Рішення № 21487555, 16.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.12 Справа № 30/5009/8034/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прушиньскі” (юридична адреса: 07600, Київська область, смт. Згурівка, вул. Чкалова, 135-А; поштова адреса: 02140, м. Київ, вул. Л.Руденко 6-А, оф. 725)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецізоляція” (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 1-Г)

про стягнення 64279,00 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2012р. № 1/3п/12;

від відповідача: не зявився

Товариство з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецізоляція” заборгованості в сумі 64279,00 грн. за договором поставки № 14/01-01/2008 від 14.01.2008р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 526, 530, 538, 693 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобовязання по оплаті отриманого товару відповідачем не виконані, внаслідок чого заборгованість по договору складає 64279,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/8034/11, розгляд справи призначено на 26.01.2012р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 16.02.2012р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судових засідання 26.01.2012р. та 16.02.2012р. заявлені у позові вимоги підтримав. Вказує, що за умовами договору поставки № 14/01-01/2008 від 14.01.2008р. відповідачу було поставлено товару на загальну суму 235052,65 грн. Товар був частково сплачений відповідачем, тому сума боргу складає 64279,00 грн.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецізоляція” письмовий відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Розяснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

У позовній заяві позивач вказує адресу відповідача: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 1-Г.

Позовна заява з додатками позивачем та ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були направлені відповідачу саме за цією адресою.

Ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 28.12.2011 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 09928596 (ар. с. 25).

Крім того, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали про порушення провадження у справі від 21.12.2011р. та про відкладення розгляду справи від 26.01.2012р. має місце відмітка про відправлення трьох примірників цієї ухвали сторонам по справі (два примірники позивачу, один примірник-відповідачу), що підтверджується вихідними реєстраційними номерами № 09-11а/17180 від 23.12.2011р. та 09-11а/1121 від 27.01.2012р., відповідно.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали відповідачу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 16.02.2012р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

14.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі” (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецізоляція” (відповідач, покупець за договором) було укладено договір постави № 14/01-01/2008 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобовязався забезпечувати виготовлення та передачу у власність відповідача партії продукції будівельних матеріалів та комплектуючих до них (надалі - продукція), а відповідач зобовязався прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Пунктом 4.2 договору визначено, що кількість, комплектація, якість та асортимент продукції визначаються у накладних.

За визначенням п. 7.6 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008 року, а щодо взаєморозрахунків сторін до повного виконання сторонами зобовязань по проведенню взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного договору, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало виготовлення та передача відповідачу продукції, а обовязком відповідача прийняття продукції та її оплата на умовах, визначених договором.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання щодо оплати продукції, всупереч умов договору та вимог закону, в обумовлений договором строк у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 235052,65 грн.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору 26.12.2008р. здійснено виготовлення та поставка відповідачу продукції за видатковою накладною № ПШ-0018353 на суму 6959,98 грн., за видатковою № ПШ-0018352 на суму 85236,07 грн. та за видатковою накладною № ПШ-0018350 на суму 142856,60 грн.

Відповідач, на підставі довіреності ЯПГ № 443746 від 25.12.2008р., отримав від позивача продукцію на загальну суму 235052,65 грн.

Видаткові накладні були підписані відповідачем 26.12.2008 року без будь-яких зауважень та заперечень.

В п. 5.1 договору сторони дійшли згоди про те, що вартість одинці продукції, яка поставляється за цим договором, фіксується у дилерській угоді, а також фіксується у рахунках фактурах та товарних накладних, які видаються на кожну партію продукції, яка поставляється позивачем відповідачу.

Пунктом 5.3 договору визначено, що відповідач здійснює 100 % попередню оплату вартості кожної партії продукції (якщо інше додатково не узгоджено сторонами у Додатках) на протязі дії рахунку фактури.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки фактури № ПШ-00015702 від 17.12.2008р., № ПШ-0015700 від 17.12.2008р. та № ПШ-0015671 від 17.12.2008р. на загальну суму 235052,65 грн.

Відповідно до умов ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі належним чином: виготовив та передав у власність відповідачу продукцію.

Відповідач взяті не себе зобовязання, у т.ч. щодо сплати отриманої продукції, не виконав своєчасно та у повному обсязі.

Так, за видатковою накладною № ПШ-0018353 від 26.12.2008 року відповідачем було сплачено 1301,00 грн. згідно платіжного доручення № 37 від 18.12.2008р., отже заборгованість склала суму 5658,98 грн.;

за видатковою накладною № ПШ-0018352 від 26.12.2008 року відповідачем було сплачено 20000,00 грн. згідно платіжного доручення № 38 від 19.12.2008р., 13879,10 грн. згідно платіжного доручення №112 від 13.02.2009р., 6750,55 грн. згідно платіжного доручення № 115 від 13.02.2009р., заборгованість склала суму 44606,42грн.;

за видатковою накладною № ПШ-0018350 від 26.12.2008 року відповідачем було сплачено 71428,30 грн. згідно платіжного доручення № 25 від 17.12.2008р., 1541,44 грн. згідно платіжного доручення № 60 від 17.08.2009р., 356,83 грн. згідно платіжного доручення № 217 від 27.11.2009р. та 55516,42 грн. згідно платіжного доручення № 113 від 13.02.2009р.,заборгованість склала суму 14013,60 грн.

Копії платіжних доручень залучені до матеріалів справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що в платіжних дорученнях № 112 від 13.02.2009р. та № 115 від 13.02.2009р. в графі „призначення платежу” міститься посилання на рахунок № ПШ-0000643 від 12.12.2009р. Однак, як пояснив позивач, сплачені відповідачем за вказаними платіжними дорученнями суми були зараховані як оплата за видатковою накладною № ПШ-0018352 від 26.12.2008 року на підставі п. 5.6 договору.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що за наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за цим договором, позивач має право зараховувати кошти, які надходять від відповідача в порядку передплати/оплати за наступні партії товару, як оплату заборгованості за раніше відвантажені партії.

Таким чином, у звязку з частковою оплатою відповідачем поставленої продукції утворилась заборгованість в сумі 64279,01 грн.

Зобовязання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав відповідачу претензію вих. від 21.11.2011 року про оплату суми виготовленої та поставленої по договору продукції, у т.ч. за накладними від 26.12.2008р.

Претензія позивачем була надіслана відповідачу 21.11.2011 року, і була отримана останнім 22.11.2011 року, про що свідчить відповідна відмітка на накладній на доставку курєрської пошти № 3821756.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідач зобовязаний сплатити позивачу за продукцію суму 64279,01 грн.

Однак, позивач просить стягнути з відповідача 64279,00 грн.

Суд не визнав за необхідне виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому спір розглядається в рамках заявленої суми.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів погашення суми боргу у розмірі 64279,00 грн. за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 64279,00 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід віднести на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі” смт. Згурівка Київської області (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецізоляція»(м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецізоляція” (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 1-Г; код ЄДРПОУ 32585058; р/р № 26000301070003 у ЗФ ПАТ „ВТБ Банк” м. Запоріжжя, МФО 313742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Прушиньскі” (юридична адреса: 07600, Київська область, смт. Згурівка, вул. Чкалова, 135-А; поштова адреса: 02140, м. Київ, вул. Л.Руденко 6-А, оф. 725; код ЄДРПОУ 32925902; р/р № 26007651113563 в КДР „Райффайзен банк Аваль” в м. Києві, МФО 322904) 64279 (шістдесят чотири тисячі двісті сімдесят девять) грн. 00 коп. основного боргу, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.02.2012р.