивача - Сумцова Н.В. відповідача - не з*явився, другий відповідач- Чеваль М.А.

розглянувши справу за позовом Заступник військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ в особі Мінистерство оборони України м. Київ-168

до ТОВ "Кіром", м. Харків, ТОВ"Український клуб мисливців та рибалок" м.Київ

про визнання недійсним договору, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі між ТОВ «Кіром» та ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок» від 3 березня 2009 року; визнати право власності на нежитлову будівлю цегляну, літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв. м., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228; витребувати у ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок» на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитлову будівлю цегляну, літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв.м., вартістю 5555582 грн., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду Харківської області за № 5023/7522/11 від 08.11.11 року (т.1.а.с.49-53).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник першого відповідача в судове засідання не зявився, ухвала про порушення провадження у справі повернулася до матеріалів справи з відміткою поштового відділення "Фірма не значиться".

Представник другого відповідача в судовому засіданні , проти позову не заперечував та просив його задовольнити.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У відповідності до Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 Вищого господарського суду України у п. 4"Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в звязку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд, вислухавши представника прокурора, позивача, другого відповідача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ «Кіром» та ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 3 березня 2009 року; визнання права власності на нежитлову будівлю цегляну, літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв. м., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228; витребування у ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок» на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитлову будівлю цегляну, літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв. м., вартістю 5555582 грн., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228.

Згідно пояснення прокурор вважає, що ним подано позовну заяву відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", згідно яких підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльність) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Згідно ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р, № 3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частини), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом териториальності.

Враховуючи той факт, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява за ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Предмет спору зачіпає інтереси держави, оскільки стосується державного майна нежитлової будівлі.

Так, 03.03. 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіром» (далі - ТОВ «Кіром») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Український клуб мисливців та рибалок» (далі - ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок») уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі - Договір).

За даним Договором ТОВ «Кіром» передало у власність ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок» за обговорену грошову суму наступне майно: нежитлову будівлю цегляну, літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв. м., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228.

Згідно п. 1.2 Договору об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці військового містечка площею 2,3 га № 105/124 (м. Харків, вул. Клочківська, 228) належали ТОВ «Кіром» на праві власності на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 12 листопада 2008 року по справі №53/331-08, зареєстрованому в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 13.02.2009 року, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21866984, реєстраційний номер 26362339, номер запису 7594 в книзі 1.( т.1 а.с.22-25).

16.08.2011 року Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Харківської області від 12 листопада 2008 року по справі № 53/331-08 про визнання за ТОВ «Кіром» права власності на нежитлову будівлю цегляну, літ. Д- 3, загальною площею 3150,1 кв. м., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області ( т1.а.с.42-48).

08.11.2011 року рішенням господарського суду Харківської області по справі № 53/331-08 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кіром» про визнання за ним права власності на вищезгаданий об'єкт нерухомості відмовлено, у зв'язку з їх необґрунтованістю, безпідставністю та не підтвердженістю доказами наявними в матеріалах справи ( т1.а.с.49-53).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

07.12.2010 року слідчим відділом Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості посадових осіб Міністерства оборони України при виконанні договору від 26.08.2005 року № 60 про пайову участь та за фактом заволодіння посадовими особами ТОВ «Кіром» шляхом зловживання службовим становищем чужим майном - будівлею учбового корпусу військового містечка № 10/124 по вул. Клочківській, 228 у м. Харкові за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 367, ч.2 ст. 425 КК України.

22.06.2011 року в ході розслідування вказаної кримінальної справи порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 (ТОВ «Кіром») та ОСОБА_2 (ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок») - єдиних директорів та засновників вказаних товариств за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України.

Таким чином ТОВ «Кіром» права власності на вищевказані нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Харкові, вул. Клочківська, 228 не мало, а тому не мало права передавати його у власність ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок».

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності),може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто істотною умовою такого договору є оплата майна.

Фіктивність вказаного Договору була встановлена під час досудового слідства по вищевказаній кримінальній справі та стала предметом обвинувачення громадянам ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 205 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України.

Оскільки спірний договір укладався між двома Відповідачами без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними - фактично розрахунок за передані об'єкти нерухомості не проводився, сума коштів, передбачена п. 2.1 Договору за передане у власність майно ТОВ «Кіром» не сплачена, такі правочини згідно ст. 234 ЦК України є фіктивними, а тому є недійсними.

Щодо визнання за державою права власності на нежитлову цегляну будівлю літ. Д-3 по вул. Клочківська, 228 м. Харків, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Так, відповідно до довідок квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, спірна будівля військового містечка № 105/124 по вул. Клочківська, 228 в м. Харкові, як до моменту укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу так і на теперішній час перебувають на обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, а отже в розумінні ст.ст. 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", є військовим майном.

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що майно військових частин Збройних Сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Порядок відчуження військового майна встановлений ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон) та Положенням «Про порядок відчуження військового майна Збройних Сил» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919.

Згідно з пунктом 6 Положення рішення про порядок відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а абзацом 2 пункту 12 Положення встановлено, що реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями).

Моментом набуття права власності за договором про відчуження майна є державна реєстрація даного договору (ст. 334 ЦК України).

Згідно даних із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 7069330 від 03.03.2009 року до Державного реєстру правочинів внесений реєстраційний запис щодо оскаржуваного договору, тобто, спірна будівля зареєстрована в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за неналежним власником ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок».

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З наданих до суду доказів, правових підстав до набуття права власності у ТОВ «Український клуб мисливців та рибалок» на будівлю літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв. м., вартістю 5555582 грн., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228 не було, в звязку з чим Міністерство оборони України має всі правові підстави на витребування майна з чужого володіння.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіром»(м. Харків, вул. О. Яроша, 17-б, код в ЄДРПОУ 34388790) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український клуб мисливців та рибалок»(м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 30, код в ЄДРПОУ 35947604) від 03 березня 2009 року.

Визнати за Державою Україною право власності на нежитлову будівлю літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв. м., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228, право оперативного управління за Міністерством оборони України.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український клуб мисливців та рибалок»(м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 30, код в ЄДРПОУ 35947604) передати на користь держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) шляхом складання акту приймання-передачі нежитлову будівлю літ. Д-3, загальною площею 3150,1 кв. м., вартістю 5555582 грн., що знаходиться в м. Харкові по вул. Клочківській, буд. 228.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіром»(м. Харків, вул. О. Яроша, 17-б, код в ЄДРПОУ 34388790) на користь Державного бюджету України (Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача: 24134567, рахунок 31210206700003 в ГУДКУ у Харківський області, МФО 851011, по коду бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п.2.1) - 28582 грн. судового збору.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український клуб мисливців та рибалок»(м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 30, код в ЄДРПОУ 35947604) на користь Державного бюджету України (Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача: 24134567, рахунок 31210206700003 в ГУДКУ у Харківський області, МФО 851011, по коду бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п.2.1) - 28582 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 16.01.12 року.