Постанова № 21484223, 14.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р. Справа № 34/15-10-356

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року

у справі№ 34/15-10-356

господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення 64 695,94 грн.

за участю представників від

позивача не з'явились

відповідача не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобовязання звільнити торгове місце №АДРЕСА_2, обладнане тимчасовою нестаціонарною спорудою (павільйоном), загальною площею 15 кв.м, розташованих на території товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 114/2, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди-павільйону та стягнення на суму 64695,94грн., а саме: 19930,08грн.- заборгованості по орендній платі, 1856,4грн.- заборгованості по ринковому збору, 39860,16грн.- неустойки, 597,9грн.-3%річних, 2451,4грн.- інфляції.

29.04.2011р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 114/2, та обладнана торговельним місцем №АДРЕСА_2, а також зобов'язати відповідача привести зазначену земельну ділянку у попередній стан, шляхом демонтажу павільйону, яким обладнане торговельне місце №АДРЕСА_2, в іншій частині позовні вимоги без змін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 червня 2011 року (судді: Фаєр Ю.Г., Навінгловська Ю.М., Рога Н.В.) у справі №34/15-10-356, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року (судді: Мишкіна М.А., Ліпчанська Н.В., Будішевська Л.О.), відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 03.06.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р у справі №34/15-10-356 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що при винесенні рішень, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що товариство з обмеженою відповідальністю „Ринок Північний” є орендарем спірної земельної ділянки тільки з 29.04.2009р., отже, право на надання торговельних місць на визначений термін шляхом укладення договору, виникло у нього тільки з 29.04.2009р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 здійснювала свою підприємницьку діяльність на території ринку „Північний” на торговельному місці №АДРЕСА_2 на підставі раніше укладених договорів оренди, а позивачем не надано доказів направлення їй після 29.04.2009р. проекту типового договору оренди торговельного місця.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2009 р. між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Ринок Північний” укладено договір оренди землі, відповідно до якого останньому надана за рахунок земель міста у строкове, платне користування земельна ділянка площею 33 041 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 114/2, у довгострокову оренду терміном на 15 років для експлуатації та обслуговування торговельного ринку. Зазначений договір укладений на підставі рішення Одеської міської ради №3566-V від 09.10.2008 р.

Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок "Північний" дозвіл №30988Б на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг у спеціально відведеному місці за вказаною адресою строком дії з 03.07.2009 р. - 03.07.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи 01.04.2008р. та 01.01.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договори, за умовами яких товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний»надало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 право здавати в оренду 36 торгових місць, обладнаних тимчасовими нестаціонарними спорудами (павільйонами), загальною торговою площею 280,0 кв.м. та право укладати договори оренди від свого імені та на умовах на свій розсуд, але з орендною платою згідно затверджених товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний»тарифів на ринку.

30.06.2009р. зазначений вище договір від 01.01.2009р. за взаємною угодою між товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було розірвано.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання договору від 01.04.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар), 10.04.2008р. було укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування торгове місце №АДРЕСА_2, розташоване на території товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний»за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 114/2, торгове місце обладнане тимчасовою спорудою - павільйоном, загальною площею 15,0 кв.м., та передавалось у тимчасове платне користування та організації торгівлі промисловими товарами; орендна плата складала 28 дол. США за 1кв.м. в місяць (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 2.1. договору).

Згідно з вимогами п.3.1.4. договору оренди від 10.04.2008 р. орендар зобовязався щомісячно сплачувати орендарю ринковий збір у розмірі 185,64 грн. з метою подальшої передачі зазначеної суми орендодавцем товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" для перерахування останнім суми ринкового збору до міського бюджету.

30.09.2008р. додатковою угодою до договору від 10.04.2008р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, було продовжено дію договору від 10.04.2008р. до 31.12.2008р. Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про продовження сторонами дії даного договору після 31.12.2008р., що свідчить про те, що правовідносини за даним договором припинились з 01.01.2009р.

З урахуванням вище зазначеного, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 протягом 2009 року правомірно здійснює свою підприємницьку діяльність на території товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" на торговельному місці №АДРЕСА_2 на підставі договору оренди, який укладався між нею, як орендарем, та іншими суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, як орендодавцями ще до укладення товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" договору оренди земельної ділянки з Одеською міською радою від 29.04.2009р.

Відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. №57/188/84/105 ринок це субєкт господарювання створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обовязками якого є надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2 Правил). Згідно п.13 цих Правил торговельне місце площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (в т. ч. ручних), у контейнерах, кіосках, на лотках тощо.

При цьому зазначеним вище нормативно-правовим актом також встановлено, що продавець, у разі використання торговельного місця на умовах оренди повинен мати при собі угоду з адміністрацією ринку про оренду, а у разі використання торгового місця на умовах суборенди копію такої угоди із субєктом підприємницької діяльності.

Виходячи з положень пункту 20 Правил, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок та їх вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 займає торгове місце №АДРЕСА_2, однак докази існування правовідносин по оренді зазначеного торгового місця після закінчення дії договору оренди від 10.04.2008р. чи докази здійснення платежів за користування торговим місцем та оплату ринкового збору за 2009 рік в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами частини 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За умов наведених вище, а також з урахуванням зазначених вимог норм чинного в Україні законодавства, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно займає частину земельної ділянки, площею 15,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського 114/2, обладнану торгівельним місцем № АДРЕСА_2. Тому обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню є вимоги позивача про зобовязання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 15,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського 114/2, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди (павільйону), загальною площею 15 кв.м.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що порушення прав позивача на користування земельною ділянкою не має відношення до спірних правовідносин, які не мають в своїй основі користування земельною ділянкою, оскільки в оренду ринком надається не земельна ділянка, а торговельне місце, є помилковими з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, 29.04.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний»уклало договір оренди землі із Одеською міською радою. Тобто саме з моменту набрання чинності даним договором, товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний»набуло право на передачу торгових місць в оренду іншим субєктам підприємницької діяльності.

Торговельне місце є площею, відведеною для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю кіосків, контейнерів, лотків тощо. Тобто торговельне місце є окремою частиною всієї земельної ділянки, на якій розміщується ринок та характеризується чітко визначеними межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо нього правами. Окрім того, наявність у осіб дозвільних документів на право здійснення торговельної діяльності надають субєкту господарювання право на здійснення торгівлі на відповідній території. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини 1 ст. 79 Земельного кодексу України. А тому розміщення торговельного павільйону без відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій він розміщений, є неправомірним та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.

Тому, з огляду на те, що відповідач не заперечує проти того, що торговельний павільйон, розміщений на торговельному місці №АДРЕСА_2 є його особистою власністю і що будь-яких договірних відносин між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" не існує, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про обов'язок його демонтажу саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Стосовно висновків судів попередніх інстанцій про вимоги чинного законодавства щодо порядку укладення господарських договорів, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобовязаннями. Укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 7 зазначеної статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відтак, з аналізу пункту 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. № 57/188/84/105 та пункту 19 Правил торгівлі на ринках, затверджених Одеською міською радою від 15.07.05р. №4221-ІV, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про обовязковість укладення договору оренди торговельного місця.

Згідно з положеннями статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому в жодному нормативно-правовому акті, які регулюють правовідносини між субєктами підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території ринку та адміністрацією ринку не встановлений обовязок ринку виступати ініціатором укладення договору оренди торговельного місця та/або земельної ділянки для облаштування обєкту торгівлі. Тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що саме на товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Північний»покладено обовязок ініціювати укладення договору оренди торговельного місця з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 є помилковими та безпідставними.

Окрім того, посилання господарського суду апеляційної інстанції на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" не пропонував відповідачу укласти договір оренди після 29.04.2009р., не є обставиною правомірності користування відповідачем торговельним місцем. Надання ринком послуг і створення умов для продавців і покупців регулюються у тому числі законодавчими положеннями про публічний договір (стаття 633 Цивільного кодексу України), відповідно до яких ініціатором укладення такого договору є особа, яка виявила бажання споживати такі послуги.

Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення та постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 звільнити торговельне місце, не ґрунтуються на нормах права.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 19930,08 грн., по ринковому збору 1856,40 грн., неустойки 39860,16 грн., 3% річних 597,90 грн. та інфляційних 2451,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно частини 2 цієї ж статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Тобто необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобовязань за яким могло б завдати збитки, та наявність складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками та вина порушника. Отож, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Цивільного кодексу України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб. Зокрема, шкода, завдана майну, може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Положеннями частин 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, шкода є мірою відповідальності, яка виникає із позадоговірних відносин сторін та може мати місце за сукупної наявності вини, факту заподіяння шкоди, причинно-наслідкового звязку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача.

Враховуючи те, що позивачем заявлено шкоду, спричинену відповідачем за відсутності договірних взаємовідносин сторін, у вигляді упущеної вигоди, яка є мірою відповідальності, що виникає із договірних зобовязань сторін, тобто є збитками, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що позивачем заявлено позовні вимоги, які носять змішаний характер, тобто, заявлено разом до стягнення з відповідача шкоди та збитків, що не відповідає приписам вищенаведених норм права, отже, не містить в собі правового підгрунття.

Крім того, у звязку з безоплатним користуванням відповідачем торговельним місцем, позивачем розраховано також шкоду, у вигляді орендних платежів за фактом користування торговельним місцем АДРЕСА_2, розташованим на орендованій товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" земельній ділянці, згідно Положення про ринковий збір, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1074-ХХIV від 26.03.2003 р. (зі змінами), наказів ТОВ "Ринок Північний" від 20.03.2009 р. №2а, від 20.06.2009 р. №15, від 26.11.2009 р. №27, в сумі 19930,08 грн. за період з січня по грудень 2009 р.

Так, фактичне використання торговельного місця, розміщеного на орендованій позивачем земельній ділянці підтверджується як наявними в матеріалах справи документами, позиціями сторін та не заперечується відповідачем, тому за його використання останній має сплачувати плату, розмір якої за своєю суттю і є шкодою, оскільки не виникає із договірних взаємовідносин сторін, має місце використання відповідачем торгового місця без належних на то правових підстав і за відсутності обєктивних умов в оформленні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 з позивачем таких взаємовідносин, обґрунтованість нарахованої шкоди встановлюється відповідними локальними документами відповідача наведеними вище.

Однак, з огляду на те, що позивачем лише 29.04.2009р. було укладено договір оренди землі, колегія суддів вважає відсутніми порушені права позивача щодо стягнення з відповідача шкоди у вигляді платежів за фактичне користування торгівельним місцем за період з січня по квітень 2009 р., тобто до моменту укладення договору оренди землі від 29.04.2009 р. З огляду на викладене, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача шкоди в сумі 8430,08грн.

Отож, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що задоволенню підлягає позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача шкоди за період з моменту набуття позивачем за договором оренди земельної ділянки від 29.04.2009 р. права користування спірною земельною ділянкою до грудня 2009 (згідно позовної вимоги) в сумі 11500 грн.

Позивачем на шкоду було також нараховано три відсотки річних у сумі 597,90 грн. та індекс інфляції у сумі 2451,40 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що індекс інфляції та три відсотки річних згідно вищезгаданої статті Цивільного кодексу України нараховуються на грошове зобовязання, яким не є шкода за своєю правовою природою, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 597,90 грн. та індексу інфляції у сумі 2451,40 грн. за 2009 рік

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про стягнення шкоди у вигляді ринкового збору, колегія суддів касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає обґрунтованими та такими, яким була надана вичерпна правова оцінка, висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ринкового збору у сумі 1856,40 грн. за березень-грудень 2009 року, тому не вбачає підстав для їх повторного дослідження.

У відповідності до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року та рішення господарського суду Одеської області від 03 червня 2011 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2011 року та рішення господарського суду Одеської області від 03 червня 2011 року зі справи №34/15-10-356 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" частково.

5. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (65091, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, площею 15 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, пр. Добровольського, 114/2, яка обладнана торговельним місцем №АДРЕСА_2, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди (павільйону), загальною площею 15 кв.м.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (65091, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" (65111, м. Одеса, пр. Добровольського, 114/2, код за ЄДРПОУ 24544420) 11500,00 грн. шкоди у вигляді орендних платежів за фактичне користування земельною ділянкою.

7. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок Північний" у решті позовних вимог.

8. Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покласти на відповідача.

9. Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Головуючий суддяІ. А. Плюшко

СуддіН. В. Акулова

С. В. Владимиренко