Рішення № 21487260, 24.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.12 р. Справа № 13/230

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Альянсзернотрейд”, Запорізька обл., м. Бердянськ

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський Експериментальний Комбікормовий завод”, Донецька обл., с. Новолуганське

про стягнення 309533грн.90коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1(за довіреністю № 16-12/01-11 від 16.12.2011р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МП Альянсзернотрейд”, Запорізька обл., м. Бердянськ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський Експериментальний Комбікормовий завод”, Донецька обл., с. Новолуганське (далі відповідач) про стягнення 309533грн.90коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 308448грн.00коп., пені в сумі 369грн.92коп. та 3% річних у сумі 715грн.98коп.

Ухвалою від 15.12.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 05.01.2012р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 21/10-01 від 21.10.2011р.

29.12.2011р. через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення Вих. № 28-12-11-01 від 28.12.2011р., якими зауважив, що порядок розрахунків за поставлений товар встановлений саме п. 4.2 договору; надав розрахунок пені та 3% річних по кожній накладній окремо, згідно з яким сума пені становить 390грн.41коп., сума 3% річних 687грн.31коп., при цьому періоди нарахування залишилися незмінними.

Заявою про зменшення позовних вимог б/н від 24.01.2012р. позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 687грн.31коп. згідно розрахунку, наданого додатком до супровідного листа вих. № 28-12-11-01 від 28.12.2011р., в іншій частині вимог залишив первісні позовні вимоги без змін.

З метою надання відповідачу права на захист, у звязку з неявкою відповідача та поданим ним 05.01.2012р. клопотанням відкласти розгляд справи, справа слуханням відкладалась на 24.01.2012р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом 12645026 станом на 05.01.2012р., з якого вбачається, що місцезнаходження Публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», ідентифікаційний код 00952806, значиться за адресою: 84573, Донецька обл., с. Ново луганське, вул. Побуди, будинок 23. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення ухвали господарського суду відповідачу та заявленим відповідачем клопотанням № 08 від 05.01.2012р. про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги, в судовому засіданні 24.01.2012р. повідомив про відсутність будьяких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої заяви б/н від 24.01.2012р, якою фактично зменшені позовні вимоги.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

21.10.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 21/10-01, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити олію соняшникову.

Відповідно п. 2.1 договору кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у додатку до цього договору, в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару (далі специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невідємною частиною від дати їх підписання сторонами.

Згідно п. 4.1 договору ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у Специфікаціях до цього договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюється не пізніше одного банківського дня після розвантаження товару.

Відповідно п. 12.2 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011р.

Специфікаціями № 1 від 21.10.2011р., № 2 від 21.10.2011р., № 3 від 01.11.2011р. сторони погодили найменування продукції, кількість, ціну та загальну вартість товару, а саме поставці підлягала олія соняшникова, кількістю 20+/-10% тн, ціною 9600грн. за 1 тн, загальною вартістю разом з ПДВ 192000грн.00коп.+/-10%. У зазначених специфікаціях сторони передбачили, що оплата товару здійснюється в розмірі 100% передплати від вартості партії товару відповідно до рахунку виставленого Постачальником.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.10.2011р. був виставлений рахунок № 211001 для оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 241002 від 24.10.2011р. на суму 95040грн.00коп. та № 211001 від 21.10.2011р. на суму 93024грн.00коп.; рахунок № 281002 від 28.10.2011р. для оплати товару, поставленого за накладною № 281001 від 28.10.2011р. на суму 92736грн.00коп.; рахунок № 281003 від 28.10.2011р. на оплату товару за накладною № 291001 від 29.10.2011р. на суму 92352грн.00коп.; рахунок № 31109 від 03.11.2011р. для оплати товару, поставленого за накладною № 31102 від 03.11.2011р. на суму 127296грн.00коп.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач платіжним дорученням № 98 від 20.10.2011р. перерахував суму попередньої оплати в розмірі 192000грн.00коп., однак отримавши товар остаточний розрахунок так і не здійснив, внаслідок чого виникла сума заборгованості за отриманий товар у розмірі 308448грн.00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 308448грн.00коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 21/10-01 від 21.10.2011р., що стало підставою для нарахування пені в сумі 390грн.41коп. та 3% річних у сумі 687грн.31коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 21/10-01 від 21.10.2011р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № 241002 від 24.10.2011р. на суму 95040грн.00коп., № 211001 від 21.10.2011р. на суму 93024грн.00коп., № 281001 від 28.10.2011р. на суму 92736грн.00коп., № 291001 від 29.10.2011р. на суму 92352грн.00коп., № 31102 від 03.11.2011р. на суму 127296грн.00коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 500448грн.00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 21/10-01 від 21.10.2011р., суд робить виходячи з того, що вид товар, обумовлений сторонами в п. 1.1 договору та специфікаціях до договору, які є невідємною його частиною і був поставлений за видатковими накладними; безпосередньо в накладних та рахунках, виставлених позивачем для оплати поставленого товару міститься посилання на договір № 21/10-01 від 21.10.2011р.; в податкових накладних в якості підстави декларування доходів за проведену господарську операцію вказується договір № 21/10-01 від 21.10.2011р.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 000270 від 20.10.2011р. та № 000298 від 12.11.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних, печаткою покупця як юридичної особи.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 21/10-01 від 21.10.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 зазначеного кодексу якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 4.2 договору передбачили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються не пізніше одного банківського дня після розвантаження товару.

При цьому специфікаціями № 1 від 21.10.2011р., № 2 від 21.10.2011р., № 3 від 01.11.2011р. передбачений порядок оплати на умовах 100% передплати від вартості партії товару.

Проте, оскільки у п. 4.1 договору сторони встановили, що специфікаціями до договору буде встановлюватися тільки вартість товару, строки поставки та кількість поставки, тобто не передбачивши при цьому можливість встановлення у специфікаціях іншого порядку розрахунків за поставлений товар, ніж визначено умовами п. 4.2. договору, суд вважає за необхідне керуватися саме умовами п. 4.2. договору щодо строків розрахунків між сторонами.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів відповідач, що є його правом, платіжним дорученням № 98 від 20.10.2011р. перерахував позивачу суму попередньої оплати в розмірі 192000грн.00коп. Сума оплати відповідає виставленому позивачем рахунку № 211001 від 21.10.2011р., з посиланням на який поставлений товар за видатковими накладними № 211001 від 21.10.2011р. на суму 93024грн.00коп. та № 241002 від 24.10.2011р. на суму 95040грн.00коп., внаслідок чого зазначені накладні були повністю оплачені. Оскільки, за зазначеними видатковими накладними товар був поставлений на меншу суму, ніж зроблена відповідачем передоплата, за поясненнями позивача залишок суми в розмірі 3936грн.00коп. була врахована в рахунок часткової оплати товару в сумі 92736грн.00коп., поставленого за видатковою накладною № 281001 від 28.10.2011р., наступні поставки залишилися неоплаченими.

Враховуючи, що товар за видатковою накладною № 281001 був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 28.10.2011р., строк оплати, з урахуванням вимог п. 4.2 договору щодо строків оплати, наступив 31.10.2011р., а вже з 01.11.2011р. почалось прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати вартості отриманого товару; за видатковою накладною № 291001 від 29.10.2011р. прострочення виконання грошового зобовязання почалося з 01.11.2011р., по накладній № 331102 від 03.11.2011р. строк оплати наступив 04.11.2011р. та з 05.11.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів погашення боргу в сумі 308448грн.00коп. відповідач не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Пунктом 6.2. договору встановлено, у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у даному договорі, покупець зобовязується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Так, позивач на підставі умов договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 369грн.92коп., яка нарахована по видатковим накладним № 281001 від 28.10.2011р. та № 291001 від 29.10.2011р. за період з 01.11.2011р. по 01.12.2011р. на загальну суму боргу 185088грн.00коп.; за накладною № 331102 від 03.11.2011р. за період з 05.11.2011р. по 01.12.2011р. на суму боргу 127296грн.00коп., у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення по кожній накладній окремо.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок пені за кожною спірною накладною, встановив, що він є обґрунтованим, відповідає ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та не перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування.

Отже, суд вважає, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 369рн.92коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлені позивачем періоди, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обовязку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних у розмірі 687грн.31коп., нарахованих згідно розрахунку, наданого з супровідним листом вих. № 28-12-11-01 від 28.12.2011р.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, встановив, що заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 687грн.31коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі (враховуючи межі позовних вимог).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенню позову покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 614, 625 та 655-697 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Альянсзернотрейд”, Запорізька обл., м. Бердянськ до Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський Експериментальний Комбікормовий завод”, Донецька обл., с. Новолуганське про стягнення суми основного боргу в розмірі 308448грн.00коп., пені в сумі 369грн.92коп. та 3% річних у сумі 687грн.31коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Вуглегірський Експериментальний Комбікормовий завод” (юридична адреса: 84573, Донецька обл., с. Новолуганське, вул. Побуди, будинок 23, код ЄДРПОУ 00952806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Альянсзернотрейд” (юридична адреса: 71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Ульянових, будинок 14/39, кімната 1, код ЄДРПОУ 34667302) суму основного боргу в розмірі 308448грн.00коп., пеню в розмірі 369грн.92коп. та 3% річних у розмірі 687грн.31коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 6190грн. 10коп.

У судовому засіданні 24.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.