Рішення № 21487449, 10.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.12 Справа № 2/5009/7866/11

Суддя Мойсеєнко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс”, м.Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський”, м.Оріхів Запорізької області,

про стягнення 15347,90 грн. заборгованості за договором № 2939/09 від 21.10.2009 р.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 3 від 17.08.2010 р.); Волик М.М. (довіреність б/н від 24.01.2012 р.);

від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський” 15347,90 грн. заборгованості за відвантажені товари відповідно до договору № 2939/09 від 21.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.12.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 19.01.2012 р.

Враховуючи неявку представників сторін, а також невиконання сторонами у повному обсязі вимог ухвали суду від 15.12.2011 р., суд ухвалою від 19.01.2012 р. відклав розгляд справи на 10.02.2012 р.

В судовому засіданні 10.02.2012 р. були присутні представники позивача, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не надав відзиву на позову, не направив у судове засідання свого представника, не повідомив причин неявки, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10.02.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

21.10.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський” (покупець) укладено договір № 2939/09, за яким постачальник зобовязується передати у власність покупця товар (алкогольні напої, слабоалкогольні напої, соки), а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Місцезнаходженням товару є склад постачальника (п. 1.3 договору).

У п. 2.1 договору визначено, що одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних (далі за текстом накладні), які є невідємною частиною даного договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Згідно з п. 3.3 договору здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на склад покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних, довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної.

Відповідно до умов п. п. 5.2, 5.3 договору остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 21 календарний день з моменту одержання товару покупцем за накладною. У випадку, якщо покупець не здійснив розрахунки з постачальником повністю, наступний відпуск товару покупцю здійснюється лише за умови 100% передоплати та повного погашення заборгованості.

У п. 7.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р., а у частині розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків.

Посилаючись на умови даного договору, позивач вказує, що станом на 01.01.2011 р. ним було поставлено відповідачу товар на суму 90497,98 грн., а також згідно накладної від 12.01.2011 р. № 59924033 було поставлено товар на суму 4034,04 грн. Згідно накладних на повернення товару № АЦБ-00423 від 25.02.2011 р. та № АЦБ-00550 від 01.04.2011 р. відповідачем було повернуто товар на загальну суму 57099,18 грн. За решту отриманого товару відповідач не розрахувався у встановлений договором строк.

У звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 15347,90 грн. на підставі договору № 2939/09 від 21.10.2009 р.

За змістом прав та обовязків сторін, визначених договором № 2939/09 від 21.10.2009 р., правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У п. 2.1 договору сторони погодили, що одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних (далі за текстом накладні), які є невідємною частиною даного договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Суд зауважує, що відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду накладних, в яких погоджено кількість та ціну товару відповідно до умов п. 2.1 договору № 2939/09 від 21.10.2009 р.

До матеріалів справи позивачем надані наступні накладні:

від 04.11.2010 р. № 22228471, № 22228472,

від 05.11.2010 р. № 59919884,

від 12.11.2010 р. № 59920392, № 59920391,

від 27.11.2010 р. № 22231960, № 22231961,

від 10.12.2010 р. № 22233940, № 22233939, № 22233938,

від 24.12.2010 р. № 59923127,

від 31.12.2010 р. № 59923434.

Однак перелічені накладні не можуть вважатися невідємною частиною договору №2939/09 від 21.10.2009 р., оскільки вони не містять посилання на реквізити цього договору. Довіреностей на отримання товару відповідно до умов п. 3.3 договору також не надано.

У якості підстави для здійснення поставки у цих накладних зазначені угода №1 від 27.10.2010р. та угода № 2939/09 від 01.12.2009 р. Вказані угоди позивачем суду не надані, посилаючись на те, що вони помилково вказані у накладних.

У видаткових накладних на повернення товару №АЦБ-00423 від 25.02.2011 р. та №АЦБ-00550 від 01.04.2011 р. відсутнє посилання на будь-який договір.

Згідно письмових пояснень позивача інших договірних відносин між сторонам, окрім договору № 2939/09 від 21.10.2009р., не існувало.

Разом із цим, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що поставка здійснювалась на виконання договору № 2939/09 від 21.10.2009р.

Представники позивача в судовому засіданні також пояснили, що рахунки на оплату товару позивачем не виставлялись. Інших доказів, окрім наданих, позивач надати не може у звязку з їх відсутністю.

Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, яким відповідач визнав заборгованість в розмірі 15347,90 грн. станом на 11.04.2011 р., також не містить посилання на умови договору № 2939/09 від 21.10.2009 р., тому не підтверджує наявність заборгованості саме за цим договором.

Отже, факт поставки товару на умовах договору № 2939/09 від 21.10.2009 р. позивачем не доведений належними та допустимими доказами. Тому позивач безпідставно заявив вимоги про стягнення заборгованості за договором №2939/09 від 21.10.2009 р.

Крім того, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заявлені в позові обсяги та вартість поставки товару, а також сума боргу.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 11.04.2011 р., відповідачем визнана заборгованість перед позивачем в розмірі 15347,90 грн. Дана заборгованість згідно акту звірки виникла з урахуванням сальдо на користь позивача станом на 01.01.2011 р. в сумі 90497,98 грн., а також за період з 05.01.2011 р. по 11.04.2011 р.

За даними бухгалтерського обліку позивача заборгованість в розмірі 15347,90 грн. утворилась як різниця між вартістю поставленого товару за період з 23.10.2009 р. по 12.01.2011 р. в сумі 355572,24 грн., та сумою оплат в розмірі 340224,34 грн., проведених відповідачем за період з 24.11.2009 р. по 07.02.2011 р., що відображено у бухгалтерській довідці позивача.

Разом із цим, позивач не надав суду видаткових накладних на підтвердження вказаних у довідці поставок товару, а також накладної від 12.01.2011 р. № 59924033 на суму 4034,04 грн., яка зазначена у позові. Ті накладні, які надані позивачем до матеріалів справи, мають інші реквізити та містять інші суми поставок, ніж зазначено у бухгалтерській довідці та у позові. Суми оплат, здійснені відповідачем, не підтверджені відповідними виписками по рахунку та платіжними документами.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу у позові.

Разом із цим, суд звертає увагу позивача, що накладні, за якими здійснювалась поставка товару, можуть бути розцінені як окремі самостійні угоди купівлі-продажу товару і позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за цими накладними, надавши належні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати з розгляду справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.02.2012 р.