Рішення № 21486220, 21.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.12р.Справа № 40/5005/1061/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім.Артема", м.Дніпропетровськ

про стягнення 16956 грн. 95 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_3;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 1136 від 29.12.2011 року;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш" ім.Артема (далі-Відповідач) і просить стягнути 16 250 грн. 00 коп. боргу, 48 грн. 75 коп. інфляційних витрат, 112 грн. 20 коп. 3% річних, 546 грн. 00 коп. - пені та судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач надавши до суду 21.02.2012 року відзив на позов у судовому засіданні проти суми богу по основному зобов»язанню не заперечує, заперечує в частині розрахунків пені, 3% річних та інфляційних витрат, просить суд в задоволення позовних вимог Позивача відмовити так як розрахунок останнім зроблено не вірно.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

19.08.2011року між Позивачем (далі-перевізник) та Відповідачем (далі-замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг №19 (далі - Договір) (а.с. 7-10) відповідно до умов якого перевізник зобовязується доставити автомобільним транспортом по маршруту, вказаному в транспортній заявці, ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженому на отримання вантажу особі (вантажоотримувачу), вказаному в заявці, а Замовник зобовязується оплатити надані йому послуги.

Відповідно до п.1.2 Договору, маршрути, строки виконання замовлення, кількість, якість, вартість вантажу який перевозиться, вартість перевезення вказується в заявках, які являються невідємними частинами Додатками до даного Договору.

19.08.2011р. Сторонами узгоджена заявка на перевезення вантажу від Відповідача з м.Дніпропетровська Україна до АТ „Соколовосарбійський ГОК” в м.Рудний Костанайської області, Казахстан. Вартість послуг склала 18250 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Відповідно до п.7.1 Договору, вартість кожної окремої перевозки вказаних в заявках, які являються невідємними Додатками до даного Договору. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Перевізника в гривнях 50% при замитнені автомобіля; 50% - після відвантаження.

Згідно п.6.1 Договору водій-експедитор зобовязується передати вантаж Вантажоотримувачу на підставі отриманих товарно-супровідних документів (товарно-транспортна накладна/СМR, акт прийому-передачі, здачі товару, накладна з печаткою Вантажоотримувача та ксерокопія договору, завірена відправником).

Відповідно до Міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №036024 (а.с. 12) та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000071 від 31.08.2011р. (а.с. 13), послуги з перевезення відповідно до узгодженої заявки від 19.08.2011р., були виконані у повному обсязі, вантаж отриманий Вантажоотримувачем.

Згідно вказаного вище Акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000071 від 31.08.2011р., сторони претензій одна до одної не має.

09.09.2011р. Відповідач частково здійснив оплату послуг в сумі 2000 грн.

07.11.2011р. за № 1 Позивач на адресу Відповідача направив претензію з вимогою оплатити заборгованість у сумі 16250 грн. 00 коп.(а.с.14) яка була отримана Відповідачем 08.11.2011 року на яку останній не відреагував.

З огляду на відсутність доказів сплати Відповідачем суми заборгованості у розмірі 16250 грн. 00 коп. на користь Позивача, суд задовольняє ці вимоги в частині суми основної заборгованості з огляду на наступне.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)зобов'язанавчинитина користьдругоїсторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у забов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до частини 2 вказаної вище ст.. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у буд-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Як вказувалось вище, 07.11.2011р. за № 1 Позивач на адресу Відповідача направив претензію з вимогою оплатити заборгованість у сумі 16250 грн. 00 коп.(а.с.14) яка була отримана Відповідачем 08.11.2011 року на яку останній не відреагував. Тобто виходячи з норм ч.2 ст. 530 ЦК України Відповідач повинен був здійснити дії щодо погашення заборгованості у семиденний строк (з 09.11.2011 року 16.11.2011 року включно).

Таким чином період нарахування штрафних санкцій повинен відбуватись з 17.11.2011 року по 06.02.2012 року, а не з 14.11.2011 року як вказує Позивач.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.7.2 Договору, у випадку прострочення оплати, винна сторона виплачує добросовісній Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Розмір пені яку просить Позивач стягнути з Відповідача, складає суму у розмірі 546 грн. 00 коп. Після зробленого судом перерахунку, за вказаний вище період, сума пені становить більшу суму ніж ту що просить Позивач, тому з урахуванням заявлених позовних вимог в цій частині, суд вважає, що вказана сума підлягає задоволенню в межах заявлених вимог, а саме: у розмірі 546 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Розмір інфляційних витрат, яку просить Позивач стягнути з Відповідача, складає суму що становить 48 грн. 75 коп. Після зробленого судом перерахунку, сума інфляційних витрат також становить більшу суму ніж ту що просить Позивач, тому з урахуванням заявлених позовних вимог в цій частині, суд також вважає, що вказана сума підлягає задоволенню в межах заявлених вимог, а саме: у розмірі 48 грн. 75 коп.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі, що становить 112 грн. 20 коп. Однак з вказаним розрахунком суд погодитись не може, так як останній зроблений не вірно. Після перерахунку зробленого судом, вказана сума становить суму у розмірі 108 грн. 05 коп. яка і підлягає задоволенню.

ВідсотокГраничний строк оплати Строк розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%17.11.201106.02.20128116250108.05

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача суми боргу у розмірі 16250 грн. 00 коп., 546 грн. 00 коп. пені, 48 грн. 75 коп. - інфляційних витрат та 108 грн. 05 коп. 3% річних в решті позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім.Артема»,(49034, м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 98, ЄДРПОУ 00218911) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (49106, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 16 250 грн. 00 коп. боргу, 48 грн. 75 коп. інфляційних витрат, 108 грн. 05 коп. 3% річних, 546 грн. 00 коп. пені, 1 609 грн. 11 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

21.02.2012р.