Рішення № 21485931, 20.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р.

Справа № 5004/2537/11 за позовом Приватної фірми "ОЛС", м.Луцьк

до відповідача: Дочірнього підприємства "Рибгосп "Маневичі" Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", смт.Маневичі

про стягнення 49 763,93 грн.

Суддя Сур'як О. Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність від 23.08.2011 року

від відповідача: н/з

Стороні розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач Приватна фірма "ОЛС" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Дочірнього підприємства "Рибгосп "Маневичі" Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" 49763,93грн., з них 35983,15грн. - інфляційних втрат та 13780,78грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання за договором купівлі-продажу від 23.04.2007р. відповідно до ст.625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень) не подав.

Ухвали суду, що направлялися відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі, вул. Шевченка, 34), повернулися на адресу суду без вручення адресату з відмітками пошти “За зазначеною адресою не значиться”, «Організація закрита».

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Суд не зобовязаний встановлювати фактичну адресу сторін та вважає, що ним виконано обовязок щодо повідомлення сторін про розгляд справи в суді.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

18 березня 2008 року рішенням господарського суду Волинської області по справі № 6/39-38 (а.с. 9-10) задоволено позов ПФ «ОЛС»до ДП «Рибгосп «Маневичі»ВАТ «Волиньрибгосп»щодо стягнення боргу за договором купівлі-продажу від 23.04.2007р., укладеного між Приватною фірмою "ОЛС" та Дочірнім підприємством "Рибгосп "Маневичі" Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп".

Судом постановлено стягнути з відповідача на користь ПФ «ОЛС»кошти на загальну суму 201 238,38 грн, в тому числі 153 119,80 грн. основного боргу, 15 807,54 грн. пені, 7655,99 грн. штрафу, 22 545,79 грн. індексу інфляції, а також судові витрати в сумі 1991,26 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 травня 2008 року (а.с. 11-12) та постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2008 року (а.с. 13-14) судове рішення першої інстанції залишено без змін.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на усій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на усій території України.

Як вбачається з рішення господарського суду Волинської області від 18.03.2008р. за вищезазначеним договором купівлі-продажу виникли грошові зобов'язання на суму 153 119,80 грн.

20 червня 2008 р. відділом державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу №6/39-1 від 20.05.2008р.

На протязі 2008 року через виконавчу службу з відповідача стягнуто 19547,92грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.10.2008р. та 14.11.2008р. (а.с. 17-18).

Відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України боржник погашає суму боргу в наступній черговості; 1) в першу чергу відшкодовується витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, відповідач погасив встановлені судом суми судових витрат в розмірі 2109,26грн., 15:807,54грн. пені і частково сплатив штраф на суму 1631,12 грн. Боржником не погашена сума основного боргу - 153 119,80 грн., 22 545,79 грн. індексу інфляції та частина штрафу на суму 6024,87 грн.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.06.2009 року виконавче провадження було закінчене та за вимогою стягувача повернуто виконавчий документ без послідуючого виконання.

Станом на 04.06.2009р. та на момент розгляду спору в суді сума основної заборгованості не змінилася та становить 153 119,80 грн.

Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу країни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобовязання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Враховуючи, що чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35983,15грн. - інфляційних втрат та 13780,78грн. 3% річних за період з 01.12.2008р. по 01.12.2011р. підставні та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рибгосп "Маневичі" Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп" (Волинська область, смт. Маневичі, вул. Шевченка, 34, код ЄДРПОУ 30958915, р/р260041777 в АППБ «Райфайзен банк «Аваль»в смт. Маневичі, МФО 303569) на користь Приватної фірми "ОЛС" (м. Луцьк, вул. Потебні, 71, код ЄДРПОУ 20137575, р\р26009010005629 в ПАТ «Уні Кредіт Банк», МФО 300744) 49763грн.93коп. (з них 35983,15грн. - інфляційних втрат та 13780,78грн. 3% річних), а також 1411грн.50коп. судового збору.

Суддя О. Г. Сур'як

Повне рішення складено 21.02.2012р.